Іменем України
31 травня 2018 року
Київ
справа № 727/6002/16-а
адміністративне провадження № К/9901/15999/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Коваленко Н. В., Бучик А. Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 727/6002/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити перерахунок пенсії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року (у складі колегії суддів Загороднюка А. Г., Драчук Т.О., Полотнянка Ю. П.) установив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки прокуратури Чернівецької області №18/264 вих-16 від 16 червня 2016 року;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від розміру заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Чернівецької області №18/264 вих-16 від 16 червня 2016 року, починаючи з 01 січня 2016 року.
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився перераховувати пенсію на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року за № 213.
3. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 90 % середньомісячної заробітної плати, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури та п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213 на підставі довідки прокуратури Чернівецької області №18/264 вих-16 від 16 червня 2016 року про заробітну плату для обчислення пенсії;
- зобов'язано відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» із розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки прокуратури Чернівецької області №18/264 вих-16 від 16 червня 2016 року про заробітну плату для обчислення пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року;
- в іншій частині адміністративного позову - відмовлено.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задоволено. Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
5. Не погоджуючись з вказаним рішеннями позивач, у березні 2017 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. Просив постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року скасувати, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2016 року залишити без змін.
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року у даній справі визначено суддю-доповідача Стародуба О. П.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк для подачі заперечень на касаційну скаргу з моменту отримання ухвали.
8. У заперечені на касаційну скаргу, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України 03 квітня 2017 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувався суд апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 05 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року справу було прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду і призначено касаційний розгляд в порядку письмового провадження на 31 травня 2018 року.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 16 жовтня 2006 року призначена пенсія за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 84 % від чинної на той час заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури (а. с. 14).
14. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу та 04 червня 2014 року звільнився у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
15. У липні 2016 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії у розмірі 90 % від місячного заробітку надавши довідку прокуратури Чернівецької області від 16 червня 2016 року № 18/264 (а. с. 12).
16. 25 липня 2016 року листом № 269/П-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило у проведенні перерахунку пенсії позивача відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05 листопада 1991 року та роз'яснило, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02 березня 2015 року у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру», внаслідок чого порядок та умови перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються постановою Кабінету міністрів України, яка на даний час відсутня.
17. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що внесені зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог виходив із того, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ втратили чинність, а на виконання вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було. Також, з 15 грудня 2015 року діючим законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскільки правовідносини між ним та органами Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення настали та мали місце до прийняття вказаних відповідачем законів, які звужують зміст та обсяг існуючого у нього права на перерахунок пенсії, а саме Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII та Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, то при вирішенні питання щодо перерахунку пенсії позивача мають застосовуватися саме положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції станом на 13 липня 2011 року.
22. Скаржник вказує, що як відповідачем, так і судом апеляційної інстанції (на відміну від суду першої інстанції) не враховані та не застосовані норми ст. 22 Конституції України, в яких визначено, що існуючі права гарантуються і не можуть бути скасовані (у тому числі право на перерахунок пенсії), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав.
23. Також скаржник вказував на те, що суд апеляційної інстанції при вирішені даного спору повинен був керуватися практикою Європейського суду з прав людини та підходів до тлумачення поняття «майно», у контексті ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини.
24. На думку скаржника, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване законом.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
26. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії, призначеної йому згідно Закону № 1789-ХІІ.
27. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
28. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
29. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
30. Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом № 1789-ХІІ. Зокрема, ст. 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 13 цієї статті).
31. Частина 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
32. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
33. Відтак, повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 01 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
34. Уряд відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і не визначив умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
35. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до пп. 1 п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон 1789-ХІІ (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абз. 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, ч. 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
36. Отже, на час прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, а також на час його звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії положення ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, що регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
37. Постанова Кабінету Міністрів України № 1013, якою підвищено розміри заробітку працівникам прокуратури та яка відповідно до її п. 6 застосовується з 01 грудня 2015 року не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
38. На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
39. Враховуючи наведене, з 01 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
40. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року (справа № 711/6019/16-а) та від 02 березня 2018 року (справи № 264/1617/17, № 761/21804/17), від 14 березня 2018 року у справі № 713/793/16 (К/9901/12389/18), від 15 березня 2018 року у справі № 372/2316/17 (К/9901/2953/17) та від 11 квітня 2018 року у справі № 766/13021/16-а (К/9901/22165/18).
41. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
43. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», оскільки положення цієї статті втратили чинність.
44. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
45. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
47. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі №727/6002/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя Н. В. Коваленко
Суддя А. Ю. Бучик