Постанова
Іменем України
24 травня 2018 року
м. Київ
справа № 755/16180/16-ц
провадження № 61-24914св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року у складі судді Савлук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня
2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М.,
Заришняк Г. М.,
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку.
Позовна заява мотивована тим, що з 03 вересня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу подружжя має малолітню дитину - сина ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1.
З травня 2016 року сторони проживають окремо, дитина проживає разом з позивачем, перебуває на її утриманні. Відповідач надає незначну матеріальну допомогу на утримання дитини, визначаючи розмір допомоги на свій власний розсуд. Врегулювати питання про сплату аліментів на утримання дитини в досудовому порядку відповідач не погоджується.
Позивач самостійного заробітку не має, перебуває у відпустці по догляду за дитиною, отримує лише державну допомогу на дитину, якої не вистачає для належного утримання дитини. Відповідач є особою працездатного віку, має постійне місце роботи та спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання як дитини, так і дружини.
ОСОБА_4 просила стягнути аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, та стягнути з ОСОБА_5 аліменти на своє утримання у розмірі 1/4 всіх видів заробітку щомісячно, до досягнення малолітнім сином трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4, що є предметом позову.
ОСОБА_5 позовні вимоги визнав частково, та пояснив, що дійсно з
03 вересня 2014 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Однак шлюбні відносини між подружжям припинено, вони проживають окремо. Відповідач має постійне місце роботи, намагається фінансово підтримувати свою сім?ю, однак на даний час не має можливості виплачувати аліменти у розмірі, визначеному позивачем, оскільки має інші зобов'язання.
Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2016 року відповідачу присуджено до сплати аліменти на дитину від першого шлюбу - доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини від всіх видів його доходу щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Тому, при визначенні розміру аліментів, просив врахувати його майновий стан та спроможність виплачувати аліменти на двох дітей.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2017 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_8, 02 червня
ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 02 листопада 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі
551,20 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення із
ОСОБА_5 аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, у межах суми платежу за один місяць.
Стягнуто із ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на її утримання у розмірі 1/16 частину всіх видів заробітку щомісячно, до досягнення
дитиною - сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі
551,20 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, малолітня дитина проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні, і відповідно до вимог сімейного законодавства, має право на отримання матеріальної допомоги з боку своїх батьків.
ОСОБА_5 є особою працездатного віку, має постійне місце роботи та фіксовану заробітну плату, доказів про наявність медичних протипоказань, встановлених відповідачу, щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності не здобуто, а тому відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання малолітньої дитини.
При вирішенні питання про визначення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, судом враховано і наявність у відповідача зобов'язань по утриманню неповнолітньої дитини від першого шлюбу - дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та обставини встановлені рішенням Ленінського районного суд міста Полтава від
27 вересня 2016 року, яким стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісяця в розмірі 1/3 частки від всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття дитиною.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
04 жовтня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв?язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 у розмірі 1/8 частини від всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/20 частини всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення дитиною трьохрічного віку, з метою дотримання максимального розміру утримань, передбачених частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи апеляційною інстанцією, у зв'язку із чим вона була позбавлена права подати свої заперечення щодо заявлених позовних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року.
Звільнено ОСОБА_4 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня
2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року.
Відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року.
Витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу
№ 755/16180/16-ц.
Надіслано копії касаційної скарги та додані до неї матеріали особам, які беруть участь у справі.
Роз'яснено особам, які беруть участь у справі право подати заперечення на касаційну скаргу та встановлено строк для їх подання до 20 грудня 2017 року.
У листопаді 2017 року цивільна справа № 755/16180/16-ц надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 та матеріали цивільної справи № 755/16180/16-ц надійшли до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положеннями статті 74 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованими листами із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою яка бере участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка має бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
На адресу реєстрації ОСОБА_4 апеляційним судом було надіслано судову повістку про виклик на судове засідання, яке відбудеться 26 липня 2017 року.
Зазначене поштове відправлення адресату вручено 26 липня 2017 року особисто, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_4 про отримання судової повістки (а. с. 154).
Особи, які беруть участь у справі, згідно статті 27 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Крім того, відповідно до частини шостої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом), особи, які беруть участь у справі, а також свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Таким чином, відомості про те, що ОСОБА_4 була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового розгляду, в матеріалах справи відсутні.
Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справ стосовно ОСОБА_4 порушені через непоінформованість її про дату і час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у відповідні строки, що позбавило можливості ОСОБА_4 бути присутньою під час судового засідання.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат.
Ураховуючи те, що ОСОБА_4 за подання касаційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року звільнена від сплати судового збору. ОСОБА_4 звільнена від сплати судових витрат у даній категорії справ відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». А тому судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 1 322,88 грн в дохід держави слід стягнути із ОСОБА_5
Керуючись статтями 141, 400, 401, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Апеляційного суду міста Києва.
Стягнути із ОСОБА_5 в дохід держави 1 322,88 грн (одну тисячу триста двадцять дві гривні вісімдесят вісім копійок) судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська