Постанова
Іменем України
10 травня 2018 року
м. Київ
справа № 592/4133/17
провадження № 61-6708св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач - Сумська міська рада,
відповідачі: публічне акціонерне товариство «Сумигаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут»,
третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумигаз» на рішення апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Собини О. І. від 14 грудня 2017 року,
У квітні 2017 року Сумська міська рада звернулося до суду з позовом в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Сумигаз» (далі - ПАТ «Сумигаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Сумигаззбут» (далі - ТОВ «Сумигазбут») про визнання недійсним рішення від 15 грудня 2016 року, визнання права на споживання природного газу за діючими нормами споживання та зобов'язання здійснити перерахунок спожитого природного газу.
Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2016 року ПАТ «Сумигаз» складений акт про порушення на об'єкті (житловий будинок АДРЕСА_1) за фактом відмови споживачів від встановлення лічильника, що здійснюється за ініціативи та кошти оператора ГРМ. 15 грудня 2016 року постійно діючою комісією ПАТ «Сумигаз» з розгляду актів про порушення прийнято рішення про визначення фактичного об'єму спожитого природного газу мешканцями вказаного будинку, як побутовим споживачам, у яких не встановлені індивідуальні лічильники, з 01 грудня 2016 року за граничними об'ємами споживання природного газу населенням. Вважають рішення незаконним, оскільки акти про порушення відносно конкретних побутових споживачів, які відмовилися від встановлення лічильника, не складались і чинним законодавством не передбачено відповідальності окремого побутового споживача за відсутність загально будинкового облікового приладу газу. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд: визнати недійсним рішення ПАТ «Сумигаз» від 15 грудня 2016 року, зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок спожитого природного газу, починаючи з 01 грудня 2016 року із застосуванням норми споживання природного газу за вказаний період ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з доведеності факту відмови ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від встановлення загальнобудинкового лічильника, а тому вважав висновок постійно діючої комісії ПАТ «Сумигаз» про збільшення фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням таким, що відповідає Кодексу загальнорозподільних систем.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу Сумської міської ради задоволено частково. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення ПАТ «Сумигаз» від 15 грудня 2016 року щодо визначення мешканцям будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 01 грудня 2016 року режиму споживання, за яким фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням згідно з додатком № 10 Кодексу газорозподільних систем. Зобов'язано ПАТ «Сумигаз» здійсними перерахунок спожитого природного газу із застосуванням норми споживання природного газу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, починаючи з 01 грудня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що під час розгляду комісією ПАТ «Сумигаз» акту про порушення від 19 вересня 2016 року не встановлено коло осіб; оскаржуваним рішенням відносно усіх мешканців будинку АДРЕСА_1, у яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, застосовано відповідальність не за відповідний календарний місяць, в якому мало місце порушення, а з 01 грудня 2016 року та на невизначений строк, а тому вважав, що рішення ПАТ «Сумигаз» від 15 грудня 2016 року прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
У лютому 2018 року ПАТ «Сумигаз» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року і залишити в силі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 листопада 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що до спірних правовідносин вибірково застосовано норми матеріального права, які їх регулюють, зокрема статтю 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою, що комерційний (приладовий) облік природного газу для побутових споживачів здійснюється виключно на підставі спеціальних законодавчих та нормативних актів, зокрема Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 та інших. Зокрема зазначає, що у разі відмови споживача від встановлення за рахунок та ініціативою оператора ГРМ загально будинкового вузла обліку природного газу оператора ГРМ, відповідно до вимог абзацу 7 пункту 3 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, має право змінити режим нарахування об'ємів природного газу побутовому споживачу, що проживає у такому будинку і не забезпечений індивідуальним лічильником природного газу, з визначенням фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по такому споживачу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку № 10 до Кодексу газорозподільних систем, але виключно за умови наявності акта про порушення, складеного відповідно до вимог глави 5 розділу ХІ Кодексу, що залишилось поза увагою апеляційного суду.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
23 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Суд установив, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є мешканцями в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1.
Також встановлено, що 19 вересня 2016 року ПАТ «Сумигаз» складено акт про порушення № 04/215, яким встановлено, що споживачі відмовилися від встановлення лічильника газу в житловому будинку АДРЕСА_1, що здійснюється з ініціативи та за кошти ПАТ «Сумигаз». Недопуск представників оператора ГРМ для проведення ремонтних, монтажних робіт. В акті маються підписи чотирьох осіб.
Згідно з рішенням постійно діючої комісії ПАТ з розгляду актів про порушення від 15 грудня 2016 року, комісією вирішено з 01 грудня 2016 року фактичний об'єм спожитого природного газу по побутовим споживачам будинку № 9, у яких не встановлено індивідуальних лічильників газу, визначати за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку №10 до Кодексу газорозподільних систем.
Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу врегульований Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620 (далі Тимчасове положення), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498 та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500.
Так, згідно з пунктом 4 Тимчасового положення ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.
У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.
Відповідно до положень статей2-6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року.
Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території та отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.
У разі відмови населення від встановлення суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - з 01 січня 2018 року.
Відповідно до пункту 3, глави 4, розділу IX Кодексу (в редакції, яка діяла на час складання акта про порушення), якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об'єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу.
Приписами глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем ( в редакції станом на 19 вересня 2016 року) передбачено порядок та підстави складання акта про порушення, виявленого у споживача (несанкціонованого споживача).
Зокрема, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
При складанні акта про порушення представник оператора ГРМ зазначає в ньому про необхідність споживача (несанкціонованого споживача) бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення, та визначає: 1) місцезнаходження комісії з розгляду актів про порушення; 2) дату та орієнтовний час проведення засідання комісії, на якому буде розглядатися складений акт про порушення; 3) контактний телефон особи Оператора ГРМ (для уточнення інформації щодо часу та місця засідання комісії).
Суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що відповідачем ПАТ «Сумигаз», який в силу Закону України «Про ринок природного газу», є оператором газорозподільної мережі, в порушення стетей 10, 60 ЦПК України 2004 року, не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19 вересня 2016 року вчиняли дії, які свідчать про їх відмову від встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу, а також про складання відносно них відповідних актів про порушення.
В акті про порушення від 19 вересня 2016 року не зазначено конкретного споживача за участю якого він складений. Він лише містить підписи певних мешканців будинку АДРЕСА_1. Підписи позивачів в даному акті відсутні.
Апеляційним судом вірно зазначено, що звернення мешканців будинку АДРЕСА_1, адресоване ПАТ «Сумигаз», в якому вони заперечують проти встановлення загальнобудинкового лічильника обліку та просять встановити індивідуальні лічильники в кожну квартиру не є підставою для визначення цим мешканцям фактичного об'єму спожитого природного газу за граничними об'ємами споживання природного газу населення, оскільки такою підставою є відповідний акт про порушення, складений відповідно до вимог глави 5 розділу XI Кодексу.
Оскільки під час розгляду акту про порушення від 19 вересня 2016 року, постійнодіючою комісією ПАТ «Сумигаз» не встановлено коло осіб, якіздійснили вказані в акті порушення, і оскаржуваним рішенням від 15 грудня 2016 року застосована відповідальність відносно усіх мешканців будинку, у яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, однак та не за відповідний календарний місяць, в якому малося порушення, (вересень 2016 року), а з 01 грудня 2016 року та на невизначений строк.
З огляду на викладене, є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що пунктом 3 глави 4 розділу IX Кодексу передбачено право оператора ГРМ змінити режим нарахування об'ємів природного газу побутовому споживачу, що проживає у такому будинку і не забезпечений індивідуальним лічильником природного газу, з визначенням фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по такому споживачу за граничними об'ємами споживання природного газу населенням у разі відмови споживача від встановлення за рахунок та ініціативою оператора ГРМ загальнобудинкового вузла обліку природного газу оператора ГРМ.
Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції змістом (в редакції, яка діяла на час складання акту про порушення від 19 вересня 2016 року) зміни до вищевказаного пункту, які передбачають визначення фактичного об'єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу, який відмовився від встановлення загальнобудинкового лічильника газу, за граничними об'ємами споживання природного газу населенням, набрали чинності 29 листопада 2016 року, однак після вказаної дати відповідні акти про порушення відносно конкретних мешканців будинку АДРЕСА_1, в тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ПАТ «Сумигаз» не складались.
Зокрема, в абзаці 3 пункту 5 глави 4 розділу ІХ Кодексу вказано, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку передає інформацію про об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період до оператора ГТС з метою її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Врахувавши, що плата за природний газ нараховувалась позивачам за граничними об'ємами споживання природного газу населенням згідно з додатком № 10 до Кодексу газорозподільних систем без належних на те правових підстав, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним рішення комісії ПАТ «Сумигаз» від 15 грудня 2016 року із зобов'язання здійснити перерахунок спожитого природного газу із застосуванням норми споживання природного газу, починаючи з 01 грудня 2016 року.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Сумигаз» залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Сумської області від 14 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
В. М. Коротун
В. П. Курило