Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа №161/11018/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21809/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Гімона М. М., Коваленко Н. М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 161/11018/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправними розпорядження та дій, зобов'язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (у складі суддів Гуляка В. В., Судової-Хомюк Н. М., Коваля Р. Й.), установив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У серпі 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати протиправним розпорядження відповідача № 192553 від 01 лютого 2013 року в частині встановлення і призначення пенсії за вислугу років в розмірі 80 % від розміру місячної заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді;
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді на підставі довідки прокуратури Волинської області № 18-151 вих-16 від 07 липня 2016 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ч. 13 ст. 50-1 ЗУ «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді, зазначеної у довідці прокуратури Волинської області № 18-151 вих-16 від 07 липня 2016 року та здійснювати виплату пенсії з 01 січня 2016 року з моменту настання підстав за даним перерахунком без обмеження її розміру.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перераховувати пенсію на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року за № 213.
3. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2017 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним розпорядження Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області № 192553 від 01 лютого 2013 року в частині встановлення та призначення позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 80 % від розміру місячної заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді;
- визнано протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови в перерахунку в призначенні позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді на підставі довідки прокуратури Волинської області № 18-151 вих-16 від 07 липня 2016 року;
- зобов'язано Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області провести перерахунок та виплату позивачу призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від розміру місячної заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді на підставі довідки прокуратури Волинської області № 18-151 вих-16 від 07 липня 2016 року з 01 січня 2016 року;
- у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задоволено частково. Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним розпорядження № 192553 від 01 лютого 2013 року та про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії за період із 01 січня 2016 року по 21 лютого 2016 року включно залишено без розгляду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області у запереченнях на касаційну скаргу, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України 02 червня 2017 року, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - без змін.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 13 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі № 161/11018/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Позивачем у касаційній скарзі заявлено клопотання про проведення розгляду справи за його участю, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи 31 травня 2018 року за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 29 травня 2018 року.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області з 29 жовтня 2004 року та отримував пенсію по інвалідності (а.с. 33).
12. З 29 вересня 2011 року позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». Розмір пенсії позивача з моменту виходу на пенсію становив 90% суми місячного заробітку.
13. Згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду у м. Луцьку № 192553 від 01лютого 2013 року позивачу здійснено перерахунок пенсії на підставі його заяви та довідки прокуратури Волинської області від 30 січня 2013 року із застосуванням при перерахунку 80 % заробітку, замість попередніх 90% (а. с. 46, 53).
14. У зв'язку із підвищенням працівникам прокуратури посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», прокуратурою Волинської області 07 липня 2016 року позивачу видано довідку № 18-151 вих-16 про заробітну плату за відповідною посадою, з якою 07 липня 2016 року останній звернувся до відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) (а. с. 10, 11).
15. За результатами розгляду заяви позивача від 07 липня 2016 року листом Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 27 липня 2016 року № 150/9-01 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, у зв'язку із відсутністю правових підстав для проведення такого перерахунку (а. с. 12).
16. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній з 01 жовтня 2011 року), а тому внесені Законами зміни до статті, що регулює пенсійне забезпечення працівників прокуратури щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення.
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вчинити дії із зазначенням конкретного відсотку середнього заробітку, з розрахунку якого має бути здійснено перерахунок пенсії позивачу, а також в частині незастосування максимального розміру пенсії суд першої інстанції знайшов безпідставними, оскільки щодо згаданих вимог відповідач на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом ніяких протиправних дій чи бездіяльності не допускав та жодного рішення не приймав. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно можуть мати місце у майбутньому. Задоволення таких вимог може призвести до втручання суду в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду щодо вчинення дій з перерахунку пенсії.
18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що з врахуванням норм чинного законодавства щодо строку звернення до адміністративного суду та фактичних обставин справи щодо часу звернення позивача до адміністративного суду із даним позовом. А тому дійшов висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії в частині за період із 01 січня 2016 року по 21 лютого 2016 року включно, тобто за період, який виходить за межі шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.
Також на час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії чинним законодавством не визначено права і не передбачено підстав, порядку реалізації та обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі його заяви від 07 липня 2016 року у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанцій у зазначеному судовому рішенні неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
Також скаржник зазначає, що:
- відповідач розпорядженням №192553 від 01 лютого 2013 року неправомірно провів перерахунок пенсії з 30 січня 2013 року в розмірі 80 % замість попередніх 90 % від суми заробітної плати, оскільки до спірних правовідносин підлягали застосуванню саме норми ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент виходу на пенсію;
- посилання відповідача на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VII, як на підставу відмови у перерахунку пенсії, оскільки відповідач застосував нові положення Закону до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, зміни внесені до вказаної статті стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку;
- відповідачем без поважної причини пропущені строки на апеляційне оскарження, а судом апеляційної інстанції безпідставно, в порушення вимог чинного законодавства поновлено строки.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
21. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ.
22. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
23. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
24. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
25. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).
26. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
27. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
28. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
29. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
30. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
31. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
32. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
33. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
34. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
35. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).
36. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
37. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
38. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність.
39. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
40. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
41. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
42. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі №161/11018/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя М. М. Гімон
Суддя Н. В. Коваленко