25 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/284/17
Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1 про визнання протиправними та скасування рішень,
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, ОСОБА_1 , -
У лютому 2017 року Міністерство оборони України звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1 (далі - Херсонська міська МСЕК №1) в частині встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 , про що зазначено в графі 9 довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №025589 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».
До того ж, позивач просив зобов'язати Херсонську міську МСЕК №1 переглянути рішення про встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності, що зазначена в графі 9 довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №025589 - «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення суперечить п. п.1, 5, п. п.1 п.11, п.14 Положення про медико-соціальну експертизу, п. п.1.3, 1.6, 1.9 та 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності № 561, п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, адже висновок, який в ньому зроблений, ґрунтується виключно на усних свідченнях (словах) зацікавленої особи - ОСОБА_1 , та на припущеннях посадових осіб Херсонської міської МСЕК №1.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Так, на думку суду першої інстанції, правовий аналіз Основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про медико-соціальну експертизу, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності свідчить про те, що встановлення органами медико-соціальної експертизи групи інвалідності з причин, які пов'язані з участю особи у бойових діях та перебуванням на території інших держав, відбувається з певними особливостями на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання), після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів та за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
До того ж, обґрунтовуючи свою правову позицію, суд першої інстанції дійшов висновку, що прийняте, Херсонською міською МСЕК №1, рішення про встановлення ОСОБА_1 причин інвалідності, не порушує прав та інтересів Міністерства оборони України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.
У своїх доводах апелянт посилається на порушення МСЕК свого обов'язку вивчати документи, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Формальний розгляд відповідачем наданого пакету документів, без дослідження їх змісту та суті став підставою, на думку апелянта, для прийняття ним протиправного рішення.
У подальшому, апелянтом в додаткових поясненнях зазначено, що довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №025589, якою встановлено, що причина інвалідності ОСОБА_1 , пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, втратила свою чинність, а тому не може бути оскаржена чи скасована.
Також апелянт зосередив увагу на тому, що Міністерство оборони України є суб'єктом правовідносин у яких буде застосований спірний індивідуальний акт, а тому у нього є право на його оскарження.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про її необґрунтованість, однак, звертає увагу суду на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, а це є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття рішення про залишення позову без розгляду.
Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Так, судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем, учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Херсонським військовим комісаріатом 27.03.1993 року.
05.06.2014 року на підставі пояснень ОСОБА_1 про те, що у 1987 році під час проходження служби в Республіці Афганістан він отримав осколкові поранення голови, спеціалістом в галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи за результатами його огляду був зроблений висновок, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1987 році (т.2 а.с.3,4).
Спірний висновок став підставою для прийняття, 12 червня 2014 року, на засіданні Центральної ВЛК рішення (протокол №1583), що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії ( т.2 а.с.11).
Рішенням Херсонської міської МСЕК №1 від 10.12.2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності та визначено її причину як «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії», про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.12.2015 серії 12 ААА № 025589 (т.2 а.с.12).
Вказане рішення, прийняте на підставі:
- витягу з протоколу № 1583 від 12.06.2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі - ЦВЛК Міністерства оборони України) по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв;
- висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 05.06.2014 № 1074/Ж;
- посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого Херсонським об'єднаним міським військовим комісаріатом 27.03.1993 року.
Юридична кваліфікація встановлених фактів із виведенням правових наслідків, що зроблена судом першої інстанції, на думку колегії суддів, є помилковою з огляду на наступне.
Так, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в даній справі, виникли з приводу правомірності рішень Центральної ВЛК Міністерства оборони України та Херсонської МСЕК щодо встановлення факту отримання 3-ою особою поранення (захворювання), саме під час перебуванням на фронті або з виконанням нею інших обов'язків військової служби, що стало наслідком встановлення цій особі інвалідності.
Вказані правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317.
Пунктом 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 встановлено, що при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово - лікарською комісією (далі - ВЛК) можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).
Згідно п.21.18 вказаного Положення, якщо свідоцтво про хворобу не збереглося, підставою для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) є записи в документах (історія хвороби, довідка архіву, медична довідка, медична, червоноармійська або службова книжки, прохідне свідоцтво, особова справа, свідоцтво про звільнення від військового обов'язку, військовий квиток, витяг із документів військової частини, матеріалів службового розслідування, дізнання, досудового слідства або суду).
Відповідно до п.21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402, ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби, на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.
Згідно п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби, встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
З урахуванням наведених вище норм законодавства, а саме п.12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, слідує висновок, що встановлення причинного, зв'язку інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби, повинно здійснюватися виключно на підставі документів, які підтверджують достовірність факту отримання поранення (захворювання) та які зазначені в пунктах 21.8, 21.18, 21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.
Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи у відповідь на ухвалу суду першої інстанції про надання документів, що стали підставою для складання спірного висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи, зазначило, що такою підставою є лише дані судово-медичного огляду ОСОБА_1 .
Керівник даної установи звертає увагу суду на тому, що об'єктивізація викладеного, зокрема, у частині часу та характеру отриманих поранень, можлива лише під час вивчення відповідної медичної документації, у якій відображено надання медичної допомоги ОСОБА_1 у вказаному році.
Проте, на момент складання спеціалістом в галузі судово-медичної експертизи висновку, такі документи не були надані (т.2 а.с.1).
Тобто, слід вважати правильним зауваження апелянта про те, що даний висновок містить лише припущення про строк виникнення рубців та підтверджує наявність тілесних ушкоджень, однак не містить обставин (де, коли, при яких обставинах) вони спричинені.
Окрім того, колегія суддів вважає обґрунтованим довід апелянта про те, що вказаний документ не спростовує вірогідність отримання позивачем виявлених у нього рубців, за інших побутових причин.
Беручи до уваги, що наведені вище документи прийняті в порушення вимог пунктів 21.8, 21.18, 21.19 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, тобто без дослідження первинних документів, які б могли підтвердити факт отримання ОСОБА_1 , саме при виконанні службових обов'язків поранення, слід вважати правильним довід апелянта про те, що рішення Херсонської міської МСЕК №1 оформлене довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.12.2015 серії 12 ААА № 025589 є протиправним.
Слід зосередити увагу на тому, що медико-соціальна експертна комісія, під час встановлення інвалідності, повинна керуватись Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою 05.09.2011 року Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Мінсоцполіткики та Радою Федерації незалежних профспілок України за №561.
При цьому, п. 1.10 вказаної Інструкції зобов'язує комісію, зокрема, вивчати документи, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Слід зазначити, що в період отримання, позивачем поранення, діяли приписи ст. 44,70 Положення про медичний огляд в Збройних Силах СРСР від 03.09.1973 р. за №185, які передбачали надання достовірних даних щодо обставин за яких були отримані поранення (контузія, травми, пошкодження). Належними документами, що могли підтверджувати дані обставини були визначені акт, затверджений командиром частини, довідка командира або лікаря частини, службово-медична характеристика.
Понад те, ст. ст. 60, 114, 121 даного Положення встановлена форма довідки про обставини поранення, контузії, травми, каліцтва (додаток №18).
Однак, як обґрунтовано зазначив апелянт, причина інвалідності, що вказана Херсонською міською МСЕК №1 у графі 9 спірної довідки, не підтверджується жодним із перелічених вище документів.
Слід вважати правильним зауваження представника Міністерства оборони України про те, що сплив терміну дії спірного рішення Херсонської міської МСЕК №1, нівелює його правові наслідки, у зв'язку з чим, відсутні підстави для його скасування.
Також відсутні підстави зобов'язувати Херсонську міську МСЕК №1 переглянути рішення про встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності, оскільки, як вже було зазначено вище, попереднє рішення втратило свою чинність, а інше рішення може бути прийнято тільки на підставі особистої заяви особи, що бажає встановити інвалідність.
Аналіз доводів апелянта про те, що рішенням, яке є предметом оскарження, порушені права та інтереси Міністерства оборони України свідчить про наступне.
Закон України «Про центральні органи виконавчої влади», а також «Положення про Міністерство оборони України» не наділяє даний орган жодними владними чи управлінськими функціями стосовно органів, які здійснюють медико-соціальну експертизу.
Разом з тим, ураховуючи публічний характер рішень органів МСЕК, вони породжують певні права у одних осіб та обов'язки у необмеженого кола інших осіб, в тому числі і у Міністерства оборони України, тому у разі протиправності дій МСЕК (прийняття незаконних рішень) має місце порушення прав, в даному випадку, саме Міністерства оборони України.
Так, частиною 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пункт 4 ч. 2 ст. 16 даного Закону передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Отже, у Міністерства оборони України, у разі встановлення особі після її звільнення з військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби виникає обов'язок проводити виплати одноразової грошової допомоги.
За таких умов, слід вважати обґрунтованим довід апелянта про наявність у нього порушеного права.
Також, слід надати правову оцінку, поданому, ОСОБА_1 , відзиву на апеляційну скаргу, в якому поставлено питання про скасування рішення суду першої інстанції та про прийняття нового про залишення позову Міністерства оборони України без розгляду, з підстав пропущення строків звернення до суду.
На думку колегії суддів, вимоги щодо скасування або зміни рішення суду першої інстанції, в суді апеляційної інстанції, вправі заявляти лише апелянт.
Відзив на апеляційну скаргу не може містити у собі вимоги, що притаманні тільки апелянту, тому вказані зауваження щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів до уваги не бере.
Узагальнюючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при вирішенні даного спору, неправильно розтлумачені норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а це є підставою, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 КАС України, скасувати прийняте рішення та ухвалити нове про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2017 року - скасувати.
Ухвалити у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1 про визнання протиправними та скасування рішень - нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнати протиправним рішення Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії №1 в частині встановлення ОСОБА_1 причини інвалідності «поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії» у графі 9 довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААА №025589.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова
Повний текст судового рішення складено 25.05.2018 року.