м. Вінниця
14 травня 2018 р. Справа № 802/678/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Крапівницької Н.Л.,
секретаря судового засідання Демченка А.М.,
за участю представників сторін:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Черпітяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Головного управління ДФС у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №12061548 від 07.02.2018 року.
На обґрунтування позову зазначено, що відповідач спірним податковим повідомленням-рішенням визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 20833,33 грн. Позивач не погоджується із нарахуванням податкового зобов'язання та зазначає, що транспортний засіб (TOYOTA HIGHLANDER, 2011 р. в.) не підлягає оподаткуванню, оскільки в листопаді 2015 року він продав вказаний автомобіль, а тому нарахування відповідачем транспортного податку за 2015 рік у 2018 є неправомірним.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що прийняте у повній відповідності до норм чинного законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач у 2015 році був власником автомобіля марки ТOYOTA HIGHLANDER, 2011 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 3456 куб. см., пальне - бензин. В подальшому, вказаний автомобіль у листопаді 2015 було відчужено.
На підставі наявної у відповідача інформації щодо перебування у власності позивача автомобіля марки ТOYOTA HIGHLANDER, 2011 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 3456 куб. см., пальне - бензин, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 №12061548, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 20833,33 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 07.02.2018 №12061548 протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, ст.267 Податкового Кодексу України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.
Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 Кодексу (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Кодексу є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Слід зазначити, що у разі придбання протягом року об'єктів оподаткування (автомобіля з об'ємом двигуна понад 3000 куб.см) податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999).
Як вже зазначалося раніше, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).
Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом від 28.12.2014 №71-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015.
Як було встановлено судом, позивачу на праві власності належить автомобіль марки ТOYOTA HIGHLANDER, 2011 р. в., реєстраційний номер НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 3 456 куб. см., пальне - бензин.
Тобто, вказаний транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником такого податку відповідно до ст.267 Кодексу (на час перебування автомобіля у власності позивача).
Проте, суд зазначає, що податковим органом під час визначення податкового зобов'язання не було враховано, що транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 Податкового кодексу України .
У відповідності до п.8.1 та п.8.3 ст.8 Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно п.п.10.1, 10.2 ст.10 Кодексу до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 Кодексу складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Положеннями статті 12 Кодексу визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15.07.2014.
Згідно пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Кодексу одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, що передує бюджетному періоду в яком планується застосування встановлених місцевих податків та зборів.
Згідно із положеннями п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Однак, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст.12 Податкового кодексу України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для нарахування позивачу в 2015 році транспортного податку та винесення податкового повідомлення-рішення №12061548 від 07.02.2018, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 20833,33 грн. Крім того, визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності закріпленого нормами Податкового кодексу України.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.
Отже, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду, а отже, суд визнає податкове повідомлення-рішення №12061548 від 07.02.2018 необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права позивача, а тому позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення належить задовольнити.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №12061548 від 07.02.2018 року, як такого що прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. А тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі, судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704,80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області .
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №12061548 від 07.02.2018.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 21.05.2018 року.
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Копія вірна Суддя:
Секретар: