07 травня 2018 року Справа № 808/1226/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
-скасувати пункт 13 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 26 від 02 березня 2018 року;
-зобов'язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” у розмірі 217 500,00 грн.
-зобов'язати відповідача подати звіт про виконання прийнятої на користь ОСОБА_1 постанови суду протягом тридцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме 1500 грн. - витрат на правову допомогу.
В обґрунтуванні позовних вимог, позивач посилається на те, що з моменту встановлення статусу інваліда ІІІ групи, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14.11.2016, згідно виписки з акта огляду МСЕК серії НОМЕР_2 від 14.11.2016 позивачу встановлена III група інвалідності (огляд первинний), у зв'язку із пораненням, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країні, де велись бойові дії, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про направлення його документів до Міністерства оборони України для нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 02.03.2018 згідно витягу з протоколу засідання комісії МОУ №26, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки в поданих позивачем матеріалах відсутні довідка, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 затверджено Порядок №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок 975), відповідно до п. 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідості або ступення втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Тобто, моментом набуття права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності (виписка з акта огляду МСЕК серії АВ №0679305 від 14.11.2016). Так як, інвалідність III групи, внаслідок травми, поранення та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, безстроково позивачу встановлено 14.11.2016.
Ухвалою суду від 06.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 07.05.2018.
Відповідач про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надав.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач проходив військову службу в період з січня 1983 року по січень 1985 року на території республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача та довідки Запорізького обласного військового комісаріату.
Під час виконання службових обов'язків в республіці Афганістан позивач отримав поранення, контузію.
Згідно з посвідчення Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
З матеріалів справи вбачається, що у 1983 році, при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачем отримано множинні вогнепальні осколкові поранення, голови, руки та обох ніг (контузія - 1983р.), що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2498/ж від 12.10.2016, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи.
Відповідно до витягу з Протоколу №4377 від 17.10.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
У витязі з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №26 від 02.03.2018 зазначено наступне: «… 13. Молодшому сержанту в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), якого 01.01.1986 звільнено зі строкової служби та 14.11.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0679305 від 14.11.2016), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини порушення, який передбачено пунктом 11 порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…., затвердженого постановою кабінету Міністрів україни від 25 грудня 2013 р. №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 12.10.2016 №2498/ж та висновок центральної військово-лікарської комісії міністерства оборони україни від 17.10.2016 №4377, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення, оскільки вони складені зі слів хворого та не підтверджують факт поранення».
Позов підлягає задоволенню враховуючи викладене вище та через наступне.
Згідно ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Як зазначено у ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Із змісту наведених норм Закону України вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу звільнення.
Разом з тим, порядок, в якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги залежить від часу встановлення інвалідності.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
У п.3 Порядку №975, затвердженого 25.12.2013 постановою Кабінету Міністрів України №975, зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до Довідки МСЕК АВ №0679305 від 14.11.2016 інвалідність позивачу встановлено 14.11.2016.
На день виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги - 14.11.2016, слід застосовувати Порядок №975, затверджений 25.12.2013 постановою Кабінету Міністрів України №975.
За змістом пунктів 12 та 13 Порядку №975, затвердженого 25.12.2013 постановою Кабінету Міністрів України №975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких прзвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється зокрема Міністерством оборони України. Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Відповідно до пп.30 п.10 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого 26.11.2014 постановою Кабінету Міністрів України №671, Міністр: приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання та доводяться матеріалами справи, суд дійшов висновку дійшов висновку про протиправність відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, викладених у Протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №26 від 02.03.2018, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду.
Тобто, оборонне відомство допустило порушення прав позивача, як військовослужбовця, які гарантовані йому державою у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.
До цього ж висновку прийшов Вищий адміністративний суд україни в ухвалі від 17.0.82017 у справі №К/800/21561/17 та Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №276/322/17 (К/9901/2174/17) в ухвалі від 20.03.2018.
Стосовно розміру одноразової грошової допомоги, то суд бере до уваги, що згідно з п.2 ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю ІІІ групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на момент встановлення інвалідності.
Відповідно до п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно рішення МСЕК вищу групу інвалідності дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням рініше виплаченої суми.
Оскільки, позивач не отримував раніше виплаченої одноразової грошової допомоги та на момент встановлення інвалідності прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1450 грн., сума грошової допомоги позивача складає: 1450х150=217500 грн.
З урахуванням наведеного, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Звідси, пункт 13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №26 від 02.03.2018 є протиправним і підлягає скасуванню.
За таких обставин позовні вимоги у вказаній вище частині, а також в частині зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабіну Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» - є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає, що відсутні підстави задоволення позову в цій частині, у зв'язку з наступним.
В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 1500 грн.
В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копію договору про надання правової допомоги №567 від 18.04.2017; розрахунок витрат на правову допомогу (складання адміністративного позову 750 грн., участь у судовому засіданні 750 грн.), копію квитанцій від 29.03.2018.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст.134 КАС України:
1. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
3. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Перелік послуг які були надані адвокатом це складання адміністративного позову та участь у судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов було підписано та направлено до суду безпосередньо позивачем, а не його представником, що не підтверджує співмірність витрат на оплату послуг адвоката, як того вимагає п.5 ст.134 КАС України. Крім того, адміністративна справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до якого участь у судовому засідання адвоката не є обов'язковою.
Отже, вимоги позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу в цій частині задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання щодо доцільності встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначеними нормами встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови суду.
В даному випадку, на переконання суду, відсутні достатні та обґрунтовані підстави для встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення.
З огляду на вказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення не підлягають задоволенню, а, відтак, в цій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.13 ст.5 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6; ідентифікаційний 00034022) щодо не призначення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Скасувати пункт 13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №26 від 02.03.2018.
Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабіну Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 217500 (двісті сімнадцять тисяч п'ятсот гривень).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі 07.05.2018.
Суддя Н.В. Стрельнікова