Ухвала
18 травня 2018 року
м. Київ
справа №361/6020/17
провадження № 61-25521ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі
39 993 грн 91 коп станом на 10 вересня 2017 року у зв'язку з невиконанням умов кредитного договору від 06 вересня 2010 року.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року у складі судді Василишина В. О., позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 вересня 2018 року в загальній сумі 6 515 грн 68 коп., судові витрати у розмірі 260 грн 66 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Верланова С. М., Іванової І. В., апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсотках за кредитом скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором від 06 вересня 2010 року у розмірі 5 684 грн 36 коп., а також судові витрати у розмірі 634 грн 91 коп. В іншій частині рішення залишено без змін.
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ПАТ КБ «ПриватБанк» на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення скасувати в частині відмови у стягненні суми та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті
19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 39 993 грн 91 коп, яка станом на
1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
За змістом підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на наявність зазначеної обставини, ПАТ КБ «ПриватБанк», разом з тим не додало до касаційної скарги доказів, які б її підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом
1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник