Справа№ 640/5187/18
н/п 3/640/1524/18
"22" травня 2018 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Божко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Офісу великих платників податків ДФС про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1), працюючого генеральним директором КП «Харківводоканал», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №70 від 20.03.2018р., ОСОБА_1 порушив п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 VІ (зі змінами та доповненнями), тобто несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ за період з 22.01.2018 року по 28.02.2018 року. Порушення встановлено актом перевірки №108/28-10-50-12-08/03361715 від 28.02.2018 року.
ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі. Крім того в матеріалах справи містяться письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи, в яких він просить закрити провадження по даній справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення та закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно ст. 268 КУпАП суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності.
Судом досліджувались матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення №70 від 20.03.2018р. складений у відношенні ОСОБА_1; ксерокопія акту перевірки від 28.02.2018р. № 108/28-10-50-12-08/03361715; заперечення ОСОБА_1
Суд, дослідивши адміністративний матеріал, встановив наступні факти.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення. В ньому, зокрема, повинно бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, які наведені на обґрунтування наявності складу правопорушення і правильності його юридичної кваліфікації.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, суд має повно, всебічно і об'єктивно з'ясувати обставини кожної справи, вирішуючи її в точній відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ст. 163-2 КУпАП настає в разі неподання або несвоєчасного подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Суб'єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи підприємства, установ, організацій), суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відповідно до п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання письмової відповіді платнику податків.
10.09.2013 колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України при розгляді справи № 21-237а13 зазначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків.
Згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
Податковим законодавством передбачено дворівневу процедуру оскарження рішень органів податкової служби та поширено презумпцію не винуватості на процедуру оскарження. Так вирішення питань стосовно правомірності винесеного рішення податковим органом підвідомче адміністративному суду, і розгляду в порядку передбаченому Кодексом про адміністративне правопорушення не підлягає.
З долучених до справи письмових заперечень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності судом встановлено, що за результатами акту перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2018 № 0023501200, прийняте на підставі висновків акту перевірки від 28.02.2018 № 108/28-10-50-12-08/03361715.
За своєю правовою природою грошове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням є фінансовою відповідальністю для юридичної особи за порушення правил податкового обліку вчиненого посадовою особою такої юридичної особи.
Однак, фінансова відповідальність для підприємства не наступає в момент визначення податковим органом грошових зобов'язань, оскільки сплата таких сум відбудеться тільки після їх узгодження (п. 57.3 ст. 57 ПК України), тобто після закінчення процедури оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку.
Відповідно до ст. 56 ПК України грошові зобов'язання, визначені вищевказаному податковому повідомленні-рішенні на підставі акту перевірки від 28.02.2018 № 108/28-10-50-12-08/03361715 на час розгляду справи є неузгодженим та не підлягає виконанню, оскільки підприємством в установлені законодавством строки було направлено до Державної фіскальної служби України скаргу від 29.03.2018 вих. № 01.01.-14/1719-17 на податкове повідомлення-рішення від 19.03.2018 № 0023501200, прийняте на підставі висновків акту перевірки від 28.02.2018 № 108/28-10-50-12-08/03361715. На день розгляду адміністративного матеріалу триває процедура адміністративного оскарження, яка не завершена на теперішній час, оскільки контролюючим органом вищого рівня ще не прийнято рішення по суті скарги.
Враховуючи положення п. 56.4 ст. 56 ПК України зокрема, що під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган, висновки акту перевірки про порушення КП «Харківводоканал» вимог податкового законодавства на час розгляду справи у суді є не доведеним, тому судом як доказ не приймається.
Крім того, наявність у підприємства податкового боргу з податку на додану вартість є визначальною умовою при отриманні субвенції з державного бюджету, оскільки економічна складова тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення була визнана Державою як необґрунтована, що дозволяє підприємству дотримуватися вимог виробничо-технічного процесу та трудового, господарського й податкового законодавства зокрема.
Несвоєчасні розрахунки КП «Харківводоканал» із державним бюджетом цілком врегульовано діючим законодавством і, відповідно, не можуть вважатись податковим правопорушенням.
Окрім того, суд звертає увагу, що несвоєчасне та не в повному обсязі відшкодування заборгованості в різниці в тарифах призвело до вихолощення обігових коштів підприємства. Так, станом на 01.01.2016 сума некомпенсованої заборгованості бюджету з різниці в тарифах склала 404,6 млн. грн., та Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» взагалі не було передбачено погашення даної заборгованості. Станом на 25.01.2018 сума некомпенсованої узгодженої заборгованості бюджету з різниці в тарифах складає 356,3 млн. грн.
Так, матеріали справи не містять доказів та належного обґрунтування об'єктивної сторони правопорушення, що не відповідає принципам законності, та суперечить ст. 7,9 КУпАП.
Необхідно зазначити, що у ч. 3 ст. 62 Конституції України закріплено основний принцип допустимості доказів, який полягає у тому, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від «01» листопада 1996 року передбачено, що докази мають визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
Всі сумніви, які маються в матеріалах справи, відповідно до ст. 62 Конституції України, трактуються на користь особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, тобто ОСОБА_1
Отже, суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, дійшов висновку, про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.
У відповідності до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 163-2, ст. ст. 9, 247, 268, 283-285 КУпАП України, суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів, апеляція на яку подається через районний суд.
Суддя -