справа №619/2063/18
провадження №1-кс/619/690/18
Ухвала
Іменем України
01 червня 2018 року Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 ,
встановив:
29.05.2018 до суду поштою надійшла скарга ОСОБА_3 , у якій просить зобов'язати слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 повідомити про прийняте рішення по суті заявленого клопотання від 18.05.2018 та у разі відмови в задоволенні клопотання вручити постанову. В обґрунтування скарги зазначено, що в провадженні Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12017220280001624 від 05.11.2017 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.125 КК України, де вона являється потерпілою. До теперішнього часу слідчим не призначена судово-медична експертиза, у зв'язку з чим, вона 18.05.2018 звернулася до слідчого з відповідним клопотанням, однак відповіді до теперішнього часу не отримала та вважає таку бездіяльність незаконною.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, надавши заяву про тримання скарги та розгляд без її участі.
Слідчий ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлена належним чином, про що свідчить підпис відповідальної особи Дергачівського ВП та штемпель з зазначенням дати отримання ухвали слідчого судді.
Перевіривши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, т.ч., які полягають у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст.55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Пунктом 4 ч.1 ст.56 КПК України передбачено право потерпілого заявляти клопотання.
У провадженні Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №12017220280001624 від 05.11.2017 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.125 КК України.
18.05.2018 ОСОБА_3 звернулася до слідчого Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 з письмовим клопотанням про звернення до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до її історії хвороби та призначення судово-медичної експертизи, про що свідчить штемпель відповідальної особи про прийняття клопотання.
Згідно ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Також Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод», Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (п. 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У п. 33 Рішення ЄСПЛ у справі «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 року та у п. 38 Рішення ЄСПЛ у справі «Аnkel v. Switzerland» від 23.10.1996 року закріплено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
У п. 134 Рішення ЄСПЛ «Генадій Науменко проти України», п. 168 рішення у справі «Айдин проти Туреччини», п. 75 «Афанасьєв проти України», п. 207 рішення у справі «Ічаба проти Швейцарії» та багатьох інших рішеннях ЄСПЛ встановлено, що засіб правового захисту відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («Право на ефективний засіб правового захисту») повинен бути ефективним на практиці, як і в теорії, у тому сенсі, що користуванню засобами захисту не повинно чинитися перешкод діями або бездіяльністю органів влади держави.
У цьому випадку, як убачається з матеріалів провадження суб'єктом оскарження було отримано клопотання особи, яка подала скаргу, яке нею було подано, у порядку ст.ст. 220, 223, 224 КПК України, однак, на цей час, у особи, що подала скаргу відомості про результати розгляду зазначеного клопотання суб'єктом оскарження відсутні.
Суб'єкт оскарження будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався.
Тобто, строк регламентований ст.220 КПК України при розгляді вказаного клопотання заявника є порушеним, що вказує на те, що, у цій справі, заявнику у користуванні засобами захисту чиняться перешкоди бездіяльністю органів влади держави, що є неприпустимим.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
За таких обставини, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, які йому відомі, на час розгляду скарги, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню шляхом зобов'язання вчинити дію за клопотанням згідно ст. 220 КПК України, так як такий спосіб захисту порушених прав є єдино ефективним засобом юридичного захисту в національному органі у світлі норм ст. 307 даного Кодексу.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 303, 304, 306, 307, 318-380 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Скаргу представника потерпілої ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 - задовольнити.
Зобов'язати слідчого Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 розглянути клопотання ОСОБА_3 від 18.05.2018 у кримінальному провадженні №12017220280001624 від 05.11.2017 за ознаками складу злочину, передбаченого ст.125 КК України, та про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка заявила клопотання.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого не може бути оскаржена.
Суддя ОСОБА_1