Ухвала
18 травня 2018 року
м. Київ
справа №539/1375/17
провадження №61-20222ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі
52 678 грн 73 коп. станом на 26 квітня 2017 року за кредитним договором б/н
від 28 жовтня 2013 року.
Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 05 вересня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 52 678 грн 73 коп. заборгованості станом на 26 квітня 2017 року за кредитним договором б/н
від 28 жовтня 2013 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 1 600 грн судового збору.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року змінено, виключено із мотивувальної та резолютивної частин рішення суду посилання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ &q? ;ПриватБанк&q? &; 500 грн штраф (фіксована частина) та 2 484 грн 70 коп. штраф (процентна складова), та остаточно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ &qu М;ПриватБанк&q?АТ; заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 694 грн 03 коп., яка складається з: 17 486 грн 03 коп. тіло кредиту, 14 315 грн 97 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 17 892 грн 03 коп. заборгованість за пенею.
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 27 квітня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2018 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 52 678 грн 73 коп., яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник