Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа № 219/4596/16-а
адміністративне провадження № К/9901/11129/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Мороз Л. Л., Коваленко Н. В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 219/4596/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірною відмови, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року (у складі колегії суддів Василенко Л. А., Гайдара А. В., Ханової Р. Ф.) установив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У травні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
- визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії на підставі рішення № 268 від 24 березня 2016 року;
- скасувати як незаконне рішення відповідача № 268 від 24 березня 2016 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90 % фактичної заробітної плати (довідка від 21 серпня 2012 року № 18-57-1176) з березня 2015 року;
зобов'язати відповідача здійснити виплату недоотриманої пенсії з розрахунку 90 % фактичної заробітної плати (довідка від 21 серпня 2012 року № 18-57-1176) з березня 2015 року;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90 % фактичної заробітної плати (довідка від 02 березня 2016 року № 18-67-202) з грудня 2015 року;
зобов'язати відповідача здійснити виплату недоотриманої пенсії з розрахунку 90 % фактичної заробітної плати (довідка від 02 березня 2016 року № 18-67-202) з грудня 2015 року (а. с. 2 - 7, 72 - 73).
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перераховувати пенсію на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року за № 213.
3. Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року (з урахування ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 25 жовтня 2016 року про виправлення описки) зазначений позов задоволений частково, а саме:
- визнано неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії на підставі рішення № 268 від 24 березня 2016 року;
- скасовано як незаконне рішення відповідача № 268 від 24 березня 2016 року;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії у відповідності до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90 % фактичної заробітної плати відповідного працівника прокуратури відповідно до довідки № 18-57-202 від 02 березня 2016 року про заробітну плату з 01 грудня 2015 року;
- зобов'язано відповідача здійснити виплату недоотриманої пенсії за період з 01 грудня 2015 року з розрахунку 90 % від фактичної місячної заробітної плати прокурора;
- у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволено. Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, у грудні 2016 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просив постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого адміністративного суду України від 10 січня 2017 року у даній справі визначено суддю-доповідача Калашнікова О. В.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 січня 2017 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання ухвали.
8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2018 року у даній справі визначено суддю-доповідача Анцупову Т. О.
11. Позивачем у касаційній скарзі заявлено клопотання про проведення розгляду справи за його участю, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи 31 травня 2018 року за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 29 травня 2018 року.
12. Станом на 31 травня 2018 року заперечень або відзивуна касаційну скаргу не надходило.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 12 червня 2007 року призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від суми заробітної плати (а. с. 22, 23).
14. 18 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеної пенсії в зв'язку з підвищенням посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (а. с. 19).
15. Рішенням відповідача від 24 березня 2016 року № 268 позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії. В обґрунтування відмови пенсійний орган посилається на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії, зокрема, призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тобто пенсії з 01 січня 2016 року не призначаються та не перераховуються (а. с. 68).
16. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що запроваджені законодавством обмеження не стосуються пенсіонерів, які вже отримували пенсії і мали гарантоване право на їх перерахунки. Необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії, при цьому, такий перерахунок має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення позивачу пенсії.
18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а на виконання вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було. Отже, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
20. Скаржник зазначає, що оскільки правовідносини між ним та органами Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення настали та мали місце до прийняття вказаних відповідачем законів, які звужують зміст та обсяг існуючого у нього права на перерахунок пенсії, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII та Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, то при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії позивача мають застосовуватися саме положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції станом на 13 липня 2011 року.
21. Скаржник вказує, що як відповідачем, так і судом апеляційної інстанції (на відміну від суду першої інстанції) не враховані та не застосовані норми ст. 22 Конституції України, в яких визначено, що «існуючі права гарантуються і не можуть бути скасовані (у тому числі право на перерахунок пенсії), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав».
22. На думку позивача, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
24. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ.
25. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
26. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
27. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
28. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).
29. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
30. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
31. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
32. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
33. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
34. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
35. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
36. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
37. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
38. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).
39. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
41. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність.
42. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
43. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
44. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
45. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №219/4596/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя Л. Л. Мороз
Суддя Н. В. Коваленко