Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа №815/301/16
провадження №К/9901/11878/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/301/16
за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, виконуючого обов'язки прокурора Одеської області радника юстиції Жученка Олега Дем'яновича, Робочої групи Одеського регіонального центру про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року (суддя Харченко Ю.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року (колегія суддів: Золотніков О.С., Осіпова Ю.В., Скрипченко В.О.),
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Одеської області, виконуючого обов'язки прокурора Одеської області радника юстиції Жученка О.Д. та Робочої групи Одеського регіонального центру (далі - Робоча група), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив:
визнати протиправним та скасувати наказ в. о. прокурора Одеської області від 18 грудня 2015 року № 3607к в частині звільнення позивача з посади заступника прокурора Малиновського району м. Одеси Одеської області з 21 грудня 2015 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2010 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), в частині звільнення з органів прокуратури);
визнати протиправною бездіяльність Робочої групи щодо не включення ОСОБА_1 до рейтингового списку кандидатів на заміщення посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2;
визнати протиправним та скасувати рішення Робочої групи про відмову у врахуванні результатів тестування позивача при формуванні рейтингового списку кандидатів та призначенні на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2;
визнати протиправною бездіяльність прокуратури Одеської області щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 Одеської області;
зобов'язати прокуратуру Одеської області та Робочу групу включити позивача до рейтингового списку кандидатів на призначення на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2;
зобов'язати прокуратуру Одеської області поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в Одеській місцевій прокуратурі № 2 Одеської області;
зобов'язати прокуратуру Одеської області внести виправлення до трудової книжки позивача щодо його звільнення на підставі наказу в. о. прокурора Одеської області від 18 грудня 2015 року № 3607к;
стягнути з прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2015 року по день ухвалення судового рішення.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1, серед іншого, зазначив, що 25 вересня 2015 року прокуратура Одеської області вручила йому попередження про звільнення із займаної посади та органів прокуратури з 14 грудня 2015 року у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури, у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі. Позивач зазначив, що пройшов два рівні відкритого конкурсу на зайняття посад керівника Одеської місцевої прокуратури № 2, його першого заступника та заступників, проте, після того, як не був рекомендований Конкурсною комісією для призначення на адміністративну посаду, 9 грудня 2015 року подав заяву щодо врахування результатів тестування у рейтинговому списку кандидатів на посаду прокурорів Одеської місцевої прокуратури № 2 та призначення на посаду прокурора названої прокуратури. Листом керівника Робочої групи від 11 грудня 2015 року позивачу відмовлено зарахувати результати тестування при формуванні рейтингового списку кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури. Відтак наказом в. о. прокурора Одеської області від 18 грудня 2015 року № 3607к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Малиновського району м. Одеси з 21 грудня 2015 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури. На думку позивача, при звільненні його з органів прокуратури порушено положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, частини другої статті 40, статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП). Водночас, на думку позивача, бездіяльність Робочої групи щодо не включення позивача до рейтингового списку кандидатів на заміщення посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 теж є протиправною.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2016 року, яку Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалю від 7 вересня 2016 року залишив без змін, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив повністю.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив зокрема, про те, що за результатами двох етапів тестувань, до якого його допустили відповідно до Порядку проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, він набрав 85 балів, зайнявши 22 місце в рейтингу. Цих балів було недостатньо для проходження до третього етапу конкурсу та співбесіди відповідно до вказаного Порядку, але достатньо для зарахування до рейтингового списку на посаду прокурора місцевої прокуратури, у зв'язку з чим, відповідно до листа заступника начальника відділу кадрів від 8 грудня 2015 року, позивач подав заяву регіональному прокурору щодо врахування результатів тестування у рейтинговому списку кандидатів на посаду прокурорів Одеської місцевої прокуратури № 2 та призначення на посаду прокурора цієї прокуратури.
Позивач зазначив, що як заступник прокурора Малиновського району м. Одеси він подав заяву на участь у конкурсі та тестуванні на керівну посаду, проте заяви про участь у тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури у нього, як і в інших працівників, які займали адміністративні посади та брали участь у конкурсі на зайняття керівних посад, відділ роботи з кадрами прокуратури Одеської області не приймав.
Позивач вважає, що тестування для керівників та рядових прокурорів не відрізняється і результати тестування у разі їх успішного проходження, але непризначення на керівну посаду, мали б бути зараховані при призначенні на посаду прокурора місцевої прокуратури. Водночас прокуратура Одеської області ані перед, ані під час прийому заяв на проходження тестування, яке відповідно до Порядку проведення тестування було обов'язковим для всіх працюючих прокурорів місцевих прокуратур, не попередила всіх цих працівників про наслідки неподання заяви на участь у тестуванні, наслідки відмови у проходженні тестування, наслідки неуспішного проходження тестування. Таким наслідком є звільнення з органів прокуратури, але попередження щодо умов тестування та/чи відмови від нього саме перед або під час прийому заяв на проходження тестування відповідало б вимогам статей 49-2 КЗпП щодо гарантій для працівників, які підлягають вивільненню на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП. Про те, що результати конкурсу на керівну посаду в органи прокуратури не враховуватимуться при формуванні конкурсного рейтингу на посади прокурорів місцевої прокуратури (не на керівні посади) позивач дізнався вже під час проходження тестування. На його думку, реформування органів прокуратури полягало і в проведенні тестування всіх працівників прокуратури, і в проведенні конкурсу на керівні посади місцевих прокуратур, тож у разі не призначення на посаду керівника місцевої прокуратури за результатами конкурсу він підлягав звільненню з адміністративної посади, проте вказані обставини не є підставою для його звільнення з органів прокуратури, позаяк такої підстави для звільнення як не проходження тестування або неуспішного його проходження тестування Закон № 1697-VII не містить.
Прокуратура Одеської області у запереченнях на касаційну скаргу зазначила, що вимоги позивача є необґрунтованими і викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують того, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними і обґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС), встановлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 з грудня 1999 року працював в органах прокуратури Одеської області, в тому числі з травня 2009 року - на посаді заступника прокурора Малиновського району м. Одеси.
Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 87ш у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Одеської області, зокрема, виключено штатний розпис прокуратури Малиновського району м. Одеси та включено штатний розпис Одеської місцевої прокуратури № 2.
25 вересня 2015 року прокуратура Одеської області вручила позивачу попередження про звільнення із займаної посади та органів прокуратури з 14 грудня 2015 року у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі.
30 вересня 2015 року відбулося засідання Одеської конкурсної комісії, порядком денного якого було затвердження рейтингових списків за результатами тестування на загальні здібності кандидатів на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, у тому числі, по місцевих прокуратурах Одеської регіональної прокуратури.
За наслідками засідання Одеська конкурсна комісія вирішила затвердити рейтингові списки за результатами тестування на знання здібності кандидатів на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників по кожній місцевій прокуратурі окремо. Зокрема, по Одеській місцевій прокуратурі №2 Одеської області вирішено, що до наступного етапу конкурсу допускаються 16 кандидатів.
Суди встановили, що відповідно до рейтингового списку по Одеській місцевій прокуратурі № 2 Одеської області, ОСОБА_1 зайняв 22 позицію із загальною кількістю балів - 85, з яких 70 балів - результати тестування на знання законодавчої бази, 15 балів - результати тестування на загальні здібності.
Отже, ОСОБА_1 пройшов два рівні відкритого конкурсу на зайняття посад керівника Одеської місцевої прокуратури № 2, його першого заступника та заступників, проте після того, як Конкурсна комісія не рекомендувала його для призначення на адміністративну посаду, 9 грудня 2015 року подав заяву щодо врахування результатів тестування у рейтинговому списку кандидатів на посаду прокурорів Одеської місцевої прокуратури № 2 та призначення на посаду прокурора цієї прокуратури.
Керівник Робочої групи листом від 11 грудня 2015 року № 11-4989вих-15 відмовив позивачу врахувати результати його тестування при формуванні рейтингового списку кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури.
Наказом в. о. прокурора Одеської області від 18 грудня 2015 року № 3607к радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Малиновського району м. Одеси з 21 грудня 2015 року у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що з огляду на те, як Прикінцеві положення Закону № 1697-VII врегулювали умови проходження конкурсу і зайняття посад місцевих прокуратур, утворених внаслідок реорганізації, та наслідки у випадку його не проходження, вимоги позивача про зарахування його результатів за наслідками тестування на керівну посаду прокуратури до рейтингового списку на посади прокурорів прокуратури (не на керівні посади), як і про недотримання вимог трудового законодавства в частині працевлаштування працівників у випадку скорочення, є безпідставними.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується з такими висновками судів і при прийнятті постанови виходить з такого.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім, зокрема, Розділу XIII цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та статті 12 і Додатку до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
Згідно з пунктом 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII з 15 грудня 2015 року втрачає чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII в частині статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур.
На підставі частини першої статті 7 та частини першої статті 12 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.
В Додатку до Закону № 1697-VII в розділі «Одеська область» зазначена, серед інших, Одеська місцева прокуратура № 2, територіальна юрисдикція якої розповсюджується на Малиновський район міста Одеси.
Порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади встановлений розділом V Закону №1697-VІІ (статті 27 - 42). Статті 28 - 38, 42 цього розділу, відповідно до пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення», набирають чинності 15 квітня 2016 року.
До 15 квітня 2016 року, діяльність прокуратури була регламентована розділом XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VІІ.
Так, для місцевих прокуратур, які Законом передбачено утворити з 15 грудня 2015 року, встановили порядок тестування для працівників міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур щодо можливості подальшої їх роботи у місцевих прокуратурах, які утворюються з 15 грудня 2015 року, та проведення конкурсу на заміщення адміністративних посад місцевих прокуратур.
Відповідно до підпункту «в» пункту 1 та підпункту 2 пункту 5-1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VІІ прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України. Призначення на адміністративні посади здійснюється за результатами чотирирівневого відкритого конкурсу, порядок проведення якого затверджується Генеральним прокурором України.
Порядок проведення чотирирівневого відкритого конкурсу на зайняття посад керівників місцевих прокуратур, їх перших заступників та заступників, а також Порядок проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури затверджені наказом Генерального прокурора України від 20 липня 2015 року № 98. При цьому наказом Генерального прокурора України від 20 липня 2015 року № 99 на виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» з метою забезпечення проведення тестування та відкритого чотирирівневого конкурсу кандидатами на посади у місцевих прокуратурах утворено регіональні центри та робочі групи з організації та проведення тестування та відкритого чотирирівневого конкурсу.
Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 87ш у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Одеської області, зокрема, виключено штатний розпис прокуратури Малиновського району м. Одеси та включено штатний розпис Одеської місцевої прокуратури № 2.
На виконання пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 1697-VІІ Генеральний прокурор України видав наказ від 20 липня 2015 № 104 «Про проведення тестування для зайняття посад у місцевих прокуратурах».
Тестування, як на посаду прокурора прокуратури, так і на керівні посади місцевої прокуратури у межах проведення конкурсу, проводились одночасно - 05 вересня 2015 - тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та 26 вересня 2015 - тестування на загальні здібності.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 з травня 2009 року проходив службу на посаді заступника прокурора Малиновського району м. Одеси.
25 вересня 2015 року прокуратура Одеської області вручила йому попередження про звільнення із займаної посади та органів прокуратури з 14 грудня 2015 року у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури - у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі.
Суди з'ясували, що ОСОБА_1 подав документи та пройшов два рівні тестування в конкурсі на заміщення адміністративних посад в Одеській місцевій прокуратурі № 2, за результатами яких набрав 85 балів і посів 22 місце у рейтинговому списку, у зв'язку з чим не отримав рекомендацій конкурсної комісії для призначення на адміністративну посаду у названій прокуратурі.
На підставі інформації, оприлюдненої на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України, термін подання заяв для участі у тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури встановлено з 20 липня до 10 серпня 2015 року.
Суди констатували, що протягом вставленого терміну ОСОБА_1 не подавав заяви на участь у тестуванні на посаду прокурора місцевої прокуратури.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що керівник робочої групи Одеського регіонального центру правомірно не включив ОСОБА_1 до рейтингового списку кандидатів на заміщення посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2, відповідно і про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Системний аналіз Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 2 липня 2015 року № 578-VIII), що набрав чинності 15 липня 2015, наказу Генерального прокурора України від 20 липня 2015 № 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 липня 2015 за № 928/27373, дають підстави стверджувати, що в органах прокуратури України відбулись зміни в організації виробництва і праці, які полягають у реорганізації органу зі скороченням чисельності чи штату працівників.
Спеціальним законом, що регулює порядок проходження служби в органах прокуратури є Закон № 1697-VII.
Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 2 липня 2015 року №578-VIII) визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, а саме: «прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 2 липня 2015 року №578-VIII) прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів.
Таким чином, подання заяви про переведення до того чи іншого новоствореного органу прокуратури є обов'язковою умовою для розгляду питання про заняття тієї чи іншої посади, при формуванні рейтингового списку прокурорів місцевої прокуратури і врахування результатів тестування осіб, які приймали участь у конкурсі на заміщення адміністративних посад та не призначені на адміністративні посади в місцевій прокуратурі.
Повноваження робочої групи регіонального центру визначені в Порядку № 98. У цьому Порядку не передбачено, що робоча група регіонального центру має повноваження: на свій розсуд, самостійно без волевиявлення особи, яка претендує на заняття тієї чи іншої посади, при формуванні рейтингового списку прокурорів місцевої прокуратури враховувати результати тестування осіб які брали участь у конкурсі на заміщення адміністративних посад та не призначені на адміністративні посади в місцевій прокуратурі; а також переглядати чи вносити зміни в затверджений та направлений керівнику регіональної прокуратури рейтинговий список.
На офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України разом із інформацією відносно відкритого конкурсу на посади керівників місцевих прокуратур, було розміщено й інформацію від 30 липня 2015 щодо терміну прийому документів для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у місцевих прокуратурах із зазначенням про продовження строку до 10 серпня 2015 року.
Позивач знав і мав можливість подати заяву на участь у конкурсі на посаду прокурора будь-якої місцевої прокуратури Одеської області, де він бажав працювати після проходження тестування. Він і скористався своїм правом та подав заяву на участь в конкурсі на зайняття адміністративної посади Одеської місцевої прокуратури № 2. Інших заяв (щодо участі у конкурсі на посаду прокурора місцевої прокуратури чи про переведення до іншої новоствореної місцевої прокуратури) ОСОБА_1 не подавав.
За результатами тестування Робоча група Одеського регіонального центру сформувала і направила до прокуратури Одеської області рейтинговий список Одеської місцевої прокуратури № 2, до якого позивач правомірно не включений, оскільки не брав участі в цьому тестуванні.
Суди дійшли правильного висновку, що зазначена обставина виключає можливість задоволення вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності прокуратури Одеської області щодо непризначення ОСОБА_1 на посаду прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2, оскільки прокуратура Одеської області при формуванні рейтингового списку прокурорів місцевої прокуратури не має повноважень самостійно враховувати результати тестування осіб, які брали участь у конкурсі на заміщення адміністративних посад.
Відповідно до частини третьої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 51 Закону № 1697-VII особою, яка в установленому цим Законом порядку приймає рішення про звільнення прокурора з посади, є керівник регіональної прокуратури - щодо прокурорів відповідної регіональної прокуратури та прокурорів місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.
На підставі підпункту 4 пункту 5-1 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» цього Закону, тобто до 15 квітня 2016 року, прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами.
Таким чином, на дату прийняття оскарженого наказу прокурор міг бути звільненим із займаної посади (з підстави, встановленої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII) керівником регіональної прокуратури без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
З приводу доводів позивача про порушення відповідачем вимог статей 40, 42, 49-2 КЗпП колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 222 КЗпП особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Однією з гарантій незалежності прокурора, передбачених 16 Закону № 1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частиною четвертою статті 16 цього Закону прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суду у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16.
Отож, у контексті спірних відносин, що є предметом розгляду в цій справі, слід зазначити, що спеціальним законом, яким визначено порядок призначення особи на посаду прокурора і звільнення прокурора із займаної посади, у тому числі при проведенні реорганізації органів прокуратури, є Закон № 1697-VII, норми якого для цих правовідносин є пріоритетними у порівнянні із загальними положеннями КЗпП.
Підсумовуючи наведене, оскільки позивач не пройшов успішно тестування на адміністративну посаду в місцевій прокуратурі та не отримав рекомендації конкурсної Комісії, своїм правом на участь у конкурсі на зайняття посади прокурора в місцевій прокуратурі не скористався, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність оскарженого наказу в. о. прокурора Одеської області від 18 грудня 2015 року № 3607к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Малиновського району м. Одеси у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, є правильним.
Доводи касаційної скарги обставин справи і висновків судів не спростовують.
За правилами частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, оскільки суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржених рішень, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 вересня 2016 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець