29 травня 2018 р.
м. Київ
Справа № 686/25774/16-к
Провадження № 51-1745 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 червня 2017 року щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця смт. Закупне Чемеровецького району
Хмельницької області, який проживає:
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 березня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_7 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він 07 листопада 2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у будівельному вагончику, розташованого по вул. Зарічанській, 11/4 в м. Хмельницькому, з метою заволодіння чужим майном, напав на ОСОБА_8 , нанісши йому декілька ударів кулаками у голову, тим самим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, та, приставивши після цього до горла останнього кухонний ніж, який взяв зі столу, висловлюючи погрозу застосування небезпечного для життя та здоров'я насильства, поставив вимогу негайної передачі йому грошових коштів у сумі 5 000 грн.
Почувши шум, у вказаний будівельний вагончик забігли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які, відтягнувши ОСОБА_7 від потерпілого, вийшли разом на вулицю.
ОСОБА_7 , продовжуючи свій умисел на заволодіння майном потерпілого, знаходячись у вищевказаному вагончику, помітивши в руках ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Astro» вартістю 308 грн. 75 коп., відкрито заволодів ним, вирвавши його із рук потерпілого.
Вироком Апеляційного суду Хмельницької області від 14 червня 2017 року скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 та постановлено новий, яким засуджено ОСОБА_7 за:
- ч. 1 ст. 187 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- ч. 2 ст. 186 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України, допустивши неправильне тлумачення ст. 187 КК України. Вказує на те, що усі дії ОСОБА_7 були об'єднані єдиним умислом та єдиною метою - заволодіння майном потерпілого, а тому його дії щодо відкритого заволодіння мобільним телефоном додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 186 КК України не потребують, оскільки є результатом розбійного нападу. Посилається на те, що відповідальність за ч. 1 ст. 187 КК України є менш тяжкою, ніж за ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, зазначає про те, що апеляційний розгляд відбувся з порушенням вимог статей 399, 404, 405 КПК України, а вирок суду апеляційної інстанції ухвалений без дотримання вимог статей 370, 371, 420 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор проти касаційної скарги захисника заперечував та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду апеляційної інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку злочинів та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України ґрунтується на доказах, зібраних та оцінених з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Висновки суду апеляційної інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів належним чином обґрунтовані та вмотивовані, а вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, Суд уважає безпідставними.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8 через певний час вчинив ще й відкрите заволодіння майном потерпілого.
Ці висновки суду підтверджуються показаннями потерпілого, який указав, що конфлікт, який виник між ним та ОСОБА_7 , переріс у бійку, в ході якого останній із застосуванням ножа вимагав від нього надати грошові кошти в сумі 5 000 грн., потім був припинений ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , однак через певний час засуджений вирвав мобільний телефон із його рук та поклав собі у кишеню.
Жодних вимог, згідно з матеріалами провадження, про передачу мобільного телефону під час розбійного нападу ОСОБА_7 не ставив, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відкрите заволодіння майном потерпілого засуджений вчинив після закінчення розбійного нападу, його дії мають окрему кримінально правову кваліфікацію, оскільки не є елементами єдиного злочину і мають самостійний умисел, який виник перед вчиненням окремого злочину.
Покарання засудженому ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186 КК України призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу та усіх обставин справи, воно є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням вищезазначеного суд апеляційної інстанції, з чим і погоджується Суд, під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора дотримався положень статей 404, 405, 407, 413 КПК України, а ухвалений в апеляційному порядку вирок відповідає вимогам статей 374, 420 цього Кодексу.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 14 червня 2017 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3