Справа № 291/70/18
2/291/110/18
Ружинський районний суд Житомирської області
24 травня 2018 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Митюк О.В.,
за участю секретаря - Шумської І.С.,
представника відповідача - ОСОБА_1,
відповідачки - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині цивільну справу за позовом
Фермерського господарства «Кухарук»
до ОСОБА_2
про відшкодування шкоди завданої підприємству,
встановив:
Позивач, Фермерського господарства «Кухарук», звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 заподіяну йому шкоду у розмірі 100000 гривень та 1762 гривень судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач працює на підприємстві позивача на посаді бухгалтера з серпня 2015 року, а починаючи з 22.12.2015 на посаді головного бухгалтера. Станом на момент звернення з позовом відповідач продовжує займати посаду головного бухгалтера у позивача. Наказом № 1 від 01.12.2017 позивачем було відсторонено ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків у зв'язку з недовірою. Відповідно до Наказу № від 30.10.2017 на підприємстві Позивача здійснюється економічна перевірка. Завданнями проведеної перевірки було: перевірити правильність нарахування та відображення заробітної плати, звітність із заробітної плати; перевірити правильність ведення обліку основних засобів, нарахування амортизації; перевірити коректність ведення касових операцій; перевірити правильність обліку податку на додану вартість та відображення податку в звітності; викласти рекомендації щодо відновлення бухгалтерського обліку. 28 грудня 2017 року було надано позивачу ОСОБА_3 та висновок щодо ведення бухгалтерського обліку, відображення фінансової та податкової звітності позивача від 28.12.2017. Згідно ОСОБА_3 та висновок щодо ведення бухгалтерського обліку, відображення фінансової та податкової звітності позивача від 28.12.2017 сума збитків за період 2015 рік становлять 100 000, 00 грн.. Позивач вважає, що дані порушення були допущені саме відповідачем, а тому й звернувся з даним позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, письмових додаткових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Та пояснила суду, що дійсно ОСОБА_2 працює на підприємстві позивача на посаді бухгалтера з серпня 2015 року, а починаючи з 22.12.2015 на посаді головного бухгалтера. Згідно ОСОБА_3 та висновок щодо ведення бухгалтерського обліку, відображення фінансової та податкової звітності позивача від 28.12.2017 сума збитків за період за 2015 рік становить 100 000, 00 грн.. Дані порушення були допущені саме відповідачем. Просить позовну заяву задовольнити повністю, та стягнути з ОСОБА_2 100 000 грн.. Під час виконання своїх професійних обов'язків ОСОБА_2 неодноразово порушувала ведення бухгалтерського обліку. Є виключення коли відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідальних осіб або працівників. Все це викладено в додаткових поясненнях. Після проведення економічної перевірки діяльності позивача, було знайдено документи згідно з якими були порушення, а саме: ведення касової книги, де зазначено що все має бути закрито в день відкриття каси, то такі дані відсутні. Касова книга має бути підписана тільки головним бухгалтером, відсутні печатки, є аркуші з касової книги де взагалі не має ніякого підпису, хоча відповідач не мала права підпису. Регламентовано порядок ведення єдиного державного реєстру фізичних, юридичних осіб-підприємців, там не зазначено що головний бухгалтер повинен бути внесений до єдиного державного реєстру. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що вона знімала грошові кошти, вела касу, тим самим вона дійсно підтвердила, що вона вчиняла ці дії, але не надано жодного документу, який підтверджує що дійсно вона мала на це право. Крім того ОСОБА_2 перебуваючи на посаді головного бухгалтера, не зважаючи на відсторонення, особа була не звільнена з посади, надала копії документів третій особі яка не має жодного відношення до діяльності підприємства, а саме вона надала копії касових книг, копії видаткових ордерів. Такі дії вони є наслідком того що окрім того відповідач неналежним чином вела документацію, вона надає інформацію- фінансову таємницю підприємства, розголошуючи її третім особам без - будь якого запиту чи ухвали про витребування документів. Відповідач в даному випадку хоче уникнути відповідальності за свої дії, вона цим робить додаткові збитки підприємству. Позивач зазначає, що відповідачка працювала на посаді головного бухгалтера з грудня 2015 року, а простим бухгалтером з серпня 2015 року. Повідомлення до органів податкової служби було подано 2015 року як вбачається в матеріалах справи є копії касових книг за підписом ОСОБА_2, є копії видаткових касових ордерів які підписанні ОСОБА_2 без печатки підприємства. Виписуючи документи, знімаючи грошові кошти відповідач не подала зазначені документи про прийняття її на посаду, не оформивши належним чином свої повноваження, не надавши жодної довіреності. Збитки нараховано за період роботи ОСОБА_2 на підприємсті з 2015 по 2017 рік. Перевірка на підприємстві була проведена на підставі договору, він не долучений до матеріалів справи, а знаходиться в адвокатському об»єднанні. ОСОБА_3 являється рекомендаційним. Не має такого наказу про прийняття ОСОБА_2 на посаду бухгалтера, чи головного бухгалтера. Керівник ФГ «Кухарук» не являється ні юристом ні бухгалтером. Керівник не керує наявністю документів на підприємстві. Зі слів ОСОБА_2 вона працювала на підприємстві з серпня 2015 року. А з 22.12.2015 року вона працювала на посаді головного бухгалтера на підприємстві, але наказів підтверджуючих про це не має. Кадровою роботою на підприємстві позивача займається головний бухгалтер. Згідно штатного розпису не має посади бухгалтер, є посада головний бухгалтер. Наявність наказів повинен контролювати головний бухгалтер. Документів штатного розпису також не має. Наявність цього штатного розпису повинен контролювати саме головний бухгалтер. В подальшому на момент винесення рішення по справі представник позивача в судове засідання не з»явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю.
Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечував, просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов, долученому до матеріалів справи. Пояснила суду, що з 22.12.2015 року працює в ФГ «Кухарук» на посаді головного бухгалтера, та до її повноважень входить лише підписання банківських документів і фінансової звітності. ЇЇ жодного разу не ознайомлювали під розпис із будь-якими наказами про облікову політику, штатним розписом, інвентаризаційною комісію в тому числі і з жодною посадовою інструкцією, а відповідно жодних обов»язків по веденню касової книги на яку посилається позивач на неї не було покладено. На роботу її прийняв ОСОБА_4 в серпні 2015 року, усно повідомивши, що вона прийнята на роботу, ніяких документів не брали, з наказами ніякими не знайомили, а головним бухгалтером вона стала з грудня місяця, тому що були великі обороти на підприємстві і податкова вимагала, щоб на підприємстві була посада головного бухгалтера. З 2016 року, після того як стала головним бухгалтером то знімала грошові кошти по відповідному дорученню керівника. На той час вона тільки одна була бухгалтером на підприємстві, тому її і поставили головним бухгалтером. ОСОБА_4 все знав, що діється на підприємстві, він був і є керівником і без його відома ніякі кошти жодного разу не знімалися. А тому вона не могла прийти в банк без доручення і зняти кошти. Тим більше в чековій книжці завжди ставиться підпис керівника. Не знає яким чином і де взялося 100 000 грн. шкоди, їй не дали можливості виправити свої помилки. До того ж їй нічого не було відомо про перевірку. Результати перевірки на даний час не відомі. Наказ читала про відсторонення її від роботи. Аудиторська перевірка не була запланована і їй про це не було відомо. Будь-яких перевірок раніше на предмет перевірки її роботи не було, та не планувалось.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позов, долученому до матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Статтею 135 Кодексу законів про працю України передбачено, що межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.
Відповідно до ст. 135-1 Кодексу законів про працю України, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з показів відповідачки, наданих в судовому засіданні, з серпня 2015 року вона працювала на посаді бухгалтера в ФГ «Кухарук», а з 22 грудня 2015 року на посаді головного бухгалтера на даному підприємстві, але відповідних доказів на підтвердження даних обставин ніким з учасників надано не було.
Згідно інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по ФГ «Кухарук» яку додано до позовної заяви та яка зроблена на безкоштовний запит позивача до Міністерства Юстиції України в колонці якої прізвища, ім»я, по-батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договір та дані, існує наявність обмежень, щодо представництва від імені юридичної особи, а саме:Кухарук ОСОБА_5 з 17.12.2012 року (у разі відсутності-Кухарук ОСОБА_6) - керівник, ОСОБА_2 з 22.12.2015 року (підписує лише банківські документи та фінансову звітність) тобто наявні обмеження, ОСОБА_7 з 28.03.2017 року - підписант.
З даної інформації вбачається, що на відповідачку було покладено обов»язки в межах підписання банківських документів і фінансової звітності, хоча будь-яких іниших доказів на підтвердження цього, стороною позивача не надано.
Банківським документом є письмове розпорядження господарської організації чи банку, що містить необхідну і достатню інформацію для здійснення банківських операції.
Згідно абзацу 12 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність- звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до абзацу 9 пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Правлінням Національного банку України від 15.12.2004 № 637, що діяло станом на 2015 рік і припинило свою чинність лише 05.01.2018 року, касовою книгою є документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі, тобто фактично це зброшуровані касові аркуші, що складаються з відривної і невідривної частини. Невідривні частини касового аркуша залишаються в касовій книзі, а відривні є звітом касира.
Тобто подані позивачем до позовної заяви копії листів із касової книги не являються ні фінансовою звітністю, ні банківським документом, крім того позивачем суду не надано оригіналів вищевказаних листів для дослідження.
Крім того ведення касової книги не відносилося до повноважень ОСОБА_2 з огляду тих обмежень, що вказані у інформації ЄДРЮО про юридичну особу - ФГ «Кухарук».
Відповідно розділу 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Правлінням Національного банку України від 15.12.2004 № 637 вказаний порядок ведення касової книги та обов'язки касира.
Так відповідно до пункту 4.1 цього Положення, ЇЗ метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.
Тобто, належні умови ведення каси покладається на керівника підприємства, а не на бухгалтера.
Відповідно до пунктів 4.7 і 4.8 цього Положення, керівник підприємства в разі зарахування на роботу касира, укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення.
Касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.
На підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни виконання обов'язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов'язків касира.
У разі відсутності касира (у зв'язку з хворобою ) цінності, що передані йому під відповідальність, перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника та головного бухгалтера або в присутності комісії, призначеної керівником підприємства. Про результати перерахування і передавання цінностей складається акт за підписами зазначених осіб.
Підприємства, штатним розписом яких не передбачено посади касира, виконання його обов'язків можуть покладати відповідно до письмового розпорядження керівника на бухгалтера чи іншого працівника, з яким укладається договір про повну матеріальну відповідальність.
Тобто, для того щоб покласти обов'язки касира на бухгалтера, необхідне розпорядження керівника та укладений договір про матеріальну відповідальність.
Позивачем ФГ «Кухарук» не надано жодного доказу про те, що ним, ОСОБА_2 як головному бухгалтеру було винесено та вручено розпорядження-наказ про покладення на неї обов'язків касира та про укладення між сторонами договору про матеріальну відповідальність, отже за правильність ведення каси відповідав виключно керівник ФГ «Кухарук».
Згідно копії наказу б/н від 30.10.2017 року ФГ «Кухарук» вирішило провести позапланову зовнішню аудиторську перевірку за напрямком - фінансовий аудит, аудит відповідності, на тему-оцінка діяльності фермерського господарства в частині законності та достовірності фінансової звітності, правильність ведення бухгалтерського обліку, дотримання актів законодавства, процедур, контрактів. Залучено для зовнішнього аудиту ТОВ «Ейч Кью Юкрейн», оригінал даного наказу суду для дослідження представником позивача не надано.
Згідно копії ОСОБА_3 та Висновків щодо ведення бухгалтерського обліку, відображення фінансової та податкової звітності ФГ «Кухарук» від 28.12.2017 року, на підприємстві відсутні наступні документи: наказ про облікову політику; наказ про затвердження штатного розпису; наказ про встановлення ліміту каси; посадові інструкції працівників; наказ про призначення інвентаризаційної комісії та відсутня інформація про проведення інвентаризації, також не надано доказів суду про те, що ФГ «Кухарук» ознайомлював відповідача з вищеперерахованими документами, крім того оригінал даного звіту, суду для дослідження представником позивача не надано.
Згідно пояснень представника позивача, вищевказаний звіт став підставою для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 100 000,00 грн. Але як встановлено судом, даний звіт і висновок не містять жодного згадування та посилання на відповідача, як особи яка нібито за твердженням позивача завдала матеріальної шкоди підприємству в розмірі 100 000,00 грн., а лише містить висновки про допущені порушення на підприємстві та рекомендації, щодо їх усунення, і не містить жодної із рекомендацій щодо стягнення з ОСОБА_2 100 000,00 грн, крім того не містить жодного розрахунку на суму 100 000,00 грн. з якого вбачалося б, що дійсно підприємству завдано матеріальної шкоди на таку суму.
Умови і межі матеріальної відповідальності робітників і службовців за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації, з якими вони перебувають у трудових відносинах, і порядок її покриття визначені Положенням про матеріальну відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затверджених Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 р. № 4204-IX (далі - Положення).
Згідно п.п. «1» п. 10, п. 11 Розділу ІІІ Положення, робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, в таких випадках: коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 11 цього Положення укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли 18-річного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Відповідно до п. 2 Розділу І вказаного Положення, робітники і службовці, винні в заподіянні підприємству, установі, організації шкоди, несуть матеріальну відповідальність тільки при наявності прямої дійсної шкоди.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.92 року, під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.
Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.
При цьому, під прямою дійсною шкодою вбачається також і така категорія шкоди як втрата матеріальних цінностей (такі випадки, коли майно було в наявності, а потім воно зникло, його не стало, незалежно від причин, з яких це трапилося).
Протиправність поведінки працівника передбачає поведінку працівника, який не виконує чи неналежним чином виконує трудові обов'язки, передбачені приписами правових норм, трудовими договорами, наказами та розпорядженнями підприємств, установ та організацій. Формами протиправної поведінки працівника є протиправна дія чи протиправна бездіяльність.
Крім того, обов'язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності є вина, тобто це його психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Натомість, причинний зв'язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і майновою шкодою, яка сталася, має бути прямим (безпосереднім), за якого майнова шкода безпосередньо, з неминучістю випливає саме з дій чи бездіяльності працівника.
Основні положення щодо інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків визначені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (далі - Інструкції).
Так, відповідно до п.п. 2, 3 даної Інструкції, відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об'єкти, кількість і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим. Проведення інвентаризації є обов'язковим: а) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством; б) перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів - за рішенням керівника підприємства один раз на п'ять років або щорічно з охопленням інвентаризацією не менше 20 відсотків одиниць бібліотечного фонду з обов'язковим завершенням розпочатої інвентаризації цього майна в структурному підрозділі (у матеріально відповідальної особи) протягом тридцяти днів; в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому-передачі справ); г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів); д) за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін, зазначений у належним чином оформленому документі зазначених органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа; е) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі передачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства; ж) у разі ліквідації підприємства.
Відповідно до п. п. 8, 12.1. даної Інструкції, основними завданнями інвентаризації є: а) виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; б) установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; в) виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили свою первісну якість, застарілих фасонів і моделів, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються; г) перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів; д) перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів і фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютному та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, забезпечень та резервів наступних витрат і платежів.Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.
Згідно п. 12.8. Інструкції, при інвентаризації товарно-матеріальних цінностей: а) їх переважування, обмір, підрахунок проводиться у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу комісії від одного виду цінностей до іншого. При зберіганні товарно-матеріальних цінностей в різних ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбується і комісія переходить у наступне приміщення; б) інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені у строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці); в) кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей; г) на прибуткових документах на товарно-матеріальні цінності, що надійшли на об'єкт і прийняті під час його інвентаризації матеріально відповідальною особою у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робиться відмітка "після інвентаризації" з посиланням на дату опису, де записані ці цінності; д) на видаткових документах про товарно-матеріальні цінності, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови, робиться відмітка, та вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації; е) допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних та швидкозношуваних предметів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в опису.
Окрім цього, згідно до п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення псування) матеріальних цінностей затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 № 116, розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей зизначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У зазі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Тобто, для визначення розміру збитків необхідно провести незалежну оцінку, а для того щоб провести цю незалежну оцінку необхідно в першу чергу провести інвентаризацію.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не надав до позовної заяви жодного належного доказу, щодо визначення розміру збитків, більше того, як зазначено у ОСОБА_3 та висновку щодо ведення бухгалтерського обліку, відображення фінансової та податкової звітності від 28.12.2017 року, який позивач подав до своєї позовної заяви не лише така інвентаризація не проводилася на підприємстві, а взагалі відсутній наказ керівника про призначення інвентаризаційної комісії.
З огляду на вищевказане, взагалі неможливо встановити не лише розміру збитків, які нібито були завдані підприємству, а й факту дійсного завдання таких збитків.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, вказана сума збитків в розмірі 100 000,00 грн. була завдана за період: за 2015 рік. Але як було встановлено на підставі пояснень відповідачки, на посаді головного бухгалтера у позивача вона почала працювати з 22.12.2015 року, тобто в кінці звітного року, а тому додані позивачем до позовної заяви листи із касової книги, які датовані січень-липень 2015 року, не могли містити підпису ОСОБА_2, оскільки вона в цей період на підприємстві у позивача не працювала.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування
кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Фермерського господарства «Кухарук» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої підприємству.
Керуючись ст.ст. 130, 134, 135, 135-1 Кодексу законів про працю України, , Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» № 14 від 29.12.92 року, ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268, 274 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Фермерського господарства «Кухарук» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої підприємству - відмовити повністю.
Повне рішення по справі складено 01 червня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається за правилами, що діяли відповідно до ЦПК України в в редакції чинній до 15.12.2017р.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Фермерське господарство «Кухарук», код ЄДРПОУ 30714886, адреса розташування:13600, смт.Ружин вул.Бірюкова, 69, Житомирської області;
Відповідач: ОСОБА_2, зареєстрована та проживає:13600, смт.Ружин, вул.Шевченка, 25 Ружинського району Житомирської області, І.к. НОМЕР_1.
Суддя О. В. Митюк.