31 травня 2018 року
Київ
справа №766/5444/17
адміністративне провадження №К/9901/51350/18
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року
за позовом ОСОБА_2
до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, яка надіслана на адресу суду 17 травня 2018 року.
Частиною третьої статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суддя-доповідач приходить до висновку, що вказана скарга підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються, зокрема, обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як вбачається з тексту касаційної скарги, скаржником не наведено жодних підстав для касаційного оскарження, оскільки в ній не міститься посилань на допущені судом апеляційної інстанції в своєму рішенні порушення конкретних норм матеріального та процесуального права при його ухваленні у даній справі.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
В зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд також вважає за необхідне відмітити, що згідно Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи щодо вдосконалення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних та торгових справах від 07 лютого1995 року "держави-члени можуть вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження".
Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі «Guerin v. France» від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах «Osman v. The United Kingdom» від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та «Kreuz v. Poland» від 19 червня 2001 року № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року № 21920/93 та рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року № 26737/95).
Керуючись статтями 169, 332, 355, 359 КАС України,
1. Відмовити у прийнятті касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії.
2. Повернути скаржнику касаційну скаргу.
3. Надіслати учасникам справи копію ухвали про повернення касаційної скарги.
4. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права на повторне звернення до Верховного Суду.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
6. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Я.О. Берназюк