ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.05.2018Справа № 910/18197/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський БКК" (позивач 1);
Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (позивач 2);
до Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "Рошен" (відповідач 1);
Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен" (відповідач 2);
про визнання права попереднього користувача.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача 1: Маленко О. М., представник, довіреність № 17-10 від 17.10.2017 р.;
Від позивача 2: Оганесян А. Г., представник, довіреність № П-01/11/17 від 01.11.2017 р.;
Від відповідача 1:Лучка І. Ю., представник, довіреність № б/н від 07.06.2017 р.;
Від відповідача 2:Лучка І. Ю., представник, довіреність № б/н від 07.06.2017 р.;
Позивачі у поданій до господарського суду позовній заяві просять визнати за Публічним акціонерним товариством "Київхліб" право попереднього користування на торгівельну марку "Стрічка БКК" у вигляді напису жовтого кольору на червоному тлі, а також стягнути з відповідачів 1 600,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/18197/17, розгляд справи призначено на 23.11.2017 року.
У судовому засіданні 23.11.2017 року було оголошено перерву до 07.12.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2017 року слухання справи відкладено до 23.01.2018 року.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2018 року постановлено справу № 910/18197/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання у справі № 910/18197/17 призначено на 15.02.2018.
У судових засіданнях 15.02.2018, 13.03.2018, 15.03.2018 та 20.03.2018 оголошувались перерви у судових засіданнях.
У судовому засіданні 15.02.2018 від представників позивача надійшла заява про зміну предмету позову, у якій останні просять суд визнати за Публічним акціонерним товариством "Київхліб" право попереднього користувача на комбіноване позначення у вигляді композиції словесних та зображувальних елементів жовтого кольору на червоному тлі, яке є елементом знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом № 233382 та елементом знаку "Рошен зобр.", визнаного добре відомим в Україні Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого наказом ДСІВ № 61-Н від 10.05.2017 року.
Згідно з ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п 'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Відповідно до п.п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р., під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.
Первісно заявлені вимоги були мотивовані тим, що ПАТ «Київхліб» є добросовісним користувачем власного знаку для товарів та послуг «Стрічка БКК» за свідоцтвом України 228350, у зв'язку з цим зазначали, що останній має право на підставі ст. 500 ЦК України безоплатно продовжувати його використання у спосіб, передбачений законом.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів заяви про зміну предмету позову та доданої до неї позовної заяви у новій редакції, позивачі посилаються вже на інші обставини (підстави позову), а саме на добросовісне користування ПАТ «Київхліб» належних ДП «КК «Рошен» знаків для товарів та послуг за свідоцтвом України № 233382 та у відповідності до рішення Апеляційної палати ДСІВ України від 10.05.2017 року відповідно до якого знак «ROSHEN, зобр.» визнаний добре відомим в Україні.
Таким чином, позивачі просять суд розглянути нову матеріально-правову вимогу до відповідачів, посилаючись вже на зовсім інші обставини, що не були заявлені під час подання первісної позовної заяви, а саме на добросовісне використання ПАТ «Київхліб» не належного йому знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № 228350, а належних відповідачу - 2 знаків для товарів і послуг.
У зв'язку з тим, що заява позивача про зміну предмету позову не відповідає вимогам процесуального законодавства, суд відмовляє у прийнятті заяви про зміну предмету позову. Так, відмова у прийнятті до розгляду вказаної заяви обумовлюється законодавчою неможливістю одночасної зміни позивачем предмету та підстав позову, у зв'язку з тим, що позивачем фактично заявляються самостійні позовні вимоги, тобто новий позов.
Також у судовому засіданні 15.02.2018 представником позивача 2 було подане клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі № 910/1047/18 та набрання ним законної сили.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 3.16 Постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що: «суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Господарський суд розглянувши клопотання позивача 2 про зупинення провадження у справі не знаходить підстав для його задоволення оскільки встановлені у справі 910/1047/18 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.
Через відділ діловодства господарського суду 16.03.2018 р. від представників позивачів надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до винесення рішення у справі № 910/21643/17 та набрання ним законної сили.
Господарський суд розглянувши клопотання позивачів про зупинення провадження у справі від 16.03.2018 не знаходить підстав для його задоволення оскільки встановлені у справі 910/21643/17 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу № 910/18197/17 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті представник від позивача 1 та представник від позивача 2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.
Представник від відповідачів у судовому засіданні 08.05.2018 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.06.2017 року на ім'я Публічного акціонерного товариства "Київхліб" було зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №228350 (стрічка БКК, заявка № m201601769 від 03.02.2016), який на підставі договору комерційної концесії від 28.04.2017 року було надано у використання ТОВ «Київський БКК».
