31 травня 2018 року
Київ
справа №303/2241/17
адміністративне провадження №К/9901/50913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Мороз Л.Л. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року
за позовом ОСОБА_2
до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання призначити субсидію,
Касаційна скарга, що надіслана на адресу суду 15 травня 2018 року, не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка була чинна на момент звернення позивача до суду) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» станом на 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1600,00 гривень.
У касаційній скарзі скаржник зазначив, що судовий збір за подання ним касаційної скарги не підлягає сплаті, оскільки судом першої інстанції його було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви.
При цьому клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги скаржником не заявлялось.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, у цій справі позов містить одну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1280,00 гривень (1600х0,4х200%).
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення згаданих вище недоліків, шляхом подання документа про сплату судового збору в розмірі 1280,00 гривень, який підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок 31213207700007, отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету: 22030102, Судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), номер справи (чи номер касаційного провадження), Верховний Суд.
Крім того, з матеріалів касаційної скарги вбачається, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду прийнята 04 квітня 2018 року, а з касаційною скаргою скаржник звернувся 15 травня 2018 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною третьою вказаної статті КАС України передбачено, що строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин.
Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали
про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Скаржником в касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також зазначено, що оскаржувану постанову він отримав 17 квітня 2018 року.
Однак, жодних доказів вручення оскаржуваного рішення апеляційного суду у вказаний день до касаційної скарги скаржником не додано.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документу про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2.
2.. Залишити касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.
3. Надіслати ОСОБА_2 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
5. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Я.О. Берназюк
Л.Л. Мороз
Н.В. Коваленко