10 травня 2018 року м.Київ № 810/4575/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Масловської К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
- позивача: ОСОБА_1,
- представника позивача: ОСОБА_2, ордер серії КВ №370894 від 15.03.2018,
- представника відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 02.01.2018 №6/5,
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, у якому позивач просить суд:
- зобов'язати відповідача перевірити достовірність відомостей, зазначених у відповідній довідці про середню заробітну плату (на підставі якої визначається щомісячна виплата, яку отримує позивач у зв'язку з трудовим каліцтвом);
- зобов'язати відповідача скласти акт перевірки достовірності відомостей, зазначених у вказаній довідці про середню заробітну плату;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначених виплат на підставі перевірених даних.
Обґрунтовуючи позові вимоги, позивач зазначив про те, що Виробничим об'єднанням «Київський радіозавод», на якому працював ОСОБА_1, внаслідок отримання позивачем трудового каліцтва, 21.10.1987 було видано наказ по особовому складу №6524/п, яким було встановлено здійснювати щомісячно виплату ОСОБА_1 відшкодування втраченого потерпілим заробітку по 80 руб. 59 коп. в місяць із розрахунку 50 % втрати профпридатності із середнього заробітку 256 руб. 87 коп. за мінусом пенсії по інвалідності у розмірі 47 руб 84 коп.
Позивач зазначив, що з набранням чинності Законом України «Про охорону праці» розмір шкоди потерпілим виплачувався у повному обсязі без урахування розміру пенсії по інвалідності.
Позивач зауважив, що перерахунок розміру виплати, які отримував ОСОБА_1 через трудове каліцтво, Виробничим об'єднанням «Київський радіозавод» та його правонаступниками здійснений не був, а передана у 2001 році до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області особова справа ОСОБА_1 містить сфальсифіковану заяву позивача, оскільки як зауважив позивач, він не підписував заяву про надання згоди на продовження здійснення виплат у відповідному розмірі, а тому ОСОБА_1 отримує виплати у зв'язку із каліцтвом у розмірі меншому, ніж встановлено законодавством.
Позивач зазначив, що у лютому 2016 року він звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області із заявою про перевірку достовірності відомостей, зазначених у довідці про середню заробітну плату ОСОБА_1
Проте, відповідач відмовив позивачу у здійсненні перевірки відповідних відомостей та перерахунку.
Позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки в силу Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України мають право здійснювати перевірку достовірності відомостей у довідках про середню заробітну плату.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що 31.08.2001 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Броварського району Київської області була передана особова справа ОСОБА_1
Відповідач зауважив, що вимогами чинного законодавства не встановлено обов'язок Фонду перевіряти призначені суми страхових виплат потерпілим, особові справи яких були передані від підприємств.
Так, відповідач наголосив на тому, що обов'язком Фонду є продовження виплати страхових виплат з подальшим перерахунком.
У судовому засіданні 10.05.2018 позивачем була подана заява, у якій позивач просить суд викласти 2 пункт прохальної частини у наступній редакції:
- зобов'язати відповідача перевірити достовірність відомостей, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого (ОСОБА_1Д.) від 24.07.2001, на підставі якої визначається щомісячна виплата, яку отримує позивач у зв'язку з трудовим каліцтвом (сума відшкодування втраченого потерпілим заробітку).
Протокольною ухвалою суду від 10.05.2018 вказана заява була прийнята до розгляду, у зв'язку з цим подальший розгляд справи буде здійснений з урахуванням уточненої позовної заяви.
Присутній у судовому засіданні 20.02.2018, 19.04.2018 та 10.05.2018 позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача, присутній у судових засіданнях 20.02.2018, 19.04.2018 та 10.05.2018 проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у позові. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
ОСОБА_1, 02.05.1982 року був прийнятий слюсарем - до Виробничого об'єднання «Київський радіозавод», що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 28.08.1961 (а.с.127-129).
Як вбачається з акту про нещасний випадок на виробництві від 28.05.1985 №30 27.05.1985 позивач під час роботи на ВО «Київський радіозавод» на посаді слюсаря каркасно-зварювального цеху №105 отримав травму (пошкодження лівого ока) від нещасного випадку на виробництві.
30.09.1985 року згідно акту медичного освідування МСЕК №138 йому (позивачу) було встановлено 35% втрати загальної працездатності та 50% - професійної працездатності на період з 25.09.1985 року по 01.10.1986 року (а.с.216).
З трудової книжки позивача вбачається, що 01.10.1985 року ОСОБА_1 було переведено з каркасно-зварювального цеху на посаду комплектувальника виробів та інструменту згідно наказу №5299 від 31.10.1985 року.
Судом встановлено, що 11.04.1986 позивач звернувся до ВО «Київський радіозавод» із заявою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві (а.с.133).
28.10.1986 року згідно акту освідування МСЕК №151 позивачу було встановлено 35% втрати загальної працездатності та 50% - професійної працездатності на період з 25.09.1986 року по 25.09.1987 року (а.с.78)
13.10.1987 року згідно акту освідування МСЕК №117 позивачеві було встановлено 50% втрати професійної працездатності з 25.09.1987 року безстроково (а.с.79).
21.10.1987 Виробничим об'єднанням «Київський радіозавод» було прийнято наказ по особовому складу №6524/п, яким встановлено здійснити виплату працівнику цеху №105 ОСОБА_1 у відшкодування шкоди по 80 руб. 59 коп. в місяць із розрахунку 50 % втрати професійної працездатності із середнього заробітку 256 руб. 87 коп. (заробітна плата до отримання каліцтва) за мінусом пенсії по інвалідності у розмірі 47 руб. 84 коп. Платежі здійснювати з 01 жовтня 1987 р. і безстроково (а.с.8).
11.05.1992 Виробничим об'єднанням «Київський радіозавод» було прийнято наказ «Про перерахунок розміру відшкодування шкоди, нанесеної працівникам інвалідністю або іншим пошкодженням здоров'ю, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків» №2077/к, яким визначено головному бухгалтеру ОСОБА_4: здійснювати щомісячні виплати сум на відшкодування шкоди, з 01.05.1992; здійснити перерахунок сум на відшкодування шкоди, виплачених за січень-квітень 1992 р.; здійснити індексацію сум виплачених на відшкодування шкоди (а,с.170-171).
З матеріалів справи слідує, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.1996 №569 «Про реорганізацію державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» було постановлено Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії разом із робочою групою провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі підприємств згідно з додатком (а.с.183-184).
Судом встановлено, що 24.07.2001 ВО «Київський радіозавод» було передано особову справу позивача до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м.Києві, про що було складено акт прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві №02/13 (а.с.136).
31.08.2001 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області було передано Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області у Броварському районі особову справу позивача до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, про що свідчить акт прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві №18 (а.с.73).
Згідно з довідкою від 24.07.2001, доданою до особової справи позивача, розмір втраченого заробітку (щомісячної страхової виплати) ОСОБА_1 становив 99,63 грн. (а.с.75).
Також в особовій справі позивача міститься заява ОСОБА_1 від 19.04.2001, в якій позивач просить Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань продовжити здійснення страхових виплат відповідно до його особової справи (а.с.76).
31.08.2001 Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві по Броварському району Київської області було прийнято постанову про продовження раніше призначеної страхової виплати №186, якою ОСОБА_1 продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми в разі часткової або повної непрацездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 99,63 грн.
Встановлено проводити платежі з 01 серпня 2001 року і довічно (а.с.80).
Відповідно до довідки від 28.09.2015 №317, виданої Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області, ОСОБА_1 отримує щомісячну виплату у розмірі 865,94 грн. (а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 24.02.2016, у якій просив перевірити достовірність відомостей, зазначених у відповідній довідці про середню заробітну плату (на підставі якої визначається щомісячна виплата, яку отримує позивач у зв'язку з трудовим каліцтвом), в тому числі шляхом звірення бази даних ОСОБА_1 персоніфікованого обліку Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації; скласти акт перевірки достовірності відомостей, зазначених у вказаній довідці про середню заробітну плату; здійснити перерахунок призначених виплат на підставі перевірених даних (а.с.40-41).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області у листі від 20.03.2016 №13/133 відмовило позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що на момент передачі справи ОСОБА_1 було відомо про розмір втраченого заробітку, а також те, що позивач не заперечував проти того, що станом на 01.04.2001 йому були проведені відповідні виплати (а.с.42). З матеріалів справи вбачається, що правонаступником Броварської районної виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової страти працездатності є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, що підтверджується Положенням про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, яке затверджене наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 25.01.2018 №61-ОД (а.с.65-72).
Не погоджуючись з відмовою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської, позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання вчинити певні дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 розділу І Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 №472 (далі Правила №472, які були чинні у період з 01.07.1993 по 11.07.2001) власник підприємства, установи і організації (надалі - підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Відповідно до п.4 Правил №472 відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо). Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII (який набрав чинності з 24.11.1992) власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.
21.12.2000 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №2180-III, який набрав чинності 01.01.2001.
Так, відповідно до п.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (в редакції Закону №2180-ІІІ) цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2001 року.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1105 передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.
Статтею 21 Закону №1105 встановлено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно з ч.1 ст.34 Закону №1105 сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Отже, враховуючи вищенаведені вимоги законодавства, суд дійшов висновку про те, що у період з 01.07.1993 до 31.03.2001 виплата щомісячної страхової виплати втраченого заробітку у зв'язку з втратою працездатності відносилась до повноважень підприємств, установ та організацій, на якому відповідна особа отримала каліцтво.
Проте, з 01.04.2001 відшкодування такого виду страхових виплат перейшло до повноважень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Так, здійснення вказаного повноваження передбачало передачу підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати.
Відповідно до п.10 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, яке затверджене постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.09.2004 №66 робочі органи виконавчої дирекції Фонду мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей на підприємствах, в установах чи організаціях або шляхом звірення бази даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації.
Якщо відомості у довідці про середню заробітну плату є недостовірними, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють перерахунок призначених виплат на підставі акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідці про середню заробітну плату.
Отже, із наведених вище вимог законодавства вбачається наявність у виконавчої дирекції Фонду соціального страхування права на здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого.
Як вбачається з позовної заяви, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив про те, що йому було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у здійсненні перевірки відомостей, які зазначені у довідці про розмір втраченого заробітку, витрати на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого від 24.07.2001, оскільки зазначена у вказаній довідці сума відшкодування втраченого потерпілим заробітку є меншою, ніж та сума, яка має виплачуватись позивачу.
В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює виплату суми втраченого заробітку відповідно до довідок, які разом з матеріалами особових справ працівників у 2001 році були передані відповідними підприємствами.
Відповідач наголосив, що матеріали особової справи ОСОБА_1 містять заяву позивача, в якій позивач надав згоду на продовження здійснення виплати його суми втраченого заробітку у розмірі 99,63 грн.
Як зазначено вище, разом із матеріалами особової справи ОСОБА_1 31.08.2001 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області було передано Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі у Київській області особову справу позивача до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань довідку, в якій зазначено суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку позивача.
Так, відповідно до довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, сума відшкодування втраченого ОСОБА_5 заробітку становить 99,63 грн.
Також в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_1 від 19.04.2001, в якій позивач просить Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві продовжити здійснення страхових виплат відповідно до його особової справи.
Отже, враховуючи вищенаведені матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що на час передачі матеріалів особової справи ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Броварському районі у Київській області позивачу відповідно до довідки про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого було визначено суму відшкодування втраченого заробітку у розмірі 99,63 грн.
У відповіді на відзив позивач наголосив на тому, що наявна в матеріалах його особової справи заява є сфальсифікованою, оскільки ним 19.04.2001 було подано заяву, в якій ОСОБА_1 зазначив про те, що він не погоджується з розміром суми відшкодування втраченого заробітку.
У судовому засіданні 10.05.2018 судом було оглянуто оригінали матеріалів особової справи ОСОБА_1 та встановлено, що долучена відповідачем копія заяви ОСОБА_1 від 19.04.2001 відповідає оригіналу відповідної заяви, наявної в особовій справі.
З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 10.05.2018 в якості свідка за згодою був допитаний ОСОБА_1.
Вказана особа була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Свідок зазначив, що у 2001 році Виробничим об'єднанням «Київський радіозавод» було передано Управлінню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Київської області матеріали його особової справи.
ОСОБА_1 зазначив про те, що на момент здійснення передачі його особової справи він не володів інформацією щодо розміру відшкодування втраченого заробітку.
Свідок зауважив, що він погоджувався з передачею матеріалів його особової справи до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Київської області, але за умови правильності розрахунку Управлінням розміру його відшкодування втраченого заробітку.
ОСОБА_1 наголосив, що він подавав до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві заяву, в якій погоджувався на передачу справи до Фонду, але за умови здійснення вірного розрахунку розміру його відшкодування втраченого заробітку.
Свідок зазначив, що він не підписував ту заяву, яка наявна в матеріалах його особової справи.
На думку свідка, вказана заява була написана інженером з техніки безпеки ВО «Київський радіозавод» Дурициною, яка здійснювала підготовку документів особових справ працівників для передачі до Фонду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ВО «Київський радіозавод» було видано позивачу корегуючу довідку про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого, відповідно до якої сума відшкодування втраченого потерпілим заробітку ОСОБА_1 станом на 24.07.2001 становить 225,70 грн. (а.с.195).
Отже, враховуючи матеріали справи та показання свідка, суд дійшов висновку про те, що відмова Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Броварському районі Київської області у здійсненні перевірки достовірності відомостей про суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 24.07.2001, яка видана Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" є безпідставною та необґрунтованою, оскільки довідки про заробітну плату містять різні відомості щодо розміру заробітної плати позивача, що може бути перевірено Фондом лише під час відповідної перевірки.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області здійснити перевірку достовірності відомостей про суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 24.07.2001, виданої Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" без номеру і без дати.
Крім того, оскільки в силу вимог пункту 10 Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за результатами перевірки передбачається складання акту перевірки, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області скласти акт перевірки достовірності відомостей про суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 24.07.2001, виданої Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" без номеру і без дати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначених виплат на підставі перевірених даних, то суд звертає увагу позивача на тому, що абзацом 2 пункту 10 вказаного Положення передбачено, що якщо відомості у довідці про середню заробітну плату є недостовірними, робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють перерахунок призначених виплат на підставі акта перевірки достовірності відомостей, зазначених у довідці про середню заробітну плату.
Отже, перерахунок суми відшкодування втраченого потерпілим заробітку здійснюється виконавчою дирекцією фонду лише за умови встановлення під час перевірки факту недостовірності інформації у відповідній довідці.
У зв'язку з цим, на думку суду, вимога позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок призначених позивачу виплат на підставі перевірених даних є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки права позивача в цій частині не порушені.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Під час звернення до суду позивачем за заявлені три позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір на загальну суму 1920,00 грн., що підтверджується квитанціями №1281710043 від 17.08.2017 на суму 640,00 грн.(а.с.2) та №1291020013 від 10.01.2018 на суму 1280,00 грн. (а.с.35), оригінали яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1280,00 грн.
У судовому засіданні 10.05.2018 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області здійснити перевірку достовірності відомостей про суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 24.07.2001, виданої Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" без номеру і без дати.
3. Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області скласти акт перевірки достовірності відомостей про суму відшкодування втраченого потерпілим заробітку, зазначених у довідці про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого станом на 24.07.2001, виданої Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" без номеру і без дати.
4. В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: 07442, АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) судовий збір у сумі у сумі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області (ідентифікаційний код: 41316012, місцезнаходження: 03148, м.Київ, вулиця Тимофія Строкача, будинок 2).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2018 р.
Суддя Кушнова А.О.