Дочірнє підприємство "Кондитерська корпорація "Рошен" є власником знаку «ROSHEN, зобр.», визнаним добре відомим в Україні відносно ДП «КК «Рошен» станом на 01.01.2012 року щодо товарів 30 класу МКТП: «борошняні кондитерські вироби, торти» (далі - добре відомий в Україні знак «ROSHEN, зобр.») відповідно до рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 10.05.2017 року, затвердженого наказом ДСІВ України №61-Н від 10.05.2017 року.
Позивачі зазначають, що під час розгляду заявки № m201601769 Державна служба інтелектуальної власності була обізнана про знак "Рошен.,зобр." та відхилила заперечення відповідача 2, вказавши, що заявка позивача 2 відповідає вимогам статті 7 Закону про знаки (зокрема в частині визначення поєднання кольорів, про охорону яких просив заявник - в даному випадку, поєднання червоного та жовтого кольорів).
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі посилаються на те, що на них поширюються положення ст. 500 ЦК України, оскільки позивач 2 добросовісно почав використовував Стрічку БКК в Україні задовго до прийняття Апеляційною палатою ДСІВ України рішення про визнання знака «ROSHEN, зобр.» добре відомим в України від 10.05.2017р., а також здійснив значну та серйозну підготовку для такого використання і має право безоплатно продовжувати таке використання у спосіб, передбачений Закон, а тому просять суд визнати за Публічним акціонерним товариством "Київхліб" право попереднього користування на торгівельну марку "Стрічка БКК" у вигляді напису жовтого кольору на червоному тлі (свідоцтво на знак для товарів і послуг України №228350).
Відповідно до ч. 1 ст. 500 ЦК України, будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).
Частина 4 ст. 16 Закону України «Про знаки для товарів і послуг» встановлює, що використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.
Відповідно до ч.2 ст. 495 ЦК України: «Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором».
Згідно з ч. 3 ст. 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтва.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»:«Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака».
Відповідно до ч. 4 ст.25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»: «З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням».
Враховуючи той факт, що Апеляційна палата Державної служби інтелектуальної власності України встановила, що знак «ROSHEN, зобр.» став добре відомим в Україні станом на 01.01.2012 року, то і правова охорона даному знаку була надана саме з цієї дати.
Враховуючи викладене, позивачі на підтвердження факту виникнення у них права попереднього користування мали надати належне підтвердження добросовісного використання торгівельної марку "Стрічка БКК" у вигляді напису жовтого кольору на червоному тлі, або здійснення значної та серйозної підготовки для такого використання до дати подання заявки на реєстрацію або з'явлення на неї пріоритету, а саме до дати визнання знаку «ROSHEN, зобр.» добре відомим в Україні.
ПАТ "Київхліб" зазначає, що використовував елемент пакування у вигляді червоної стрічки з золотистим написом, принаймні з 2011 року. Вказане останній підтверджує: Договором поставки № 24/ЗДУ від 23.11.2011 року, Договором поставки №23/ЗДУ від 23.11.2011 року (з Заявкою №1 від 23.11.2011 року, Договором поставки № 02-СВІТ-001 від 12 лютого 2014 року, Специфікацією № 1 до Договору поставки № 02-СВІТ- 001 від 12 лютого 2014 року, Додатковою угодою № 1 від 01 січня 2015 року до Договору поставки № 02- СВІТ-001 від 12 лютого 2014 року, Додатковою угодою № 2 від 10 березня 2015 року до Договору поставки № 02-СВІТ-001 від 12 лютого 2014 року, Додатковою угодою № 3 від 22 грудня 2015 року до Договору поставки № 02-СВІТ-001 від 12 лютого 2014 року.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставши, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Ознайомившись із наданими позивачами документами, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Договором поставки № 23/ЗДУ від 23.11.2011 року, укладений між ТОВ «Завод декоративної упаковки» та ДП ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», ТОВ «Завод декоративної упаковки» зобов'язується постави в обумовлені терміни і передати у власність ДП ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» продукцію, найменування, ціна, асортимент, умови поставки, кількість, умови оплати якої визначаються заявками до договору.
Договором поставки № 24/ЗДУ від 23.11.2011 року, укладений між ТОВ «Завод декоративної упаковки» та ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»., ТОВ «Завод декоративної упаковки» зобов'язується постави в обумовлені терміни і передати у власність ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» продукцію, найменування, ціна, асортимент, умови поставки, кількість, умови оплати якої визначаються Заявками до Договору.
На підтвердження виробництва продукції відповідно до умов договору поставки № 23/ЗДУ від 23.11.2011 року, позивачами надано заявку № 1 від 23.11.2011 року, в рамках якої ДП ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» просить ТОВ «Завод декоративної упаковки» виробити партію поліпропіленових стрічок з логотипом БКК за затвердженим оригінал-макетом.
Однак, за умовами вказаних договорів неможливо встановити, який саме товар був вироблений, оскільки у матеріалах справи відсутній затверджений макет продукції, а також період його виготовлення. Також позивачами не підтверджується виконання ТОВ «Завод декоративної упаковки» своїх зобов'язань перед ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» та ДП ПАТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат», оскільки останніми не надано доказів на підтвердження здійснення поставки товару.
Надані позивачами копії договорів від 12 лютого 2014 року та від 28 березня 2014 року також не приймаються судом в якості належних доказів підтвердження факту виникнення у них права попереднього користування, оскільки вказані документи не містять будь-якої інформації, яка б свідчила про використання позивачами елемента пакування у вигляді червоної стрічки з золотистим написом з 2011 року.
Враховуючи викладене, позивач в порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу не надав жодних належних доказів добросовісного користувача спірної торгівельної марки або здійсненню значної та серйозної підготовки, як того вимагає стаття 500 Цивільного кодексу України, а саме - понесення значних фінансових затрат та великих інтелектуальних, організаційних, трудових зусиль тощо, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права попереднього користування на торгівельну марку "Стрічка БКК" у вигляді напису жовтого кольору на червоному тлі.
Згідно з положеннями пункту 61 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 17.10.2012 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" передбачають, що оскільки згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" з датою подання заявки на знак пов'язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його використання іншими особами господарському суду необхідно точно з'ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного свідоцтва. Право попереднього користувача виникає з факту використання ним знака для товарів і послуг до дати подання заявки власником свідоцтва на знак або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки. Якщо стороною у справі не доведено обставин, що свідчать про добросовісне використання нею знака для товарів і послуг в Україні або здійснення значної і серйозної підготовки до такого використання до дати подання іншою стороною заявки на цей знак, у господарського суду відсутні підстави для висновку про наявність права попереднього користувача на відповідний знак.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що позивач не набув права попереднього користування на торгівельну марку "Стрічка БКК" у вигляді напису жовтого кольору на червоному тлі, у зв'язку з чим у задоволенні позову має бути відмовлено.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладається на позивача.
Через відділ діловодства господарського суду 08.02.2018 р. від представника відповідачів надійшло клопотання про відшкодування судових витрат відповідачу 2, у якій останнім заявляються вимоги про стягнення з позивачів, у разі відмови у задоволенні позовних вимог, cудові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн. та витрати пов'язані із підготовкою, замовленням та складанням висновку експерта № 11/02-2017 у галузі права відносно співіснування понять "добре відомий знак" та "право попереднього користувача" в розмірі 26 000,00 грн. На підтвердження даних обставин відповідачем 2 подано: копію рахунку фактури №СФ-0000062 від 06.09.2017, копію акту №ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт/послуг від 06.09.2017, копію Договору про надання юридичних послуг від 03.04.2017, укладеного між дочірнім підприємством "КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ "РОШЕН" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮФ "Картушин Партнерз", копію рахунку фактури № СФ-0000096 від 28.11.2017, копію акту №ОУ-0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2017.
Дослідивши клопотання представника відповідача-2 про відшкодування судових витрат та додані до нього документи суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.
Згідно статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно положень частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідачем 2 не виконано припис вказаної норми права - детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги суду не надано.
Тим самим відповідачем 2 унеможливлено здійснення судом визначення дійсного розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених останнім, їх оцінку на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України). Надані відповідачем 2 документи із зазначенням загальної вартості робіт без їх детальної конкретизації (як того вимагає закон) не дають можливість суду зробити належну оцінку відповідності понесених витрат на правничу допомогу визначеним у законі критеріям.
Щодо витрат пов'язаних із підготовкою, замовленням та складанням висновку експерта № 11/02-2017 від 10.10.2017.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Подані докази свідчать про те, що відповідачем 2 замовлено висновок експерта у Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України до порушення провадження у даній справі відповідно до ухвали господарського суду м. Києва від 23.10.2017, якою позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/18197/17.
Відтак, витрати пов'язані з підготовкою, замовленням та складанням Висновку № 11/02-2017 науково-практичної експертизи від 10.10.2017 Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України не відноситься до складу судових витрат у справі № 910/18197/17.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 256 ГПК України
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення суду складено 29.05.2018
Суддя О.В. Мандриченко