31 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/783/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглядаючи у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 (25009, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Михайлівська, 64, код ЄДРПОУ 41316824)
про визнання протиправним рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у липні 2017 року він звернувся до виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із заявою про надання роз'яснення щодо порядку нарахування йому допомоги по тимчасовій непрацездатності за робочі дні 26, 27, 29 червня 2017 року, виплаченої йому бухгалтерією управління комунальної власності Кіровоградської міської ради, у якому він працює з квітня 2017 року. При цьому зазначив, що оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, має статус інваліда війни 3 групи, а його страховий стаж складає понад 8 років, а відтак він має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу), проте бухгалтерією за рекомендацією працівника виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності допомога нарахована з розрахунку мінімальної заробітної плати. На своє звернення позивач отримав від управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області відповідь №К-31 від 30.08.2017 року, з якою він не погоджується. Наполягаючи на тому, що відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він має право на оплату лікарняних у розмірі 100 % середньої заробітної плати, позивач просить суд:
- визнати рішення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області, викладене у відповіді від 30.08.2017 року №К-31, протиправним та таким, що прийняте необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, нерозсудливо;
- підтвердити, що відносно нього з боку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області допущено дискримінацію, передбачену Конвенцією "Про права осіб з інвалідністю" від 13.12.2006 року.
Ухвалою від 20.03.2018 року відкрито провадження у даній справі та на підставі ст.263 КАС України призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з запереченнями проти позову. Доводячи правомірність позиції щодо застосування норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", викладеної у листі №К-31 від 30.08.2017 року, наданому у відповідь на звернення позивача, представник відповідача наполягав на тому, що це роз'яснення не мало правових наслідків і не вплинуло на нараховану допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка на той момент вже була виплачена позивачу його роботодавцем з застосуванням обмеження, передбаченого частиною 4 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Стверджуючи, що лист №К-31 від 30.08.2017 року не має ознак правового акту, не містить обов'язкових вимог, а тому не може бути предметом оскарження, просить суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач 19.04.2018 року звернувся до суду з клопотанням, в якому на підставі ч.3 ст.48 КАС України просив залучити до участі у даній справі в якості співвідповідачів Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2, начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області ОСОБА_3. Також просив розглянути його справу за правилами загального позовного провадження.
Клопотання мотивовано тим, що після отримання 10.04.2018 року відзиву відповідача на позов позивачу стало очевидним, що не лише з боку відповідача, а й з боку Пенсійного Фонду України відносно нього вчинені протиправні, необґрунтовані, упереджені, недобросовісні, нерозсудливі діяння та допущено дискримінацію, передбачену Конвенцією "Про права осіб з інвалідністю" від 13.12.2006 року. Такі умовиводи обґрунтовані тим, що посадовими особами Пенсійного фонду не повністю врахований його страховий стаж, зокрема як фізичної особи - підприємця, відомості про який не внесені до відповідних реєстрів.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначеннями, наведеними у статті 4 КАС України:
- публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;
- відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Суд зазначає, що на стадії пред'явлення позову позивач відповідно до ч.1 ст. 21, п.4 ч.1 ст.160 КАС України може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. При цьому, в разі подання позову до декількох відповідачів, позовна заява має містити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо кожного з них.
ОСОБА_1, прохаючи залучити до участі у даній справі в якості співвідповідачів інших суб'єктів владних повноважень, не висунув щодо цих осіб жодних позовних вимог, передбачених статтею 5 КАС України.
Можливість залучення до участі в адміністративній справі інших відповідачів передбачена статтею 48 КАС України.
Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У ході розгляду справи судом не встановлено підстав для залучення до участі у даній справі співвідповідачів, вказаних позивачем.
Як вбачається зі змісту позову, він обґрунтований незгодою позивача зі змістом листа №К-31 від 30.08.2017 року, наданого управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області на підставі Закону України "Про звернення громадян" у відповідь на звернення позивача щодо роз'яснень норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" про порядок нарахування йому допомоги по тимчасовій непрацездатності. Не погоджуючись зі змістом цього листа, позивач у позові просить суд визнати його як рішення суб'єкта владних повноважень протиправним.
Пунктом 7 частини 2 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що Фонд соціального страхування України зобов'язаний зокрема надавати безоплатно застрахованим особам і страхувальникам консультації з питань застосування законодавства про соціальне страхування.
Отже у спірних правовідносинах відповідачем виступає саме управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області як суб'єкт владних повноважень та робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, що надав позивачу консультацію з питань застосування законодавства про соціальне страхування, з якою позивач не згоден.
Начальник управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області ОСОБА_3, який підписав оскаржений лист №К-31 від 30.08.2017 року, у даній справі має статус представника відповідача згідно з частиною 3 статті 55 КАС України та не може бути залучений до участі у якості співвідповідача, оскільки позивач до нього жодних вимог не висуває.
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та його начальник є не учасниками спірних правовідносин щодо оскарження листа управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області №К-31 від 30.08.2017 року, а відтак не можуть бути співвідповідачами за позовною вимогою про визнання цього листа протиправним.
Позивач, з'ясувавши у ході судового розгляду даної справи, що органами Пенсійного фонду та його посадовими особами порушено порядок формування реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, та прохаючи у зв'язку з цим залучити їх до участі у справі в якості співвідповідачів, фактично просить вирішити новий публічно-правовий спір.
Частинами 1, 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до статей 12-1 і 20 цього Закону функції з формування та ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснення заходів щодо надання з нього інформації для обчислення страхового стажу покладено на Пенсійний фонд України. Користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства. Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Отже, позивач, вважаючи, що органами Пенсійного фонду до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування внесені неповні відомості про його страховий стаж, зокрема за період, коли він був зареєстрований як фізична особа - підприємець, вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність цих органів, звернувшись до суду з позовом у загальному порядку.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження слід відмовити, оскільки дана справа є справою незначної складності та при відкритті провадження суд вирішив, що її слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частин 5, 6, 7 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
З цих підстав суд не вважає за доцільне розглядати справу у судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання.
Керуючись статтями 9, 12, 48, 241, 248, 256, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотань ОСОБА_1 відмовити.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш