Іменем України
31 травня 2018 року
м. Київ
справа № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16)
адміністративне провадження № К/9901/45782/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Бучик А. Ю., Коваленко Н. В.
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16)
за позовом ОСОБА_2 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бишевської Н. А., Добродняк І. Ю., Семененка Я. В.) від 12 травня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати йому пенсії протиправною;
- зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату позивачу пенсії з моменту її припинення;
- допустити негайне стягнення виплати пенсії у межах суми за один місяць.
2. Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанову суду мотивовано тим, що позивачем не оскаржувалось рішення комісії про припинення виплати пенсії, яке є перешкодою для поновлення виплат. На вказану постанову позивачем подано апеляційну скаргу.
3. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року апеляційну скаргу позивача задоволено:
- постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 16 лютого 2017 року у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16) скасовано;
- визнано дії Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення виплат пенсії позивача протиправними;
- зобов'язано Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відновити виплату пенсії з моменту її припинення 01 березня 2016 року.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року та залишити в силі постанову Бердянського міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року.
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. 20 вересня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
8. 23 березня 2018 року касаційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року справу № 310/8366/16-а (2-а/310/710/16) прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження на 31 травня 2018 року.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянином України, пенсіонером за віком.
11. Згідно з довідкою від 16 грудня 2014 року № 2306006828 позивача взято на облік, як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1.
12. З 01 серпня 2014 року позивач перебував на обліку в Бердянському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з цієї ж дати по 01 березня 2016 року отримував пенсію за віком.
13. Починаючи з березня 2016 року виплату пенсії припинено.
14. 22 липня 2016 року позивач звернувся до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про відновлення виплати пенсії.
15. Рішенням комісії з питань щодо призначення/ відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 05 жовтня 2016 року позивачу відмовлено у відновленні виплати пенсії.
16. Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 16 листопада 2016 року, позивачу повідомлено, що за результатами розгляду поданої заяви про відновлення виплати пенсії, був здійснений вихід комісії для обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, та складено акт, яким зафіксовано відсутність ОСОБА_2 за зареєстрованим місцезнаходженням.
17. Не погоджуючись з бездіяльністю Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо виплати пенсії, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову, оскільки рішення комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про відмову у відновленні виплат позивачем не оскаржувалось. Проте наявність такого рішення є перешкодою для поновлення виплат відповідачем.
19. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд застосував положення ст. 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідну практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) від 07 листопада 2013 року) та виходив з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин:
- з 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
- відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
- Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до ст. 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Так, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
20. В ході розгляду справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст.49 Закону України № 1058-VI, оскільки з березня 2016 року позивачу зупинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав. Посилання відповідача як на підставу припинення пенсійних виплат на постанову КМУ від 05 листопада 2014 року № 637, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України № 1058-VI, який має вищу юридичну силу.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що виплати пенсій особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій, регулюються з урахуванням наступних постанов: «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» № 509 від 01 жовтня 2014 року; «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08 червня 2016 року.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції визнав, що не мешкає за місцем реєстрації як тимчасово переміщена особа в м. Бердянську, а знаходиться за місцем його постійної реєстрації в м. Ясинувата, Донецької області.
22. На думку відповідача, оскільки реєстрація та знаходження позивача в м. Бердянську Запорізької області не знайшли свого підтвердження, то підстави виплачувати йому пенсію Бердянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області відсутні.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
24. Погоджуючись з оцінкою спірних правовідносин судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
25. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
26. У зазначеному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
27. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
28. У доводах касаційної скарги відповідач як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу покликається на постанову Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01 жовтня 2014 року № 509 та постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08 червня 2016 року № 365.
29. Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.
30. Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
31. Тому, припиняючи виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
32. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
33. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
34. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
35. З огляду на викладене Суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
36. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог позивача.
37. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
38. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді А. Ю. Бучик
Н. В. Коваленко