Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 366/1435/15-ц
провадження № 61-10161св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
представники позивача: Тафіїв ВасильФедорович, Астаф'єва ІваннаВіталіївна, Сидоренко Наталія Миколаївна,
відповідач - ОСОБА_7,
представник відповідача - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу апеляційного суду Київської області у складі судді Мельник Я. С. від 28 грудня 2018 року,
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2006 року між публічним акціонерним товариством «Банк Столиця» (далі - ПАТ «Банк Столиця») та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 23/06-F, за умовами якого банк надав останньому кредит у розмірі 800 000,00 дол. США зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, із кінцевим терміном повернення до 29 жовтня 2010 року, а позичальник зобов'язався за користування кредитними коштами сплачувати проценти у розмірі, строки та на умовах, що передбачені договором. 30 жовтня 2009 року сторони уклали договір про внесення змін № 18 до кредитного договору від 05 жовтня 2006 року № 23/06-F, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпечення та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 12 857 600,00 грн, зі сплатою 14 % річних за користування кредитом, із кінцевим терміном повернення до 29 жовтня 2010 року. 06 жовтня 2006 року із метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_7 за іпотечним договором № 23/06-F-1Z передав банку в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - 117-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 6 171,6 кв. м, розташований за земельній ділянці для розміщення основних підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 21 травня 2014 року між ПАТ «Банк Столиця» та ПАТ «Дельта Банк» було укладеного договір відступлення прав вимог за кредитними та забезпечувальними договорами, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором від 05 жовтня 2006 року № 23/06-F та іпотечним договором від 06 жовтня 2006 року № 23/06-F-1Z.
Оскільки ОСОБА_7 належним чином не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 03 квітня 2015 року складає 12 788 202,86 грн заборгованості за кредитом, 8 856 832,90 грн заборгованості за відсотками, 5 117 580,46 грн пені, у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, об'єкт незавершеного будівництва - 117-ти квартирний житловий будинок, загальною площею 6 171,6 кв. м, розташований за земельній ділянці для розміщення основних підсобних та допоміжних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 шляхом визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».
Ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи позивач не з'явився в судові засідання, призначені на 17 червня та 06 липня 2015 року, явку свого представника не забезпечив.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що заявник не надав суду мотивованої заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року, зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки в установлений судом строк не усунув.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що у зв'язку із запровадженням з 03 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку Кадирова В. В. було прийнято рішення скасувати з 03 березня 2015 року видані ПАТ «Дельта Банк» до 03 березня 2015 року всі та будь-які довіреності на представництво ПАТ «Дельта Банк» та/або вчинення правочинів від його імені. Також була змінена адреса банку, а саме: бульвар Дружби Народів, 38, м. Київ, 01014. Під час проведення працівниками банку інвентаризації було виявлено, що ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року залишено без розгляду позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У зв'язку із втратою копії вказаної ухвали була складена довідка. Наведене, на думку заявника, свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
30 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частиною першою статті 358 ЦПК України 2017 року передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Із матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року разом із клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження. Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник посилався на те, що з 03 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку КадироваВ. В., у зв'язку із чим було прийнято рішення скасувати з 03 березня 2015 року видані ПАТ «Дельта Банк» всі та будь-які довіреності на представництво ПАТ «Дельта Банк» та/або вчинення правочинів від його імені, також була змінена адреса банку. Під час проведення працівниками банку інвентаризації було виявлено, що ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року залишено без розгляду позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, копія якої була втрачена. У зв'язку із наведеним заявник пропустив строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року залишено без руху та надано строк для сплати судового збору терміном у п'ять днів з моменту отримання копії ухвали та строк для звернення до апеляційного суду із мотивованою заявою із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, який не може перевищувати тридцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Визнаючи наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не поважними, апеляційний суд виходив із того, що матеріалами справи підтверджується, що представник банку отримав копію оскаржуваної ухвали 14 липня 2015 року, проте в установлений законом строк не звертався до суду із апеляційною скаргою. Матеріали справи не містять доказів наявності об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали заявнику вчасно звернутися до суду із апеляційною скаргою.
22 грудня 2017 року на адресу апеляційного суду на виконання вимог ухвали від 13 грудня 2017 року заявник подав оригінал квитанції про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заявник посилався на те, що копію оскаржуваної ухвали від 06 липня 2015 року було втрачено. У зв'язку із запровадженням з 03 березня 2015 року в ПАТ «Дельта Банк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку Кадирова В. В. було прийнято рішення скасувати з 03 березня 2015 року видані ПАТ «Дельта Банк» всі та будь-які довіреності на представництво ПАТ «Дельта Банк», також була змінена адреса банку. Представник ПАТ «Дельта Банк», який супроводжував указану справу, звільнився та не передав матеріали справи новому представнику.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2017 року у зв'язку із тим, що заявник посилається на ті ж самі обставини, які ухвалою від 13 грудня 2017 року були визнані неповажними, наявність інших об'єктивних перешкод, які завадили своєчасному оскарженню судового рішення, не навів, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на ухвалу Іванківського районного суду Київської області від 06 липня 2015 року відмовлено.
Так, із матеріалів справи вбачається, що представник ПАТ «Дельта Банк» - Тафіїв В. Ф., який діяв на підставі довіреності від 06 березня 2015 року, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» КадировимВ. В., 14 липня 2015 року отримав копію оскаржуваної ухвали (а. с. 87).
Проте, отримавши копію оскаржуваного судового рішення 14 липня 2015 року, заявник апеляційну скаргу подав лише 29 листопада 2017 року, тобто поза межами строку, передбаченого частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року.
Доводи заявника про неможливість своєчасного подання апеляційної скарги у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» та втрати копії оскаржуваної ухвали не заслуговують на увагу, оскільки позовна заява подавалася представником ПАТ «Дельта Банк» - Тафіївим В. Ф., який діяв на підставі довіреності від 06 березня 2015 року, виданої уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадировим В. В. та 14 липня 2015 року отримав копію оскаржуваного судового рішення. Заявником є юридична особа, тому звільнення одного із його працівників, не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України 2017 року, апеляційний суд правильно виходив із того, що підстави, на які посилається заявник, не є поважними. Заявник не надав суду доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, зазначені в ухвалі апеляційного суду недоліки в установлений судом строк не усунув.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 грудня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
В. М. Коротун
В. П. Курило