01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
30 травня 2018 року Справа № 826/11922/17
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року у справі:
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів
фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський»
Волкова Олександра Юрійовича,
Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання бездіяльності протиправною
та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язання відповідача подати додаткову інформацію щодо позивача для включання до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № НОМЕР_2 на суму 40 000,00 грн.;
- зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни і доповнення до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо внесення всієї суми гарантованої виплати у розмірі 40 000,00 грн., яка належать до виплати позивачу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у ПАТ «Банк Михайлівський», відкритому на ім'я позивача;
- зобов'язано відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач - Уповноважена особа Фонду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не є вкладником банку, вчинений між нею та банком правочин (транзакція) є нікчемним, а операції з перерахування коштів на її рахунок- фіктивними.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду, на її думку, є законним та обґрунтованим і прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду - зміні з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір від 20.05.2016 р. № 980-076-000242987.
Відповідно до умов зазначеного договору вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти та зараховує їх на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2. Вид вкладу - строковий з початковою сумою в розмірі 40 000,00 грн., вклад розміщується на строк з 20.05.2016 р. по 03.06.2016 р. під 5% річних. Банк повертає суму вкладу разом з відсотками на рахунок № НОМЕР_3.
Відповідно до платіжного доручення від 20.05.2016 р. № 5033716 позивачем на власний рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» було внесено 40000,00 грн. за призначенням платежу: «залучення коштів на депозит згідно договору 980-076-000242987 від 20.05.2016 р.».
З виписки вбачається, що 20.05.2016 р. перераховано 46,40 грн. - з призначенням платежу «оплата страхового платежу» та 703,00 грн. видано готівкою з поточного рахунку, що становили суму повернутих відсотків за договором 980-076-000242987 від 20.05.2016 р.
Випискою по особовим рахункам з 19.05.2016 р. по 31.10.2016 р. підтверджується зарахування на рахунок ОСОБА_1 від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» коштів 19.05.2016 р. в розмірі 40 000,00 грн. як повернення коштів та 749,61 грн. як оплати процентів по договору № 980-076-000224762 від 20.04.2016 р.
23.05.2016 р. правлінням НБУ було прийнято рішення № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних».
На підставі зазначеної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та від 13.06.2016 р. № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з якими 23.05.2016 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П. від 24.05.2016 р. № 27/1 було створено Комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.
12.07.2016 р. правлінням НБУ прийнято постанову № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 р. № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича строком на 2 роки з 13.07.2016 р. по 12.07.2018 р.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Ю.П. від 13.07.2016 р. № 2 продовжено роботу Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними на строк 6 місяців з дня початку ліквідаційної процедури ПАТ «Банк Михайлівський».
З 15.07.2016 р. розпочалося здійснення виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду через банки-агенти.
Наказом Уповноваженої особи від 01.09.2016 р. № 42/2 «Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет наявності правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними» в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (трансакції) з виконання платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» з перерахування коштів фізичним особам - вкладникам ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 01.09.2016 № 1702 повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 р. включно.
06.08.2017 позивач звернулася до відповідача із заявою щодо включення її до переліку вкладників.
Листом від 07.09.2017 р. № ЗГ/5104 Уповноваженою особою Фонду гарантування повідомлено позивача, що обов'язковим документом який подається до заяви, є оригінал або нотаріально посвідчений договір та додаткова угода до нього. Жодних виключень щодо документів, які мають подаватись до Заяви, не передбачено.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що ухвалюючи оскаржуване зазначене рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником у розумінні чинного законодавства, а кошти на її рахунку - вкладом, що підлягає відшкодуванню за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах встановленої законом суми гарантованого відшкодування, і відповідачем не доведено зворотного.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є передчасними.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає, що судом було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про стягнення судового збору, що зумовлює наявність підстав для зміни рішення суду в цій частині, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. № 14 (далі - Положення № 14).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону № 4452-VI передбачено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
У ст. 12 Закону № 4452-VI передбачено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду.
Виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно з ч. 1, 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
У ч. 1-3, 5-6 ст. 27 Закону № 4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частинами 2, 3 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до п.п. 3-6 розділу ІІІ Положення № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
У п.п. 2, 4, 6 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом про внесення (перерахування) коштів на її рахунок.
Крім того, 19.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 р. № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності зазначеним Законом, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Таким чином, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 р. набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.
Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень зазначеного Закону № 1736-VIII Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
При цьому, системний аналіз вищенаведених законодавчих положень, надає підстави стверджувати, що єдиною та необхідною умовою для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними і, відповідно, не включення осіб (клієнтів банку), що їх уклали до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є наявність хоча б однієї правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Разом з тим, слід враховувати, що перелік правових підстав для визнання правочинів (у тому числі договорів) неплатоспроможного банку нікчемними, закріплений у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Таким чином, перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що зарахування коштів на рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.
При цьому, доводи апелянта щодо нікчемності правочинів (транзакцій) з перерахування коштів на рахунок позивача від вказаного контрагента та їх фіктивності засновані на припущеннях і не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Водночас, рішення суду, відповідно до змісту ст. 242 КАС України, повинно бути законним і не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апелянта про те, що законодавство покладає на нього обов'язок здійснити перевірку правочинів вкладників Банку, не спростовують факту допущення ним протиправної бездіяльності щодо не включення позивача до реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Твердження апелянта про те, що позивач не є вкладником Банку у розумінні Закону № 4452-VI, так як кошти на її рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський», надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на підставі договору позики, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до платіжного доручення від 20.05.2016 р. № 5033716 позивачем на власний рахунок у ПАТ «Банк Михайлівський» було внесено 40000,00 грн. за призначенням платежу: «залучення коштів на депозит згідно договору 980-076-000242987 від 20.05.2016 р.» і саме на підставі вказаного платіжного доручення, за цим вкладом та на підставі зазначеного договору з банком від 20.05.2016 р. № 980-076-000242987 позивач і просила Уповноважену особу включити її до переліку вкладників /Т.1 а.с. 7-8/, що відповідачем не спростовано.
Більш того, правовідносини між позивачем і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та/або між Банком і вказаним товариством взагалі не є предметом даного спору і не підлягають вирішенню у межах даного адміністративного позову.
У контексті цього питання колегія суддів також зазначає й те, що копії договорів відступлення права вимоги, укладені між Банком і ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», від 18.05.2016 р. № 1805, від 19.05.2016 р. № 1, реєстри кредитних та основних договорів /Т.1 а.с.48-55/, які містяться в матеріалах справи, не спростовують ані факту набуття позивачем статусу вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» у розумінні чинного законодавства, ані набутого нею права на гарантоване відшкодування коштів за її вкладом Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, та не переконав суд у своїй правоті.
Отже, в частині вирішення позовних вимог рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 316 КАС України, підлягає залишенню без змін.
Разом з тим, апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції було здійснено розподіл судових витрат за рахунок Державного бюджету України.
Водночас, у відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У відповідності до положень Закону № 4452-VI, Уповноважена особа є працівником Фонду і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має бюджетних асигнувань, а тому, у даному випадку, понесені позивачем судові витрати підлягають присудженню на її користь за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, відповідно до ст. 317 КАС України постанова суду підлягає зміні шляхом викладення абзацу п'ятого її резолютивної частини в наступній редакції: «Стянути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) понесені нею судові витрати у розмірі 640,00 (шістсот сорок) грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Уповноваженої особи підлягає задоволенню частково, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року - зміні в частині щодо розподілу судових витрат, а в іншій частині - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року - змінити, виклавши абзац п'ятий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стянути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) понесені нею судові витрати у розмірі 640,00 (шістсот сорок) грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб».
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 31 травня 2018 року.
Головуючий суддя:
Судді: