Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про продовження строків
01 червня 2018 р. Справа №805/3437/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
суддя Донецького окружного адміністративного суду Голубова Л.Б., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:
- визнання протиправними дії щодо припинення виплати пенсії з 01 травня 2016 року;
- зобов'язання відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 травня 2016 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі відмовлено. Вказаний позов був залишений без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та роз'яснено, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача - ОСОБА_1, яка зазначена у позовній заяві для поштової кореспонденції (АДРЕСА_1 та представника позивача - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), яка була зазначена у позовній заяві та яка співпадає з адресою позивача.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху була отримана позивачем 24 травня 2018 року, представником позивача 18 травня 2018 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
30 травня 2018 року на адресу суду вдруге надійшло клопотання про відстрочення оплати судових витрат та клопотання про витребування доказів, які підписані представником позивача ОСОБА_2
Стосовно заявлених клопотань про відстрочення оплати судових витрат та витребування доказів, суд зазначає, наступне.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат або звільнити від їх оплати повністю або частково на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що єдиною підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII визначено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривень.
Отже, розмір судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_1 становить 704,80 гривень.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Підставою для вчинення судом дій, зазначених у статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна довести ті обставини і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Загальні засади щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати наділяють суд правом а не обов'язком. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних доказів та обставин справи, що впливають на задоволення клопотання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом яких рішення про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд може прийняти лише у випадку, якщо при дослідженні доказів та встановленні інших обставин справи, дійде висновку про можливість задоволення відповідного клопотання.
Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.
Доказів на підтвердження відсутності коштів у позивача до позовної заяви не долучено, а саме лише посилання позивача на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплатити судовий збір цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного суду викладеною у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 904/9117/17.
Згідно ч. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Посилання представника позивача на те, що представник не може надати інформацію про доходи які знаходяться у володінні Державної фіскальної служби, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про інформацію» та ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» дана інформація є конфіденційною, судом не приймається, у зв'язку з тим, що відповідно до порядку отримання відомостей із Державного реєстру передбачений розділом X «Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 року № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 року за № 1306/3117 та визначає, що фізична особа для отримання відомостей про себе із Державного реєстру звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою № 10 ДР. Представник додає до заяви за формою № 10 ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя. Відомості з Державного реєстру надаються контролюючим органом особисто фізичній особі або її представнику за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, та довіреності (для представника), про що робиться відповідний запис в журналі надання відомостей за формою, наведеною в додатку 17 до цього Положення. Отже, позивач - ОСОБА_1, має право звернутися особисто або через представника до контролюючого органу для отримання відповідної інформації та довідки.
Відповідно до статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладається обов'язок щодо надання доказів обгрунтуваності клопотання.
Позивачем не надано доказів, які б вказували на неможливість самостійно надати докази скрутного майнового стану, інформації або довідки від Державної фіскальної служби.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, що передбачено частиною 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Однак позивачем при подачі позову не надано жодного доказу скрутного майнового стану та клопотання про витребування доказів, як передбачено частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку не можливості подати доказ у встановлений законом строк. Крім того, позивач при поданні позову не надав доказів, які підтверджують, що позивач здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Зазначених клопотань та доказів в передбачений законом строк позивачем до суду не надано.
Посилання позивача при подачі позову на лист Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яким підтверджено факт припинення виплати пенсії позивачу, вищенаведених обставин не підтверджує. Крім того, в листі зазначено, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно звернутися до управління з документами, що посвідчують особу.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотань про відстрочення оплати судових витрат та клопотання про витребування доказів, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні зазначених клопотань.
На підставі цього, суд зазначає наступне.
Згідно із частинами другою, третьою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
З урахуванням викладеного, оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 16 травня 2018 року станом на 01 червня 2018 року не виконані та з метою недопущення порушення права позивача на доступ до суду, передбаченого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 16 травня 2018 року з власної ініціативи.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 72-80, 121, 161, 205, 248, 256, 293, 294, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків адміністративного позову, встановлених ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року про залишення позовної заяви без руху - протягом десяти днів з дня вручення ухвали від 01 червня 2018 року.
Позивачу для усунення недоліків позовної заяви необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позову немайнового характеру в розмірі 704,80 гривень.
Копію ухвали від 01 червня 2018 року невідкладно надіслати позивачу.
У разі не усунення недоліків у зазначений строк адміністративний позов буде вважатися неподаним та буде повернутий позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Голубова Л.Б.