Справа № 308/5909/18
01 червня 2018 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюк В.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вказаною заявою мотивуючи її тим, що нею готується позов до суду до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину №886, виданого 14.05.2018 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та договору купівлі-продажу, укладеного на основі даного свідоцтва. При цьому зазначає, що з 2008 року квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності, в рівних частках, належала її чоловікові ОСОБА_5 (помер у 2015 році) та його брату ОСОБА_2. На момент смерті чоловіка, вона - ОСОБА_1 та їх донька проживати та були зареєстровані з ним у вказаній квартирі, а отже є такими, що прийняли спадщину. 23.05.2018 року до неї у квартиру зайшли троє невідомі їй осіб, які попросили звільнити приміщення квартири, оскільки вони є новими власниками квартири, а 29.05.2018 року до неї повторно з'явились невідомі особи, які виламали двері. ОСОБА_1 вказує, що на даний час є незрозумілим факт видачі спадкоємцю другої черги ОСОБА_2 свідоцтва про прийняття спадщини на майно померлого її чоловіка, що і потягло за собою, на думку заявника, неправомірного оформлення договору купівлі-продажу вказаної квартири.
За таких обставин, ОСОБА_1 просить накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яке було відчужене ОСОБА_2 і належить ОСОБА_3 на праві власності, заборонивши останній вчиняти неправомірні насильницькі дії щодо проникнення до вказаного житла, оскільки у неї є побоювання, що відповідач може розпорядитися даною нерухомістю та відчужити її на користь невідомих осіб, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали заяви, приходжу до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У частині 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Всупереч вказаним вимогам у заяві про забезпечення позову відсутнє належне обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Так, як слідує зі змісту поданої заяви, ОСОБА_1 у такій посилається на те, що 23.05.2018 року та 29.05.2018 року до належної їй квартири увійшли невідомі особи, які почали вчиняти протиправні дії, зокрема виламали двері, почали виганяти її з належної їй квартири.
Однак, на підтвердження вказаних обставин, заявницею не надано суду витягу з ЄРДР про порушення кримінального провадження за даним фактом. Судом не можуть бути взяті до уваги долучені ОСОБА_1 талони-повідомлення за №1430 від 27.05.2018 року та №1462 від 30.05.2018 року, оскільки такими не підтверджено жодної протиправної дії з боку інших осіб, та з таких не слідує, за яким фактом ОСОБА_1 зверталась до органів поліції. Крім цього, дати реєстрації талонів-повідомлень не співпадають з даними, що зазначені ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову, коли на її думку і вчинялись неправомірні дії.
Частиною 9 статті 153 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на викладені обставини та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 всупереч п.3 ч.2 ст.151 ЦПК України не надано суду належного обґрунтування необхідності забезпечення можливого позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виходячи з вимог ч.9 ст.153 ЦПК України, вважаю за необхідне заяву про забезпечення позову повернути заявникові.
Керуючись ст.ст.149, - 151, 153 ч.9, 260, 353, 354 ЦПК Україні, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - повернути заявникові.
Роз'яснити заявникові, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя В.М. Малюк