Ухвала
31 травня 2018 року
місто Київ
справа № 462/778/17
провадження № 61-22762ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання квартири особистим майном,
ОСОБА_1 23 квітня 2018 року звернулася з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.
У травні 2018 року від заявника надійшли документи на усунення недоліків, зокрема оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 280, 00 грн.
Проте, станом на 31 травня 2018 року вимоги ухвали Верховного Суду від 11 травня 2018 року заявником виконані не повністю, зокрема ОСОБА_1 не визначено й не обґрунтовано розмір судового збору за вимогами майнового характеру.
Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК України 2004 року такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України). Ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Виходячи з того, що зі змісту поданої касаційної скарги та копій оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову за вимогою майнового характеру станом на день їх подання, заявник у касаційній скарзі зобов'язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору і надати оригінал квитанції про його сплату.
Згідно із частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Наведені обставини свідчать про необхідність продовжити ОСОБА_1 строк до 02 липня 2018 року для усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 127 ЦПК України, Верховний Суд
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року, до 02 липня 2018 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний