29 травня 2018 р.
м. Київ
Справа № 1-150/12
Провадження № 51-2298 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року, ОСОБА_6 визнано невинуватим та виправдано у пред'явленні обвинувачень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України, у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаних злочинів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду директора державного підприємства «Путилівське лісове господарство» впродовж 2008-2009 років, тобто будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, вирішив у лютому 2009 року шляхом використання свого службового становища привласнити майно - 38 м. куб. пиломатеріалів, вартістю 30 280, 12 грн., яке належало вказаному підприємству, та приховати цей злочин шляхом використання завідомо неправдивих первинних бухгалтерських документів, ввести в оману працівників бухгалтерії та інших працівників підприємства щодо справжності господарської діяльності між очолюваним ним лісовим господарством та ТзОВ ПКП «Елка».
Достовірно знаючи та усвідомлюючи, що ДП «Путилівське лісове господарство» не мало господарських стосунків з ТзОВ ПКП «Елка», але маючи фіктивні первинні бухгалтерські документи на нібито придбання ДП «Путилівське лісове господарство» у ТзОВ ПКП «Елка» дизельного пального, а саме прибутково-видаткову накладну № 125 від 17 грудня 2008 року, яка була складена невстановленими слідством особами, ОСОБА_6 ввів в оману працівників бухгалтерії підприємства щодо справжності оборудки, у зв'язку чим на підставі цієї податково-видаткової накладної та податкової накладної № 125 від 17 грудня 2008 року по бухгалтерському обліку ДП «Путилівське лісове господарство» було оприбутковано фіктивне надходження від ТзОВ ПКП «Елка» 22 000 літрів дизпалива, вартістю 111 540 грн.
У зв'язку з цим у ДП «Путилівське лісове господарство» виникла заборгованість перед ТзОВ ПКП «Елка» за нібито поставлене пальне.
Використовуючи даний факт, ОСОБА_6 , надавши своїм діям видимість проведення взаєморозрахунків з ТзОВ ПКП «Елка» за нібито отримане від зазначеного підприємства дизпаливо шляхом відпуску цьому підприємству лісоматеріалів, розуміючи, що фактично ніякого боргу перед ТзОВ ПКП «Елка» у ДП «Путилівське лісове господарство» немає, привласнив ці лісоматеріали.
Далі, реалізуючи свій злочинний план, в десятих числах лютого 2009 року ОСОБА_6 передав фіктивну довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ ПКП «Елка» серії ЯЗЕ № 885400 головному інженеру ДП «Путилівське лісове господарство» ОСОБА_7 , ввівши цим останнього в оману щодо справжності цієї оборудки та надав вказівку на здійснення, оформлення, вивезення 38 м. куб. пиломатеріалів, нібито в рахунок оплати послуг ТзОВ ПКП «Елка». Одночасно, ОСОБА_6 наказав ОСОБА_7 відшукати вантажний транспортний засіб для вивезення та реалізації цих пиломатеріалів.
ОСОБА_7 на виконання вказівки ОСОБА_6 , сприймаючи цю оборудку як офіційну господарську діяльність між підприємствами, здійснив розпорядчий напис в підробленій довіреності серії ЯЗЕ № 885400 ТзОВ ПКП «Елка» про оформлення видачі 38 м. куб. пиломатеріалів, передав її в бухгалтерію ДП «Путилівське лісове господарство». На підставі довіреності бухгалтером по виписці нарядів на видачу лісопродукції ОСОБА_8 було оформлено наряд на відпуск лісопродукції ДП «Путилівське лісове господарство» № 000290.
У подальшому на території пилорами № 1 ДП «Путилівське лісове господарство» її старшим майстром ОСОБА_9 на підставі вказаних документів було оформлено товарно-транспортну накладну ЛГ № 000089.
13 лютого 2009 року з території ДП «Путилівське лісове господарство» транспортним засобом марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом марки «Kohler», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_10 на підставі товарно-транспортної накладної ЛГ № 000089 від 13 лютого 2009 року було незаконно вивезено 38 м. куб. пиломатеріалів загальною вартістю 30 280,12 грн. і реалізовано останнім на території Миколаївської області. Після цього, зазначені кошти від реалізації цих пиломатеріалів ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 , а останній передав безпосередньо директору ДП «Путилівське лісове господарство» ОСОБА_6 , який їх привласнив.
Отже, своїми умисними діями ОСОБА_6 , будучи службовою особою і виконуючи функції директора ДП «Путилівське лісове господарство», заволодів майном підприємства - 38 м. куб. пиломатеріалів вартістю 30 280,12 грн., використавши при цьому завідомо підроблений документ.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що постановлений за результатом розгляду даної справи вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам КПК України (1960 року), оскільки суд не проаналізував частину наявних в матеріалах справи доказів та не надав їм достатньої оцінки. Посилається на те, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно виправдав ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах, так як в матеріалах справи є достатньо доказів його винуватості. Крім того, прокурор вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав частково касаційну скаргу, просив направити справу на новий апеляційний розгляд.
ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
У своїй касаційній скарзі прокурор указував на безпідставне виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, що, на думку Суду, є необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що суд належним чином проаналізував докази, на які органи досудового слідства посилались на підтвердження пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення в заволодінні чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем та використання завідомо підробленого документа і, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у вироку підстави для його виправдання із зазначенням мотивів, з яких відкидає докази обвинувачення.
Так, пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення ґрунтувалось на показаннях свідків, висновках судово-почеркознавчої, судово-економічної та технічної експертиз.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, прийшов до вірного висновку, що документи, а саме: ксерокопії прибутково-видаткової накладної, податкової накладної, наряду та товарно-транспортної накладної були отримані під час досудового розслідування з грубим порушенням кримінально-процесуальних вимог. Висновки комплексної судово-почеркознавчої та технічної експертиз, а також показання свідків, як зазначив місцевий суд, указують на наявність діяння, однак жодним чином не доводять винуватості ОСОБА_6 у вчиненні саме ним даних злочинів.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз усіх доказів, що були надані органом досудового розслідування, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів.
З огляду на викладене, доводи прокурора про недостатню та часткову оцінку доказів, зроблену судом, Суд уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та вимогах кримінального-процесуального закону.
Крім того, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого Кримінальним кодексом України злочину з наявністю наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Суд першої інстанції, на думку Суду, правомірно зазначив про відсутність об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, яка характеризується прямим умислом і корисливим мотивом, об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, яка виражається в умисному використанні завідомо підробленого документу, у зв'язку з чим обґрунтовано дійшов висновку про виправдання ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги щодо безпідставного виправдання ОСОБА_6 , ретельно перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, й, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою, з чим і погоджується Суд.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального-процесуального закону.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960 року).
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 370 КПК України (1960 року), та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у скарзі, не встановлено.
Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд
постановив:
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Вижницького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15 вересня 2016 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3