ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 червня 2018 року № 826/14187/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру України у Київській області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а саме: відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1200 га, яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області та про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1200 га, яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Земельний кодекс України, Закон України «Про землеустрій» та зазначає, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області протиправно відмовлено їй у наданні дозволу.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Конституції України, постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» та зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки доданий до клопотання графічний матеріал із зазначенням бажаної до відведення земельної ділянки має значні розбіжності в частині визначення орієнтованої площі. Також представник відповідача вказав про прийняття Кабінетом Міністрів України постанови, згідно з якою надання земельні ділянки сільськогосподарського призначення передаються у власність громадян України на території Київської області з урахуванням проведених аукціонів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області в порядку статті 118 Земельного кодексу України з клопотанням від 14.04.2017, в якому просила надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області, для індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,12 га.
До клопотання позивачем додано графічні матеріали із зазначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.
Листом від 18.07.2017 за № Л-20497/0-12067/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки до клопотання додано графічний матеріал із зазначенням бажаної до відведення земельної ділянки, яка має значні розбіжності в частині визначення орієнтованої площі.
20.07.2017 ОСОБА_1 повторно звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області, для індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,12 га.
До заяви позивачем додано копії графічних матеріалів, у тому числі викопіювання з кадастрової карти за № НВ-3209190352017 та довідку-інформацію щодо земельної ділянки, надані відділом Держгеокадастру в Макарівському районі Київської області.
Листом від 17.08.2017 № Л-23477/0-14080/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1 про відсутність можливості задовольнити клопотання щодо надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га, яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області з підстав прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 07.06.2017 № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», згідно якої надання дозволів на розроблення документації із землеустрою та передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до сформованих переліків, які будуть оприлюднені на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, насамперед учасникам антитерористичної операції.
Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Отже, наведеними законодавчими положеннями визначено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотаннями від 14.04.2017 та від 20.07.2017 стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, орієнтованою площею 0,12 га., яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області.
Щодо відмови відповідача у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою з тих підстав, що до клопотання додано графічний матеріал із зазначенням бажаної до відведення земельної ділянки, яка має значні розбіжності в частині визначення орієнтованої площі (лист від 18.07.2017 за № Л-20497/0-12067/6-17), суд зазначає наступне.
Оглянувши надану позивачем копію схеми розташування бажаної земельної ділянки (додаток 2 до позовної заяви) суд приймає до уваги позицію відповідача, що вказані графічні матеріали не дають можливості ідентифікувати місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.08.2017 № Л-5889/0-0.13-3425/6-17, як доказ протиправності відмови Головного управління Держгеокадастру у Київській області, оскільки Держгеокадастру у вказаному листі не надано оцінку наданим матеріалам позивача.
Щодо посилань відповідача, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, на положення постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", суд зазначає наступне.
Абзацами першим - сьомим розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:
формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою:
Sбп = Sаук х 0,25,
де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;
Sаук - площа земельних ділянок, право оренди та/або емфітевзису на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;
щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;
надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;
враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.
Представник відповідача зазначив, що на виконання постанови №413 Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області буде прийнято наказ із затвердженим переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України на території Київської області, з урахуванням проведених аукціонів та вказав, що затверджений перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у 2017-2018 роках на території Київської області буде розміщений на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
При цьому, суд зазначає, що відсутність затвердженого на виконання постанови №413 наказу з переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам України на території Київської області, з урахуванням проведених аукціонів, не може бути підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Разом з тим, метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.
Таким чином, дана Стратегія прийнята з метою вдосконалення системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, а також раціонального та ефективного їх використання та жодним чином не регулює правовідносини між громадянином та державою щодо передачі земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства.
Відтак, посилання відповідача на Стратегію, як на нормативний акт, що прийнятий на виконання Земельного кодексу України, чи іншого закону, що регулює земельні правовідносини, та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправним.
При цьому, суд зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області здійснює свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів України, проте Стратегія не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.
З урахуванням наведеного та враховуючи, що у листі від 17.08.2017 № Л-23477/0-14080/6-17 відповідачем не наведено передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд зазначає про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1200 га, яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області.
Разом з тим, враховуючи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області під час розгляду заяви позивача від 20.07.2017 не досліджувались надані позивачем графічні матеріали (додаток 3, 4 до позовної заяви) та не надана оцінка відповідності місця розташування об'єкта вимогам, встановленим ЗК України, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2017 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1200 га, яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як "законні очікування" та "юридична визначеність", які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.
Виходячи з системного аналізу адміністративно-правових принципів суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб'єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб'єктом.
За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, стягнення частини судового збору пропорційно до задоволених вимог за рахунок відповідача судом не присуджується.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (03028, АДРЕСА_1) задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м.Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (03028, АДРЕСА_1) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,1200 га, яка розташована на території Фастівської сільської ради Макарівського району Київської області.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева