Іменем України
31 травня 2018 року
м. Київ
справа № 295/14746/16-а
адміністративне провадження № К/9901/19161/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Коваленко Н. В., Мороз Л. Л.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 295/14746/16-а
за позовом ОСОБА_2 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі судді Бучик А. Ю.) від 17 січня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;
- зобов'язати відповідача здійснити призначення пенсії за вислугу років з 10 листопада 2016 року, згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» виходячи із розрахунку 80% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяців роботи без обмежень та оподаткування.
2. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 07 грудня 2016 року позов задоволено частково; визнано протиправними дії Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років із розрахунку 80% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленного за останні 24 календарних місяці роботи, без обмеження максимальним розміром, починаючи із 10 листопада 2016 року.
3. 21 грудня 2016 року Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області подано апеляційну скаргу на вказану постанову, в якій відповідач, зокрема, просив звільнити від сплати судового збору.
4. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з ненаданням доказів, що підтверджують право особи, яка підписала апеляційну скаргу, підписувати та подавати апеляційну скаргу від імені Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, а також ненаданням документа про сплату судового збору; надано строк до 13 січня 2017 року для усунення недоліків апеляційної скарги.
5. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
6. Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, направити справу для продовження розгляду до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
9. 08 лютого 2018 року касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі № 295/14746/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
10. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
11. Станом на 31 травня 2018 року заперечень або відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Апеляційний суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги на підставі ст. 108 КАС України (у редакції, що діяла на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції), виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали від 28 грудня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху та не усуненням недоліків, а саме ненаданням документу про сплату судового збору. Відмовляючи у задоволенні повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначив, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2016 року в його задоволенні відмовлено, а нових підстав звільнення від сплати судового скаржником не наведено.
ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції зобов'язаний відкрити апеляційне провадження, звільнити управління від сплати судового збору, оскільки кошти, передбачені на видатки щодо сплати судового збору використані об'єднаним управлінням в повному обсязі протягом І півріччя 2016 року;
- відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд апеляційної інстанції зобов'язаний був звільнити Управління від сплати судового збору, оскільки управління не мало можливості сплатити судовий збір;
- ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року є незаконною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.
15. Статтею 187 КАС України (в редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження) встановлені вимоги до апеляційної скарги, зокрема, частиною шостою якої передбачено необхідність додання до апеляційної скарги документа про сплату судового збору.
16. Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України (в редакції, яка була чинною на час апеляційного оскарження) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.
17. За приписами п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
18. Суд дійшов висновку, що у зв'язку з невиконанням Житомирським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області у встановлений судом строк вимог ухвали від 28 грудня 2016 року щодо усунення недоліків апеляційної скарги, а саме щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував приписи п. 1 ч. 3 ст.108 КАС України (у редакції, що діяла на час прийняття рішення судом апеляційної інстанції) та повернув апеляційну скаргу заявнику, оскільки норми Закону України «Про судовий збір» в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги звільнення органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору не передбачали. Подана у грудні 2016 року апеляційна скарга підлягала оплаті судовим збором і невиконання вказаних вимог було належною підставою для залишення апеляційної скарги без руху та подальшого її повернення. Крім того, посилання на обмежене фінансування державного органу не може бути підставою для звільнення його від сплати судового збору.
19. Отже, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та є безпідставними, оскільки позивач пільгами по сплаті судового збору на час звернення до суду з апеляційною скаргою наділений не був, документ про сплату судового збору при подачі апеляційної скарги не надав і вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не виконав. Отже, судом апеляційної інстанції надавалась можливість усунути недоліки апеляційної скарги.
20. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України (у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
21. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №295/14746/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя Н. В. Коваленко
Суддя Л. Л. Мороз