ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 травня 2018 року № 826/6988/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - позивач, ПАТ «Укргазвидобування») до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС №0000714106 та №0000724106 від 02.03.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПАТ «Укргазвидобування» правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість, у повному обсязі визначено у податкових деклараціях та сплачено до бюджету податок на додану вартість та податок на прибуток, а тому висновки викладені у акті є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, у позивача наявні належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, рух активів, реальні зміни майнового стану платника податків, відповідність вчинених дій господарській меті.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з наведеним, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії), суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДФС від 15.11.2016 №930, направлень від 16.11.2016 №804, №805, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78. Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.06.2016 №760/11040/16-к та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 №760/6919/16-к по матеріалам кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015000000000630 від 08.12.2015 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірки ПАТ «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775) з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань формування податкового кредиту за рахунок операцій з контрагентами ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Енергія» (код ЄДРПОУ 36424719), ТОВ «Металлсервіс Україна» (код ЄДРПОУ 38946535) за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акт від 09.02.2017 №182/28-10/41-06/30019775.
Перевіркою встановлені порушення:
1) пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139,1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 722 514,73 грн., в тому числі по періодах: за 2014 рік у сумі 1 957,50 грн.; за 2015 рік у сумі 387 992,35 грн.; за І квартал 2016 року у сумі 166 282,43 грн. (у складі півріччя 2016 року); за півріччя 2016 року у сумі 332 564,88 грн.;
2) пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ в розмірі 6 537 841,66 грн., в тому числі у липні 2014 року в сумі 2 175,00 грн., у травні 2015 року в сумі 6 535 666,66 грн.
На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000714106 від 02.03.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 8 172 302,50 грн. (в тому числі - 6 537 842,00 грн за основним платежем, 1 634 460,50 грн. - за штрафними санкціями).
- №0000724106 від 02.03.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 806145,75 грн. (в тому числі - 722 515,00 грн за основним платежем, 83 630,75 грн. - за штрафними санкціями).
Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в порядку адміністративного оскарження.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 18.05.2017 № 10503/6/99-99-11- 01-02-25 податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017 №0000714106 та №0000724106 залишені без змін, а скарга ПАТ «Укргазвидобування» - без задоволення.
Позивач, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства, є протиправними, звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.
Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідками господарських операцій, суд виходить з наступного.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В силу положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.1 статі 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Крім того у відповідності до статті 134 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла в період, за який проводилась перевірка, об'єктом оподаткування є:
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат, виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Згідно матеріалів справи, між позивачем та ПАТ «Укргазвидобування» (Покупець) та ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Енергія» (Постачальник) укладено договір поставки від 29.04.2015 №УГВ 10898/11-15, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - Товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар.
Відповідно до Специфікації №1 від 29.04.2015 як додатку до Договору від 29.04.2015 №УГВ 10898/11-15 поставленим товаром є: Автомобіль - спеціальний агрегат цементуючий гідророзривний ACF-700 С15ТН-65053 на базі шасі автомобіля КрАЗ - 65053.
Загальна вартість Товару, що поставляється за Специфікацією №1, складає 39 214 000,00 грн. у тому числі ПДВ - 6 535 666,67 грн.
На виконання умов вказаного договору сторонами складено та підписано акти прийому-передачі від 06.05.2015 №0001/46 на загальну суму 19 607 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 267 833,33 грн, від 21.05.2015 №80 на загальну суму 19 607 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 3 267 833,33 грн.
В підтвердження поставки вказаного товару та його оплати до матеріалів справи додані копії податкових накладних від 06.05.2015 №1, від 21.05.2015 №2, копії банківських виписок від 02.06.2015 та від 26.05.2015, копії платіжних доручень від 02.06.2015 №2757, від 26.05.2015 №2728; розрахунки коригування №1 від 14.05.2015, №2 від 21.05.2015; копії журналів-ордерів по розрахункам з ТОВ «ТІК «Енергія»; копії товарно-транспортних накладних №001 від 06.05.2015, №002 від 20.05.2015 (ТОВ «ТІК «Енергія»); копії актів ОЗ-1 від 29.05.2015р.; копії інвентарних карток №431690000858, №431690000859; копія звіту за дебетом рахунку 10-4-1 відділення ПВТР ФБУ «Укрбургаз»; копія відомості за дебетом рахунку 15-2 ФБУ «Укрбургаз»; копія журналу-ордеру за кредитом рахунку 15-2 ФБУ «Укрбургаз»; копії накладних на внутрішньогосподарське переміщення ТМЦ від ФБУ «Укрбургаз» до Полтавського ВТР №01-Р11587 від 14.05.2015, №01-Р11612 від 22.05.2015; копія бухгалтерської довідки Полтавського ВТР ФБУ «Укрбургаз» щодо нарахування амортизації за період 2015-2016 роки в податковому та бухгалтерському обліках
Окрім того в період з 01.01.2014 по 29.07.2016 між позивачем та ТОВ «Металлсервіс Україна» здійснювались фінансово-господарські операції на підставі рахунку-фактури від 26.06.2014 №МС-0000740.
Здійснення господарських операцій з ТОВ «Металлсервіс Україна» підтверджується первинними документами, які долучені до матеріалів справи. а саме: копія товарно-транспортної накладної б/н від 11.07.2014; копія видаткової накладної №МС-0000083 від 11,07.2014; копії банківських виписок від 09.07.2014 та 17.07.2014 (відображення розрахунків з ТОВ «Металлсервіс Україна»); копія податкової накладної №29 від 09.07.2014; копія розрахунку-коригування №59 від 17.07.2014 до податкової накладної №29 від 09.07.2014; копія рахунку-фактури №МС-0000740 від 26.06.2014; копія платіжного доручення №883 від 09.11.2014 від філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» на ТОВ «Металлсервіс Україна»; копії журналів-ордерів по розрахункам філії «Шебелинкагазвидобування» з ТОВ «Металлсервіс Україна»; копії актів на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей №46 від 06.05.2015, №80 від 21.05.2015; копія довідки щодо надання інформації про відображення витрат по списанню матеріалу придбаного у ТОВ «Металлсервіс Україна» в декларації з податку на прибуток; копія довідки, щодо надання інформації про підставу розрахунків з ТОВ «Металлсервіс Україна».
Отримані автомобілі спеціальні-агрегати цементуючі гідророзривні ACF-700 С15ТН-65053 на базі шасі автомобіля КрАЗ - 65053 в кількості 2 одиниць були зареєстровані за ПАТ «Укргазвидобування», що підтверджуються свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (СХТ 122813, СХТ 122812).
Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Разом з тим, висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та формування валових витрат за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів, в акті перевірки зазначено, що аналізом наданих послуг вбачається неможливість фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням реального часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутності транспортних засобів, наявної кількості трудових ресурсів.
Як зазначено в акті перевірки, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015000000000630 від 08.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.
Так, податковим органом було використано ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.06.2016 №760/11040/16-к та ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2016 №760/6919/16-к про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні № 12015000000000630 від 08.12.2015 документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775) в рамках досудового розслідування, в яких зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному проваджені встановлено, що учасниками організованої групи під керівництвом ОСОБА_1 в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Енергія» (код ЄДРПОУ 36424719), ТОВ «Металлсервіс Україна» (код ЄДРПОУ 38946535), з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного формування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Так на банківські рахунки таких суб'єктів господарювання з ознаками «фіктивності» перераховувались кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи, поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та переведення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.
У ході досудового розслідування, в результаті відпрацювання вищеперерахованих підприємств, встановлено що відповідно до даних, зазначених у інформаційно-аналітичній системі «Центральна база даних юридичних осіб Державної фіскальної служби України», внесено відомості стосовно податкових станів вищезазначених підприємств (8) - внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням. Також з метою встановлення фактичного місцезнаходження службових осіб підприємств, було здійснено виїзди за податковими адресами підприємств, в результаті яких встановлено що офісні та складські приміщення відсутні.
Окрім того, в ході аналізу інформації з єдиного реєстру податкових накладних автоматизованої інформаційної системи ДФС України встановлено, що номенклатура товарів, які купуються вищепереліченими підприємствами у постачальників, не відповідає номенклатурі проданих товарів в адресу реально діючого сектору економіки. Даний факт свідчить про безтоварність проведених фінансово-господарських операцій та про їх лише документальний характер, який суперечить нормам цивільного, податкового законодавства України.
В рамках кримінального провадження проведено ряд обшуків за результатами яких виявлено та вилучено 56 печаток СГД, з переліку вищевказаних транзитно-конвертаційних підприємств, якими користувалась у своїй діяльності група осіб під керівництвом ОСОБА_1
Також в ході досудового розслідування кримінального провадження допитано ряд осіб, які рахуються керівниками та засновниками вищевказаних підприємств, та які повідомили, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємств.
Згідно отриманих відповідей від ДПІ за місцями реєстрації вищевказаних підприємств встановлено, що підприємства за місцями реєстрацій не знаходяться, зареєстровані на осіб, які до їх діяльності відношення не мають. Крім того по більшості зазначених підприємств, що входять до складу однієї транзитно-конвертаційної групи, складено узагальнюючі податкові інформації згідно яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.
Виходячи в вищевикладеного, функціонування вищевказаної незаконної схеми полягає у перерахуванні з рахунків підприємств реального сектору економіки Київського та інших регіонів України коштів на рахунки так званих «транзитних підприємств», з метою мінімізації податкового навантаження, штучного формування податкового кредиту з ПДВ за ніби то виконані роботи, надані послуги та постачання товарів.
Фактично відповідні роботи не проводяться, послуги не надаються, постачання товарів не здійснюється, а кошти обготівковуються шляхом проведення подальших «транзитних» операцій з іншими фіктивними підприємствами, які задіяні в схемі транзитно-конвертаційної групи з подальшим їх обготівкуванням через рахунки юридичних та фізичних осіб-підприємців.
Досудовим розслідуванням встановлено, що послугами вищевказаної транзитно-конвертаційної групи в період 2014-2016 скористались ряд юридичних та фізичних осіб-підприємців реально діючого сектору економіки України, у тому числі ПАТ «Укргазвидобування».
Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ПАТ «Укргазвидобування» зі своїми контрагентами ТОВ «Торгово-інвестиційна компанія «Енергія» (код ЄДРПОУ 36424719), ТОВ «Металлсервіс Україна» (код ЄДРПОУ 38946535) здійснювалась ним поза межами правового поля, що свідчить про ненабуття ним належним чином цивільної право- дієздатності, отже вказані фінансово-господарські взаємовідносини вчинені без наміру створення правових наслідків.
За результатами дослідження взаємовідносин платника податків з його контрагентами податковий орган робить припущення про неможливість виконання робіт (надання послуг) за вищевказаними господарськими операціями, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє, не доведено факту виконання робіт (надання послуг). Зокрема, відповідач посилається на те, що контрагенти ТОВ «Варлус» та ТОВ «Маршал Консалдінг» не могли надати послуг/виконати роботи на їх користь, що останні, в свою чергу, не могли надати дані послуги/роботи на користь позивача, що свідчить про нереальність господарських операцій по ланцюгу постачання.
Проте, суд критично сприймає доводи відповідача, висновки якого складені лише на підставі ухвал про надання дозволу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).
Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.
Суд зазначає, що необхідними та достатніми підставами для формування податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
На підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача.
При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків та не надано належних доказів, які свідчили б про невідповідність первинних документів.
Втім, мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. Матеріали справи таких відомостей не містять.
Під час розгляду справи податковий орган також не надав рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.
В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи відповідачем не надано рішення суду, яке було б прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Щодо товарно-транспортних накладних, які як на думку контролюючого органу оформлені з порушенням п.8.25, п 8.26, п. 11.8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зокрема, не заповнено розділ «Вантажно-розвантажувальні операції», тобто, осіб, які фактично здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, навантажувальні та розвантажувальні роботи ідентифікувати - не можливо суд зазначає наступне.
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, визначено такий документ як товарно-транспортна накладна. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Тобто, товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.
Відсутність же окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Крім того, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які вказували б на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів та їх контрагентів по ланцюгу постачання, а також на матеріалах кримінального провадження №12015000000000630 від 08.12.2015, порушеного за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд приходить до висновку, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентами порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагентів трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов'язань.
В той час, якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо). При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, доказів про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності підприємства платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів.
Матеріалами справи підтверджується що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентами податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.
Проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини справи, суд дійшов висновку про помилковість зазначених в акті перевірки висновків відповідача та, як наслідок, протиправність оскаржуваних рішень.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена жодними доказами правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних рішень.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС №0000714106 та №0000724106 від 02.03.2017.
Присудити на користь публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (код ЄДРПОУ 30019775) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 134 676,73 грн. за рахунок асигнувань Офісу великих платників ДФС.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур