ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.05.2018Справа № 910/4096/18
За позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 27669,80 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Я.І. Репа
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 22.03.2018,
від відповідач: Жила М.І. за довіреністю № 10-540/д від 23.08.2017
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (відповідача) про стягненння 27669,80 грн., з яких: 17462,06 грн. основного боргу (дивідендів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки), 1497,02 грн. трьох процентів річних та 8710,72 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач ухиляється від виплати позивачу як акціонерові Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" дивідендів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки, розподілених відповідними рішеннями загальних зборів товариства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4096/18, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2018 о 10:20 год.
26.04.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач надав заперечення по суті пред'явленого позивачем позову та просив суд відмовити позивачу в його задоволенні, зазначивши про таке:
- зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли ПАТ "УКРНАФТА" відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонерну виникає під час реалізації акціонером наданого права. З визначенням загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" строку виплати дивідендів був встановлений відповідний період у часі для реалізації акціонерами ПАТ "УКРНАФТА", в т.ч. позивачем, права на отримання прибутку у вигляді дивідендів за 2011-2014 роки;
- відповідачем було здійснено нарахування позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2011-2014 роки, з яких відповідно до положень Податкового кодексу України, було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, а також військовий збір, що становить 1,5%;
- відповідач, посилаючись на положення ст.ст. 173, 176 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та позивачем існували організаційно-господарські немайнові зобов'язання, що виникли у процесі управління господарською діяльністю, в яких відсутні ознаки дій, передбачених у понятті грошового зобов'язання. Тобто, виплата частини прибутку (дивідендів) товариства не є договірним зобов'язанням товариства, а тому відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути застосована до відповідача.
10.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2018 з документами для долучення до матеріалів справи.
14.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач повідомив суд про те, що ним вірно здійснено розрахунок розміру дивідендів та розрахунки 3% річних, інфляційних нарахувань на суму заборгованості, які підлягають стягненню з відповідача. Згідно наданої відповіді на відзив позивач не погодився з висновками відповідача з огляду на таке:
- відповідач вважає, що акціонер мав самостійно звернутись до ПАТ "УКРНАФТА" із заявою про виплату дивідендів, проте позивач, посилаючись на приписи ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та відповідні рішення загальних зборів ПАТ "УКРНАФТА", вважає, що перерахування грошових коштів для виплати дивідендів мало бути здійснено відповідачем на рахунок Центрального депозитарію цінних паперів (ПАТ "Національний депозитарій України"), таким чином, всі дії, пов'язані з виплатою дивідендів покладені законодавством України на акціонерне товариство та не вимагають від акціонера ніяких додаткових дій;
- позивач вважає, що ним вірно визначено положення ст. 625 ЦК України в якості підстави для настання відповідальності відповідача у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов'язанням, підставою виникнення якого є рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформлені протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015;
- позивач також вважає, що положення ст.ст. 173, 176 Господарського кодексу України, на які посилався відповідач у відзиві, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, пов'язаних з виплатою дивідендів, оскільки, зокрема, ст. 176 Господарського кодексу України передбачає організаційно-господарські відносини та визначає їх як господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, організаційно-господарські відносини не мають майнового характеру, тоді як спірні відносини, які виникли між сторонами щодо виплати позивачу дивідендів, мають майновий характер і є грошовими;
- позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача у відзиві на відповідні судові рішення, оскільки відповідач ігнорує висновки Верховного Суду, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, які є обов'язовими для врахування судом.
У підготовче засідання, призначене на 14.05.2018, з'явилися представники позивача та відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.
У підготовчому засіданні суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018 о 11:40 год.
У судове засідання 21.05.2018 з'явились представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 21.05.2018 судом здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
При розгляді справи по суті в судовому засіданні 21.05.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням відповіді на відзив відповідача, поданої 14.05.2018 через відділ діловодства суду.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 26.04.2018 через відділ діловодства суду.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.05.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - ПАТ "УКРНАФТА", відповідач), оформленим протоколом № 22 від 10.10.2014 вирішено:
- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000,00 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;
- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн. : 1 427 836 668,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;
- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн.: 189 799 785,00 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.
Станом на 20.10.2014 - дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2011-2013 роки, позивачу (ОСОБА_1) належало на праві власності 200 (двісті) простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах №1/1-2 від 24.01.2018, яка видана депозитарною установою TOB "АРТ-КАПІТАЛ Кастоді".
Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - ПАТ "УКРНАФТА", відповідач), оформленим протоколом № 23 від 22.07.2015 вирішено:
- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03 серпня 2015 року. Виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 року по 03 жовтня 2015 року.
Станом на 03.08.2015 - дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2014 рік, позивачу (ОСОБА_1) належало на праві власності 400 (чотириста) простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що підтверджується обмеженою випискою про стан рахунку в цінних паперах №1/1 від 24.01.2018, яка видана депозитарною установою TOB "АРТ-КАПІТАЛ Кастоді".
Позивач зазначив, що відповідно до протоколу № 22 загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" від 10.10.2014, дивіденди за 2011-2013 роки повинні були бути виплачені акціонерам у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015, а відповідно до протоколу № 23 загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" від 22.07.2015, дивіденди за 2014 рік повинні були бути виплачені акціонерам у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Позивач зазначив, що 14.07.2017 та 24.01.2018 він звертався до відповідача з листами-вимогами про виплату дивідендів, проте відповідач листом № 01/01/08/03-02/5/21 від 19.02.2018 повідомив позивача про неможливість виплати дивідендів за 2011-14 роки з огляду на наявність об'єктивних обставин, зокрема, тяжкий фінансовий стан відповідача.
Позивач стверджує, що станом на дату подання позову, дивіденди за 2011-2014 роки йому не виплачені відповідачем.
Позивач вважає, що з огляду на вищенаведені рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати, в т.ч. на користь позивача, дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2013 роках у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015 та дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
При цьому позивач зазначив, що згідно наведених рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" вбачається, що прибуток ПАТ "УКРНАФТА" становить: за 2011 рік - 2181892000,00 грн., за 2012 рік - 1427836668,30 грн., за 2013 рік - 189799785,00 грн., за 2014 рік - 1264626000,00 грн., з наведених сум прибутку відповідач мав виплатити дивіденди всім своїм акціонерам, а тому, на думку позивача, посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан як на підставу невиплати дивідендів є необґрунтованими.
З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання з оплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2014 роках, позивач вважає свої права порушеними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 17462,06 грн. основного боргу (дивідендів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки), 1497,02 грн. 3% річних та 8710,72 грн. інфляційних втрат.
Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті позивачу, як акціонеру ПАТ "УКРНАФТА", дивідендів за 2011-2014 роки.
Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства, в тому числі і права на одержання дивідендів, є набуття права на відповідну акцію товариства.
Наявними в матеріалах справи обмеженими виписками про стан рахунку у цінних паперах №1/1-2 від 24.01.2018 та №1/1 від 24.01.2018, які видані депозитарною установою TOB "АРТ-КАПІТАЛ Кастоді", підтверджується, що станом на 20.10.2014 та станом на 03.08.2015 ОСОБА_1 був власником 200 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).
У статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, право учасника товариства, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо він є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів.
За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. (ч. 1). Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (абз. 1 ч. 2). Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ч. 3).
Відповідно до п.п. 12, 15 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить: розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.
Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.
Відповідно до п. 6.20 Статуту Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА", затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", протокол № 21 від 22.03.2011 (далі - Статут), дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з п. 6.21 Статуту ПАТ "УКРНАФТА" дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.
Згідно з п. 6.22 Статуту ПАТ "УКРНАФТА" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.
Як встановлено судом, наявними в матеріалах справи протоколами загальних зборів акціонерів № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, підтверджується затвердження загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" прибутку за 2011-2014 роки, визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам.
Таким чином, з прийняттям рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, ПАТ "УКРНАФТА" взяло на себе зобов'язання із виплати, зокрема, на користь позивача, дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2014 роках.
За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та строків, визначених рішеннями загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленими протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, грошове зобов'язання відповідача по виплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2013 роки мало бути виконане до 10.04.2015, а за 2014 рік - до 03.10.2015.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України ним було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, у розмірі 402,30 грн. (за 2011 рік), 263,30 грн. (за 2012 рік), 35,00 грн. (за 2013 рік), 233,20 грн. (за 2014 рік), а також військовий збір, що становить 1,5%, у сумі 120,69 грн. (за 2011 рік), 78,99 грн. (за 2012 рік), 10,50 грн. (за 2013 рік), 69,96 грн. (за 2014 рік), на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень, витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.
Так, відповідно до п. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 167.5.2 Податкового кодексу України ставка податку у розмірі 5 відсотків встановлюється для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).
Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Згідно з п. 16-1 розділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано здійснено утримання та сплату до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, розрахованих стосовно загальної суми дивідендів, нарахованих акціонеру ПАТ "УКРНАФТА" - ОСОБА_1 за 2011 - 2014 роки.
При цьому, згідно доданих до позовної заяви розрахунку розміру дивідендів за 2011-2013 роки та розрахунку розміру дивідендів за 2014 рік, позивач також вказує на необхідність зменшення розміру нарахованих дивідендів за 2011 - 2014 роки на ставку податку з доходів фізичних осіб та ставку військового збору та зазначає, що після зменшення розміру нарахованих дивідендів на його користь підлягають сплаті грошові кошти у загальній сумі 17462,06 грн., з яких: 13101,22 грн. дивідендів за 2011-2013 роки та 4360,84 грн. дивідендів за 2014 рік.
З огляду на викладене, матеріалами справи належним чином підтверджується існування грошового зобов'язання відповідача по сплаті на користь позивача: грошових коштів у розмірі 7523,01 грн. (з вирахуванням суми податку та військового збору) в якості виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "УКРНАФТА" у 2011 році, грошових коштів у розмірі 4923,71 грн. (з вирахуванням суми податку та військового збору) в якості виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "УКРНАФТА" у 2012 році, грошових коштів у розмірі 654,50 грн. (з вирахуванням суми податку та військового збору) в якості виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "УКРНАФТА" у 2013 році, грошових коштів у розмірі 4360,84 грн. (з вирахуванням суми податку та військового збору) в якості виплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПАТ "УКРНАФТА" у 2014 році, строк виконання якого на момент вирішення спору настав, а всього 17462,06 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд відзначає, що сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, законне очікування, що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).
Таким чином, оскільки право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами відповідача, які оформлені протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, однак останній виплату дивідендів не здійснив, чим порушив свої зобов'язання і права позивача, який є акціонером ПАТ "УКРНАФТА", на мирне володіння майном, то суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача прострочених дивідендів (основного боргу) у загальному розмірі 17462,06 грн. є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводів відповідача про те, що право на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права, то такі доводи суд вважає безпідставними, з огляду на те, що позивач не зобов'язаний звертатись до відповідача із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.
Так, загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" були прийняті рішення про оголошення чистого прибутку дивідендом, що не заперечується відповідачем і підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015.
Згідно наведених рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" вбачається, що виплату дивідендів іншим акціонерам слід здійснити відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства".
Приписами ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.
Крім того, ні в ст. 117 Цивільного кодексу України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуті ПАТ "УКРНАФТА" не закріплено такого обов'язку акціонера як звернення до товариства з вимогою про виплату йому дивідендів після прийняття зборами рішення про виплату цих дивідендів.
Отже, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов'язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа (акціонер) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17.
Таким чином, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов покладено на відповідача у встановлений у рішеннях загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" строк, зокрема, щодо виплати дивідендів за 2011-2013 роки - у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015, щодо виплати дивідендів за 2014 рік - у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.
Позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 1497,02 грн. 3% річних за період з 11.04.2015 по 03.04.2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки) та за період з 04.10.2015 по 03.04.2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2014 рік), а також 8710,72 грн. інфляційних втрат за період з 11.04.2015 по 03.04.2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки) та за період з 04.10.2015 по 03.04.2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2014 рік)
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
За результатом перевірки (здійсненої за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони здійснені позивачем відповідно до умов чинного законодавства, проте містять арифметичні помилки. Разом з цим, здійснення перерахунку судом 3 % річних та інфляційних втрат фактично призведе до виходу за межі позовних вимог.
Оскільки приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог, то у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, тому стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1497,02 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8710,72 грн.
Щодо доводів відповідача на те, що спірні правовідносини не є грошовими, а тому до відповідача не може бути застосована відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, то вони відхиляються судом як безпідставні з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.
Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).
Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятих ПАТ "УКРНАФТА" рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.
Тобто, має місце правовідношення, в якому відповідач (боржник) зобов'язаний вчинити на користь позивача (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від визначених ст.11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, у тому числі, і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.
Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Таким чином, правовідносини, в яких акціонерне товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України є правомірним.
Правомірність застосування визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за невиконання зобов'язань, що виникли з корпоративних відносин, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17.
Судом також враховано правовий висновок Великої палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно наданого позивачем орієнтовного (попереднього) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, останній зазначив про сплату ним судового збору в сумі 1762,00 грн. Інші судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи позивач не вказав. Також, позивач не подав докази розміру судових витрат, які він сплатив або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, а рівно, не зробив відповідну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на задоволення позову повністю та наведені приписи ст. 129 ГПК України, на відповідача покладається сплачений позивачем судовий збір в сумі 1762,00 грн.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) 17 462 грн. 06 коп. (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривень 06 коп.) основного боргу, 1 497 грн. 02 коп. (одну тисячу чотириста дев'яносто сім гривень 02 коп.) 3% річних, 8 710 грн. 72 коп. (вісім тисяч сімсот десять гривень 72 коп.) інфляційних втрат, 1 762 грн. 00 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 04.06.2018
Суддя О.В.Гумега