Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа №821/3686/15-а
провадження №К/9901/11618/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 821/3686/15-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання повторно розглянути заяву про прийняття на службу до поліції, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 13 квітня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Василяки Д. К., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Романішина В. Л., суддів: Запорожана Д. В., Шляхтицького О. І.,
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС України в Херсонській області), Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП України в Херсонській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року № 420 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів);
поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області з 06 листопада 2015 року;
визнати протиправними заперечення відділу інспекції по особовому складу управління кадрового забезпечення ГУНП в Херсонській області, які стали підставою для відмови позивачеві у проходженні служби в лавах Національної поліції України, згідно з рішенням засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03 листопада 2015 року № 2/4038;
визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії УМВС України в Херсонській області з розгляду питань кадрового забезпечення від 03 листопада 2015 року № 2/4038 в частині відмови позивачу в проходженні служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати рішення управління кадрового забезпечення ГУНП в Херсонській області від 17 листопада 2015 року № 2/54 про відмову в прийнятті позивача на службу до поліції;
зобов'язати ГУНП в Херсонській області повторно розглянути заяву позивача про прийняття на службу до поліції від 06 листопада 2015 року.
В мотивування позову зазначає, що з 22 травня 2007 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи станом на листопад 2015 року посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області, маючи спеціальне звання капітана міліції.
Однак, 06 листопада 2015 року УМВС України в Херсонській області видано наказ № 420 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з 06 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.
Позивач вказує, що УМВС України в Херсонській області, звільняючи за скороченням штатів, не вчинено заходів для забезпечення працевлаштування на службу в органах внутрішніх справ України при скороченні штатів, яке відбулось внаслідок ліквідації одного органу внутрішніх справ та створення іншого органу, не з'ясував намір позивача подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ та не було запропоновано, а ні аналогічну посаду, а ні нижчу, ніж ту, на якій він проходив службу.
Позивач стверджує, що, не запропонувавши йому продовжувати службу на іншій посаді, відповідачем порушено норми діючого законодавства України щодо можливості подальшого використання позивача на службі в органах внутрішніх справ України, оскільки позивач має достатній досвід у роботі, знання, відповідну кваліфікацію, бажання працювати в поліції та відповідає вимогам поліцейського, що передбачені діючим законодавством України.
Вважаючи дії УМВС України в Херсонській області незаконними, ОСОБА_1 з метою захисту своїх прав звернувсь до суду з вимогою про скасування наказу щодо його звільнення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суд від 13 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року № 420 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).
Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області з 06 листопада 2015 року.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про прийняття на службу до поліції від 06 листопада 2015 року.
В решті позову - відмовлено.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Свою касаційну скаргу мотивує неврахуванням судами попередніх інстанцій, що постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16 вересня 2015 року "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано як юридичну особу ГУМВС України у Львівській області та її структурні підрозділи, а відтак подальше проходження служби позивачем є неможливим.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 22 травня 2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ, обіймаючи на момент звільнення посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України у Херсонській області, маючи спеціальне звання капітана міліції.
Наказом УМВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року за № 420 о/с звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" Положення № 114, через скорочення штатів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що УМВС України в Херсонській області не було дотримано процедури звільнення, встановленою Положенням № 114, яке не втратило сили та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, не було запропоновано жодної посади для подальшого проходження служби, незважаючи на виявлене бажання позивача проходити службу в Національній поліції України. Крім того, на момент прийняття оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з 06 листопада 2015 року за пунктом 64 "г" Положення № 114, ГУНП в Херсонській області ще не було утворено, що зумовило порушення права позивача на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції та взагалі, розгляду його кандидатури на посаду в поліції.
Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній на момент виникнення правовідносин.
Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію".
Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 07 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17- 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
За правилом встановленим пунктом 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Пунктом 10 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" обумовлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими групами і злочинними організаціями з міжнародними зв'язками управління карного розшуку УМВС України в Херсонській області.
Наказом заступника Міністра внутрішніх справ України "Про організаційно-штатні питання" від 06 листопада 2015 року № 1388 скорочено всі штатні посади органів МВС України, в тому числі і в Херсонській області.
Таким чином, звільнення позивача відбулось у зв'язку зі скороченням штатів.
В той же час за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв'язку із скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Пунктами 9, 10, 11 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть були прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або неприйняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження служби, а навпаки, виявив бажання проходити службу в поліції, подавши відповідні заяви від 28 жовтня 2015 року та від 06 листопада 2015 року.
Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу УМВС України в Херсонській області № 420 о/с від 06 листопада 2015 року щодо звільнення позивача із займаної посади.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суд від 13 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець