ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2018Справа № 910/4078/18
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії
«Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 33 724,13 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Репа Я.І.
Представники: без виклику представників сторін
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 33 724,13 грн. вартості нестачі вантажу у вагонах № 53530853, № 60780806, що була зафіксована комерційними актами № 482004/345/354, № 482004/344/355 від 16.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4078/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 про відкриття провадження у справі № 910/4048/18.
24.04.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків, а саме:
- позивачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийняте залізницею до перевезення, а також, доказів проведення позивачем компенсації в розмірі 33724,13 грн.;
- згідно даних комерційних актів пошкодження захисних пломб не виявлено, вагони прибули у технічному відношенні справні, водночас, комерційні акти не містять відомостей щодо опису обставин про незбережене перевезення, що свідчить про відсутність вини перевізника у виникненні спірної нестачі вантажу.
- крім того, в обґрунтування відсутності вини перевізника у виникненні спірної нестачі вантажу, відповідач послався на ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою надано визначення періоду проведення антитерористичної операції, на розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 № 1085-р та зазначив, зокрема, про таке: «за технологією руху місцевого та транзитного вантажу вагони зі станцій Красноармійського вузла, до якого входить станції Родинська, Курахівка, Добропілля направляються у вивізних поїздах на сортувальну станцію Красноармійська. Станція Красноармійськ з вагонопотоків Красноармійського вузла формує поїзди дальніх призначень. Згідно з планом формування поїздів вагони призначенням Енергодар включаються в поїзди призначенням Чаплине. Затримка вагонів по даних станціях сталася через тривале знаходження вагонів під накопиченням внаслідок зменшення обсягів перевезення та зменшення обсягів роботи підприємств на території Донецької області. На спад вагонопотоку зі здачею по стику Чаплине також впливає закриття ділянки Ясинувата, Авдіївка, яка була пошкоджена через бойові дії. Дільниці шляху по теперішній час робітниками дороги повністю не обстежені та не відремонтовані, внаслідок бойових дій».
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповіді на відзив відповідача у встановлений судом строк позивач не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази та відзив на позов, поданий відповідачем 24.04.2018 через відділ діловодства суду.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
14.09.2017 за залізничною накладною № 51950731 у вагонах № 53530853 та № 60780806 була здійснена поставка вантажу (вугілля кам'яне марки Г 0-100) на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК для Бурштинської ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» (одержувач), відправник - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (позивач), перевізник - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (відповідач).
Позивач зазначив, що на станції Покровськ Донецької залізниці були складені комерційний акт № 482004/345/354 від 16.09.2017 про недостачу вантажу у вагоні № 53530853 в кількості 8750 кг та комерційний акт № 482004/344/355 від 16.09.2017 про недостачу вантажу у вагоні № 60780806 в кількості 8500 кг, про що у накладній № 51950731 зроблено відповідні відмітки.
Згідно положень частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та статті 6 Статуту залізниць України наведена залізнична накладна за своєю правовою природою є письмовою угодою на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
З огляду на зміст комерційних актів № 482004/345/354 та № 482004/344/355, позивач зазначив, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення відповідачем (Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця») збереження вантажу на шляху слідування.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України, передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Так, відповідно до переуступного напису, зробленого на наявній в матеріалах справи накладній № 51950731 від 14.09.2017 генеральним директором та головним бухгалтером ПАТ «ДТЕК Західенерго» підтверджено, що право на пред'явлення позову передано ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (відправник, позивач).
Врахувавши приписи ст.ст. 113, 114 Статуту залізниць України, а також приписи ст. 115 Статуту залізниць України, згідно яких вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, згідно якого норма природної втрати під час перевезення вантажів у вологому стані складає 2%, позивач здійснив розрахунок вартості недостачі вантажу у вагоні № 53530853, яка склала 17 152,19 грн. , у вагоні № 60780806, яка склала 16 571,94 грн., а всього 33 724,13 грн. (17 152,19 грн. + 16 571,94 грн. + 33 7247,13 грн.). При здійсненні вказаного розрахунку позивач врахував дані довідки відправника (ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») про вартість вантажу, копія якої наявна в матеріалах справи.
З огляду на невиконання відповідачем покладених на нього законом та договором перевезення зобов'язань щодо збереження спірного вантажу під час перевезення, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача вартості нестачі вантажу.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В матеріалах справи наявна залізнична накладна № 51950731 від 14.09.2017, згідно якої завантаження вантажу (вугілля кам'яне марки Г 0-100, вантаж у вологому стані) у вагони № 53530853 та № 60780806 було здійснене відправником - Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», одержувачем вказано Бурштинську ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», станціями та залізницями відправлення та призначення вказано відповідно Добропілля Донецької залізниці та Бурштин Львівської залізниці. Вказана накладна також містить відмітку про те, що маса вантажу була визначена на вагонних вагах (150 т) заводський № 78.
Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Як вбачається з матеріалів справи, перевізник скористався своїм правом перевірити правильність відомостей, зазначених у залізничній накладній № 51950731 від 14.09.2017. Правильність внесених відомостей підтверджена прийомоздавальником ОСОБА_2
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
Згідно із п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001, № 542) встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Крім того, відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, які перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку, про те, ще відправником (ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ») були вчинені всі заходи по збереженню вантажу, оскільки, як підтверджується комерційними актами № 482004/345/354 та № 482004/344/355 від 16.09.2017, поверхня вантажу у вагонах № 53530853 та № 60780806 нижче бортів 10 см, вкатана, маркована борозною.
Як вбачається з матеріалів справи, на станції Покровськ Донецької залізниці була проведена перевірка маси вантажу у вагонах № 53530853 та № 60780806 на 150 т статичних вагах станції, якою встановлено, що:
- у вагоні № 53530853 маса нетто вантажу становить 59250 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній № 51950731 від 14.09.2017, на 8750 кг, про що було зроблено відповідну відмітку в наведеній залізничній накладній, складено комерційний акт № 482004/345/354 від 16.09.2017;
- у вагоні № 60780806 маса нетто вантажу становить 59500 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній № 51950731 від 14.09.2017, на 8500 кг, про що було зроблено відповідну відмітку в наведеній залізничній накладній, складено комерційний акт № 482004/344/355 від 16.09.2017.
Відповідно ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п. «а» ч. 2 ст. 129 Статуту).
Згідно із п. 2 Правил складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002, № 334), комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).
Нормами п.п. 6, 9 Правил складання актів передбачено, що в акті повинно бути зазначено номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Судом встановлено, що комерційні акти № 482004/345/354 та № 482004/344/355 від 16.09.2017 були складені та оформлені з дотриманням вимог Правил складання актів.
Разом з тим, у комерційному акті № 482004/345/354 від 16.09.2017 засвідчено, що у вагоні № 53530853 поверхня вантажу нижче бортів 10 см, вкатана, маркування борозною, з 2 по 6 люки праворуч виїмка 700 см х 270 см х 80 см, порушено маркування, двері люка закриті, течі вантажу немає, вагон прибув в технічному стані справний.
У комерційному акті № 482004/344/355 від 16.09.2017 засвідчено, що у вагоні № 60780806 поверхня вантажу нижче бортів 10 см, вкатана, маркування борозною, з 1 по 6 люки праворуч виїмка 850 см х 270 см х 70 см, порушено маркування, двері люка закриті, течі вантажу немає, вагон прибув в технічному стані справний.
Отже, наведені комерційні акти підтверджують, що спірні вагони прибули у справному технічному стані, тобто не мали технічних несправностей, які могли б призвести до втрати вантажу під час перевезення.
Також, наведені комерційні акти підтверджують, що відправник дотримався вимог п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, оскільки поверхня вантажу була «нижче бортів», «вкатана, маркована борозною».
Зважаючи на викладене, доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про відсутність вини перевізника у виникненні спірної нестачі вантажу з посиланням на те, що «згідно з даними комерційних актів не виявлено пошкодження захисних пломб (ЗЗП), вагони у технічному відношенні - справні. У комерційних актах немає відомостей щодо опису обставин про незбережене перевезення», судом відхиляються як безпідставні. Стосовно захисних пломб, то згідно даних наведених комерційних актів вагони були «без пломб (ЗПП)», а отже твердження позивача про те, що не було виявлено пошкодження захисних пломб не відповідають дійсності.
Таким чином, вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника (відповідача).
Статтею 110 Статуту залізниць України визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажу іншому підприємству.
Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо, зокрема, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Всупереч наведеним приписам ст. 113 Статуту залізниць України відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 51950731 від 14.09.2017 у вагонах № 53530853 та № 60780806 виникла не з його вини.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України).
Згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року,
Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Там же зазначено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажів у вологому стані 2 % маси, зазначеної в перевізних документах. Залізнична накладна № 51950731 від 14.09.2017 містить зазначення про те, що вантаж - вугілля кам'яне марки Г 0-100 знаходився у вологому стані.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Таким чином, здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку вартості нестачі вантажу, суд дійшов висновку, що позивачем на підставі довідки про вартість вантажу відправника (ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»), згідно якої вартість 1 тони вугільної продукції в накладній № 51950731 від 14.09.2017 у вагонах № 53530853 та № 60780806 становить 2 321,00 грн. з ПДВ, вірно здійснено розрахунок вартості нестачі вантажу у вагонах № 53530853 та № 60780806 у загальній сумі 33 724,13 грн.
Так, як вище встановлено судом, вага вантажу у вагоні № 53530853 становила 68000 кг, тоді як фактично виявилось - 59250 кг, а отже, недостача становить 8750 кг (68000 кг - 59250 кг = 8750 кг).
Сума норми природної втрати вантажу відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів склала 1360 кг (2% від 68000 кг), з урахуванням якої недостача вантажу у вагоні № 53530853 складає 7390 кг (8750 кг - 1360 кг = 7390 кг (7,39 т)).
Таким чином, загальна сума недостачі вантажу у вагоні № 53530853 з урахуванням суми норми природної втрати становить 17 152,19 грн. (7,39 т, недостача вантажу з урахуванням суми норми природної втрати х 2 321,00 грн., вартість однієї тони вантажу з ПДВ = 17 152,19 грн.).
Також судом було встановлено, що вага вантажу у вагоні № 60780806 становила 68000 кг, тоді як фактично виявилось - 59500 кг, а отже, недостача становить 8500 кг (68000 кг - 59500 кг = 8500 кг).
Сума норми природної втрати вантажу відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів склала 1360 кг (2% від 68000 кг), з урахуванням якої недостача вантажу у вагоні № 60780806 складає 7140 кг (8500 кг - 1360 кг = 7140 кг (7,14 т)).
Таким чином, загальна сума недостачі вантажу у вагоні № 60780806 з урахуванням суми норми природної втрати становить 16 571,94 грн. (7,14 т, недостача вантажу з урахуванням суми норми природної втрати х 2 321,00 грн., вартість однієї тони вантажу з ПДВ = 16 571,94 грн.).
Загальна сума недостачі вантажу у вагонах № 53530853 та № 60780806 становить 33 724,13 грн. (17 17 152,19 грн. + 16 571,94 грн. = 33 724,13 грн.).
Згідно приписів статей 110, 113 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.
Оскільки відповідачем не доведено, що нестача прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 51950731 від 14.09.2017 у вагонах № 53530853 та № 60780806 виникла не з його вини, то саме на відповідача покладається відповідальність за нестачу спірного вантажу.
Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність лише за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є: наявність протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Згідно висновків Верховного Суду України від 18 травня 2016 у справах № 3-194гс16, № 3-271гс16, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки).
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірному випадку позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді відшкодування вартості нестачі вантажу.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати завдані позивачу збитки.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийняте залізницею до перевезення, а також на те, що позивачем проведення компенсації в розмірі 33724,13 грн. не доведено належними доказами, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки завдана позивачу нестачею вантажу шкода полягає у саме у втраті його майна, і така втрата підтверджена матеріалами справи, а також матеріалами справи підтверджено наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою позивачу шкодою, наявність вини відповідача, що полягає у незабезпеченні збереження вантажу.
Крім того, посилання відповідача в обґрунтування відсутність своєї вини у виникненні нестачі вантажу на приписи ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 07.11.2014 № 1085-р, а також на обставини, зокрема, затримки вагонів по відповідних станціях внаслідок зменшення обсягів перевезення та зменшення обсягів роботи підприємств на території Донецької області, закриття ділянки Ясинувата, Авдіївка, яка була пошкоджена через бойові дії, зазначення про те, що дільниці шляху по теперішній час робітниками дороги повністю не обстежені та не відремонтовані, внаслідок бойових дій, - судом відхиляються як безпідставні в силу приписів ст. 110 Статуту залізниць України, згідно яких залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажу іншому підприємству. При цьому суд звертає увагу, що безпосередньо приписи наведених Закону України та розпорядження Кабінету Міністрів України, які б звільняли відповідача від відповідальності за незбереження вантажу під час перевезення за наявності вказаних обставин, фактично відповідачем у відзиві не зазначені.
Стосовно постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/23138/18, на яку відповідач посилається у відзиві, то правові висновки у цій постанові зроблені Верховним Судом за інших фактичних обставин та не спростовують висновків суду у даній справі. Зокрема, за висновком Верховного Суду у наведеній постанові, господарські суди попередніх інстанцій (які відмовили у задоволенні позову до ПАТ «Українська залізниця» у справі № 910/23138/18) дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності належних та допустимих доказів переходу прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» у спірних правовідносинах до ПАТ «Українська залізниця», а відтак і про відсутність підстав для стягнення з ПАТ «Українська залізниця» збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні його ДП «Донецька залізнця».
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши позовну заяву, додані до неї докази, відзив на позов, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши оцінку наявним в матеріалах справі доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 33 724,13 грн. вартості недостачі вантажу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем безпосередньо у позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат, який складається із суми судового збору у розмірі 1762,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) на користь Публічного акціонерного товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 00176472) 33 724,13 грн. (тридцять три тисячі сімсот двадцять чотири гривні 13 коп.) вартості недостачі вантажу, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 04.06.2018
Суддя Гумега О.В.