Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа №810/2223/16
провадження №К/9901/12502/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 810/2223/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві про визнання незаконним звільнення зі служби в поліції, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Басай О. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Костюк Л. О., суддів: Бужак Н. П., Твердохліб В. А.,
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУНП у місті Києві), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:
визнати незаконним звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1;
визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП у місті Києві від 06 травня 2016 року № 407 о/с в частині звільнення зі служби в поліції;
поновити позивача на посаді заступника начальника управління - начальника відділу (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції ГУНП у місті Києві;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 02 серпня 1999 року по 06 листопада 2015 року він проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом ГУНП у місті Києві від 07 листопада 2015 року № 58 о/с "По особовому складу" позивача як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання полковника поліції в порядку переатестування на посаду заступника начальника управління - начальника відділу (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції ГУНП у місті Києві.
Однак наказом ГУНП у місті Києві від 06 травня 2016 року № 407 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Позивач вказує, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугував атестаційний лист з висновком атестаційної комісії від 24 грудня 2015 року, в якому вказано про невідповідність позивача займаній посаді.
Вважаючи вказаний висновок таким, що не відповідає вимогам Закону України "Про Національну поліцію", а наказ про звільнення від 06 травня 2016 року № 407 о/с протиправним, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у місті Києві від 06 травня 2016 № 407 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції ГУНП у місті Києві.
Стягнуто з ГУНП у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 травня 2016 року по 14 вересня 2016 року в розмірі 36000,00 гривень.
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги вказує, що наказ від 06 травня 2016 року № 407 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції є правомірним, оскільки був прийнятий на підставі протокольного рішення атестаційної комісії, яким встановлено, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Проведення ж атестування позивача після призначення на службу до поліції є наслідком виконанням приписів пункту 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень та частини четвертої статті 52, частини першої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідач не вбачає порушень процедури проведення атестування, а складений протокол про невідповідність займаній посаді відповідає вимогам Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженій наказом МВС України від 17 листопада 2015 року № 1465 (далі - Інструкція №1465).
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 02 серпня 1999 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.
Згідно з наказом ГУНП у місті Києві від 07 листопада 2015 року № 58 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9, 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" позивача, як прибулого з Міністерства внутрішніх справ, призначено з присвоєнням спеціального звання полковника поліції в порядку переатестування на посаду заступника начальника управління - начальника відділу (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції ГУНП у місті Києві.
З метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції № 1465, Національною поліцією створено атестаційні комісії та проведено атестування поліцейських.
Так, 21 листопада 2015 року під час атестації позивач проходив тестування на знання законодавчої бази та тестування на загальні здібності та навички.
Разом з цим, 24 грудня 2015 року атестаційна комісія провела співбесіду з позивачем, а також дослідила документи, а саме: атестаційний лист; декларацію про доходи; послужний список (Форма 1); інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади"; інформацію з відкритих джерел.
Згідно з довідкою про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", вартість майна, указаного позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 року, набутого ним за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади" відповідає наявній податковій інформації про доходи, які отримані із законних джерел. У декларації вказано достовірні відомості.
06 січня 2016 року ОСОБА_1 було ознайомлено з атестаційним листом та із висновком атестаційної комісії про те, що він займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Не погоджуючись з рішенням атестаційної комісії ГУНП у місті Києві, 14 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до апеляційної атестаційної комісії Північного регіону на висновок атестаційної комісії ГУНП у місті Києві, за наслідками розгляду якої відмовлено в її задоволенні.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016року у справі № 810/637/16 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та скасовано рішення (висновок), оформлене протоколом атестаційної комісії № 6 ГУНП у м. Києві від 24 грудня 2015 року № 24/12/1 в частині невідповідності займаній посаді та звільнення з Національної поліції України через службову невідповідність полковника поліції ОСОБА_1
Наказом ГУНП у місті Києві від 06 травня 2016 року № 407 о/с "По особовому складу" відповідно до частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено з 06 травня 2016 року зі служби в поліції у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 5 (через службову невідповідність) полковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника управління - начальника відділу (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції ГУНП у місті Києві.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що атестування позивача та його звільнення з поліції через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" проведено без достатніх правових підстав.
Зазначена позиція була підтримана і Київським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
Верховний Суд висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII.
Так, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Інститут атестування поліцейських передбачено Законом України "Про Національну поліцію" відповідно до частини першої статті 57 якого, атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
За правилами частини другої статті 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведений перелік підстав є вичерпним і розширенню не підлягає, а тому аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність, а тому відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерством внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року № 1465) слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VIII.
Отже, кожна із зазначених у частині другій статті 57 Закону № 580-VIII підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону № 580-VIII.
Слід зауважити, що приписи частини першої статті 57 Закону № 580-VIII не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму необхідно застосовувати у системному взаємозв'язку з нормами частини другої статті 57 цього ж Закону, в якій наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є протиправним.
Крім того, пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VIII встановлено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Верховний Суд звертає увагу, що наказ ГУНП у місті Києві від 07 листопада 2015 року № 58 о/с "По особовому складу", відповідно до якого ОСОБА_1 в порядку переатестування призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу (боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми) кримінальної поліції ГУНП у місті Києві з присвоєнням спеціального звання полковника поліції, не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, а відтак питання про відповідність ОСОБА_1 вимогам до поліцейських було вирішено ще у листопаді 2015 року, у момент видання наказу про прийняття його на службу.
Крім того, відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Положення статті 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників" є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, які, в свою чергу, не суперечать положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.
Згідно з атестаційним листом позивач за час проходження служби зарекомендував себе позитивно. Крім того міститься висновок прямого керівника про відповідність позивача займаній посаді.
Разом з цим під час проведення атестації було досліджено декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел.
При цьому, вказані документи не містять будь-яких фактів щодо недбалого відношення позивача до службових обов'язків, навпаки він характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків.
За таких обставин і правового врегулювання Верховний Суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу ГУНП у місті Києві від 06 травня 2016 року № 407 о/с щодо звільнення позивача через службову невідповідність зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець