Ружинський районний суд Житомирської області
Справа № 291/478/18
1-кп/291/61/18
Україна
Ружинський районний суд Житомирської області
01 червня 2018 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали по кримінальному провадженню №12016060290000285 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня-технічна, працюючого майстром практичного водіння ДНЗ БПТУ ім. ПР Поповича, в силу ст.89 КК України не судимого , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;
08 жовтня 2016 року близько 18 години 45 хвилин ОСОБА_4 керував технічно справним автомобілем Ford Соnnect реєстраційний номер НОМЕР_1 в якому перевозив пасажирів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , неповнолітню ОСОБА_9 , малолітнього ОСОБА_10 та внука ОСОБА_11 .
Рухаючись вказаним транспортним засобом по 280 + 300 км. автодороги «Кременець - Б. Церква», поблизу с. Мовчанівка Ружинського району Житомирської області, водій ОСОБА_4 в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, перед зміною напрямку руху не переконався у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, в порушення п. 11.3 вказаних вище Правил, на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків здійснив виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водій зустрічного напрямку має перевагу, в порушення п.14.2 в) вказаних вище Правил, перед початком обгону не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смугу, де скоїв зіткнення із автомобілем ВАЗ-2107 реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким у зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_5 , не перевозячи при цьому пасажирів та вантажів.
Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-2107 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого крайового перелому правого наколінного без зміщення уламків, саден в ділянці правого колінного суглобу.
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 10.1, 11.3, 14.2 (в) правил Дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю та пояснив, що 08 жовтня 2016 року близько 18 години 45 хвилин він керував автомобілем Ford Соnnect реєстраційний номер НОМЕР_1 в якому перевозив пасажирів. Рухався автодорогою «Кременець - Біла Церка» в напрямку м.Кременець. Їхали на Рівненщину. Рухався за автомобілем марки Шкода Фабія. Перед с. Мовчанівка Ружинського району водій автомобіля Шкода Фабія почав здійснювати обгін вантажного автомобіля. Він також одразу почав здійснювати обгін та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху. Він побачив, що водій автомобіля Шкода Фабія різко звернув вправо після обгінну і він побачив перед собою автомобіль ВАЗ-2107 , яким у зустрічному напрямку керував потерпілий ОСОБА_5 . В результаті чого сталось зіткнення автомобілів на смузі зустрічного руху. Потерпілому повністю відшкодував збитки.
Крім визнання своєї вини у вчиненні злочину, вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими під час судового засідання доказами:
- допитаний під час судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 показав, що 08.10.2016 керував автомобілем ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 . Їхав в напрямку м. Біла Церква. Неподалік с.Мовчанівка Ружинського району водії автомобіля ФОРД КОННЕКТ ОСОБА_4 виїхав на його смугу руху із за зустрічного автомобіля де допустив зіткнення з моїм автомобілем. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження у виді закритого крайового перелому правого наколінного та саден в ділянці правого колінного суглобу, автомобілі отримали механічні ушкодження. ДТП сталось з вини обвинувачено ОСОБА_4 , який при виїзді на зустрічну смугу не переконався про безпечність свого маневру. ОСОБА_4 збитки йому відшкодував в повному обсязі, претензій до нього не має.
- даними протоколу огляду огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.10.2017 р., з якого вбачається, що місцем ДТП є ділянка автодороги Кременець -Біла Церква 280+300 км за участю автобілів ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_2 та ФОРД КОННЕКТ д.н.з. НОМЕР_1 Під час огляду зазначених автомобілів виявленні їх механічні пошкодження. З місця події вилучено вищевказані транспортні засоби;
-даними протоколу огляду транспортного засобу від 08.10.2016, а саме автомобіля ФОРД КОННЕКТ д.н.з. НОМЕР_1 , з якого вбачається, що даний т/з має пошкодження у вигляді пошкодження переднього бампера зправа, правого переднього крила, кришки капоту та передньої правої фари;
- даними протоколу огляду транспортного засобу від 08.10.2016, а саме автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 , з якого вбачається, що даний т/з має пошкодження у вигляді пошкодження переднього бамперу, решітки радіатора, кришки капоту, передніх правого та лівого крила, вітрового скла;
-постановами слідчого від 08.10.2016 згідно яких, вищевказані транспортні засоби визнанні речовими доказами;
- даними протоколу слідчого експерименту від 23.11.2016, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_5 під час якого останній на місцевості показав місце руху автомобілів до ДТП та подальше їх розміщення після ДТП;
-даними висновку експерта № 475 від 28.11.2016 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_5 згідно записів медичних картах, виявленні тілесні ушкодження у вигляді: закритого крайового перелому правого наколінника без зміщення уламків, саден в ділянці правого колінного суглобу, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступення тяжкості як такі, що визвали тривалий розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету, що і можливо при обставинах вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди;
- даними висновку експерта № 3/1221 від 23.12.2016 року, з якого вбачається, що в процесі дослідження технічного стану гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля ФОРД КОННЕКТ д.н.з. НОМЕР_1 не встановлено яких небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху;
- даними висновку експерта № 3/1222 від 23.12.2016 року, з якого вбачається, що в процесі дослідження технічного стану гальмівної системи, рульового керування та ходової частини автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 не встановлено яких небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху;
- даними висновку експерта № 3/1219 від 19.12.2016р., з якого вбачається, що у даній дорожній обстановці водію автомобіля ФОРД КОННЕКТ д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п.12.3, 14.2 (в,г) Правил Дорожнього руху України. При заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням аварійного обстановки і даної ДТП - є рух автомобіля ФОРД КОННЕКТ д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 в напрямку смуги руху автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_2 в момент коли водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути пригоди, своїми односторонніми діями;
- даними висновку експерта № 3/1220 від 28.12.2016, з якого вбачається, що первинний контакт вищевказаних автомобілів відбувся між передньою частиною автомобіля ВАЗ 2107 та передньою правою кутовою частиною автомобіля ФОРД КОННЕКТ;
-даними протоколу слідчого експерименту від 19.04. 2017, проведеного за участю свідка ОСОБА_12 , під час якого останній на місцевості показав місце руху власного автомобіля марки ШКОДА ФАБІЯ перед ДТП та подальше розміщення вищевказанних автомобілів після ДТП;
- даними протоколу слідчого експерименту від 10.09.2017, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_4 під час якого останній на місцевості показав місце руху автомобілів до ДТП та подальше їх розміщення після ДТП;
- даними висновку експерта № 245 від 29.03.2018р., з якого вбачається, що з технічної точки зору у даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_5 своїми однобічними діями, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ФОРД КОННЕКТ під керування водія ОСОБА_4 , оскільки він знаходився в аварійній ситуації з моменту виїзду вказаного автомобіля та смугу зустрічного руху та подальшого руху по ній без застосування термінового гальмування. У даній дорожній обстановці водію автомобіля ФОРД КОННЕКТ д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 необхідно було діяти відповідно до вимог п.10.1, 12.3, 14.2 (в,г) Правил Дорожнього руху України. При заданому комплексі вихідних даних, з технічної точки зору в причинному зв'язку з створенням аварійної обстановки та виникненням даної ДТП - знаходиться виїзд автомобіля ФОРД КОННЕКТ д.н.з НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 на смугу зустрічного руху, коли водій автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути пригоди, своїми односторонніми діями.
Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, доведена повністю і його дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, а саме, що ним вчинено з необережності злочин середньої тяжкості.
З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він має постійне місце проживання, інвалід третої групи загального захворювання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак судимість знята та погашена в установленному законном порядку.
Обставиною, яка б пом”якшувала покарання, у відповідності до ст. 66 КК України, судом визнається щире каяття, активнее сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданної шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З урахуванням наявності обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого,ступеня тяжкості вчиненого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, поведінку під час судового розголяду, суд знаходить можливим призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, що передбачено санкцією ч.1 ст. 286 КК України, без застосуванням додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування відносно нього ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» та просив звільнити його від покарання, оскільки на день набрання чинності цим Законом в установленному законом порядку визнано інвалідом третьої групи.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. «г» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Потерпілий ОСОБА_5 також не заперечував щодо застосування амністії відносно обвинуваченого.
Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
Відповідно до вимог п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», підлягають звільненню від відбування покарання особи, які визнанні винними у вчиненні необережного злочину , який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом в установленному порядку визнано інвалідами третьої групи.
Відповідно до ст. 10 зазначеного Закону України питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього.
Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.
Згідно ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році» його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 вчинив з необережності злочин середньої тяжкості до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» (07.09.2017 року) і на зазначений день є особою, яка в установленеому законном порядку визнано інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою Білоцерківського МСЕК серії - АВ № 0763157, пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 виданим ПФУ 08.11.2016 року.
Таким чином, ОСОБА_4 відноситься до осіб, які підпадають під дію п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Обставини, передбачені ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», які б виключали можливість застосування амністії до ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Клопотання про застосування положень про амністію ініціював сам засуджений, під час судового засідання наполягав на його задоволенні. Враховуючи вимоги, які викладені в ст. 10 Закону України «Про амністію в 2016 році», то суд зобов'язаний з'ясовувати наявність згоди на застосування цього акту саме у особи, щодо якої вирішується це питання. Надання ж згоди на за застосування положень законодавства про амністію з боку потерпілих не є обов'язковою.
Враховуючи, що ОСОБА_4 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2016 році» у зв'язку з тим, що на день набрання чинності цим Законом його в установленому законом порядку визнано інвалідом третьої групи, кримінальне правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується не є тяжким або особливо тяжким, а також те, що Закон України «Про амністію в 2016 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення останнього від призначеного покарання, суд вважає необхідним клопотання обвинуваченого про його звільнення від відбування покарання на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» задовольнити.
Судом роз'яснюється обвинуваченому ОСОБА_4 наслідки застосування амністії, а саме що в подальшому протягом десяти років до нього не може бути застосовано амністію.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати підлягають стягненню із засудженого.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 3400 грн. ( три тясячя чотириста гривень) без позбавлення права керування транспортними засобами.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком покарання на підставі пункту «г» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м.Біла Церква Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в розмірі 3958,72 грн. (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 72 коп.) отримувач: УДКСУ у м. Житомирі ( м. Житомир ), банк отримувача: ГУДКСУ у Житомирській області; МФО 811039; код ЗКПО 38035726; рахунок: 31117115700002. В призначенні вказувати код класифікації доходів 24060300.
Речові докази по справі, які знаходяться на території Ружинського ВП: автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з НОМЕР_2 повернути потерпілому ОСОБА_5 ; автомобіль ФОРД КОННЕКТ д.н.з. НОМЕР_1 повернути засудженому ОСОБА_4 .
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Ружинський районний суд Житомирської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом Житомирської області.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді
Суддя ОСОБА_1 .