Ухвала
24 травня 2018 року
м. Київ
справа № 581/873/17
провадження № 61-25630 ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С.П. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 06 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 грудня 2013 року у розмірі 61245 грн 21 коп.
Заочним рішеннямЛиповодолинського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановоюАпеляційного суду Сумської області від 06 березня 2018 року, позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2013 року станом на 05 жовтня 2017 року у розмірі 4 549 грн 91 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення відсотків та неустойки і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 61 245 грн 21 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» в касаційній скарзі зазначило, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення. Однак, заявником у скарзі не зазначено, в чому полягає таке виняткове значення у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та не додано до касаційної скарги доказів, які б підтверджували вказані обставини. Сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для перегляду в суді касаційної інстанції судових рішень у малозначній справі.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 06 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик