11-кп/775/294/2018(м)
265/3863/17
30 травня 2018 року м. Маріуполь
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі у складі суддів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12017050790000988 від 22 травня 2017р., за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 14 березня 2018 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 07 червня 2001 року Сєверодонецьким міським судом Луганської області за ч.3 ст.140, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років 1 місяця позбавлення волі;
2) 17 лютого 2003 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.190 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, звільненого з місць позбавлення волі 06 серпня 2009 року на підставі ст.3 Закону України «Про амністію» від 11 липня 2003 року;
3) 01 грудня 2004 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області за ч.2 ст.186 КК України до 4-х років позбавлення волі, з випробувальним строком на два роки;
4) 25 січня 2006 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ч.2ст.190, ч.1 ст.309, ст.ст.70 ч.1, 71 ч.1 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 19.05.2010 року за відбуттям строку покарання;
5) 04 лютого 2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі, із випробувальним строком на два роки;
6) 01 жовтня 2014 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ч.2 ст.185 КК України до 2-х років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 21 лютого 2015 року за відбуттям строку покарання,
який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним та засуджено за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді 2-х (два) років позбавлення волі із відбуттям покарання у кримінально-виконавчої установи закритого типу.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави кошти за проведення судово-хімічної експертизи в сумі 494 (чотириста дев'яносто чотири) гривні 80 копійок.
вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 22 травня 2017 року приблизно о 15.00 годині, знаходячись в парку «Веселка», який розташований по проспекту Перемоги в Лівобережному районі міста Маріуполя, діючи умисно, повторно, переслідуючи мету незаконного придбання та зберігання наркотичної речовини без мети збуту, незаконно придбав (знайшов) медичний шприц об'ємом 5 мл., частково заповнений рідиною коричневого кольору до відмітки 3 мл., в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, масою 3,156 грам, маса опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину становить 0,349 грам, який він поклав у ліву шкарпетку одягнуту на нього та став повторно незаконно зберігати при собі для особистого вживання без мети збуту.
В той же день в період часу з 16.40 годин до 17.10 годин біля будинку 9, розташованого по провулку Лікарняному у Лівобережному районі міста Маріуполя, ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, у якого під час проведення поверхневого огляду було виявлено та вилучено один медичний шприц об'ємом 5 мл., частково заповнений рідиною коричневого кольору до відмітки 3 мл., яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований, масою 3,156 грам, маса опію ацетильованого в перерахунку на суху речовину становить 0,349 грам, який ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, незаконно придбав та зберігав для особистого вживання без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_6 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, тобто умисно незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, повторно.
На зазначене судове рішення обвинуваченим ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, зі змісту якої вбачається, що обвинувачений не згоден з призначеним йому покаранням, яке, на його думку, не відповідає тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості, просить суд апеляційної інстанції пом'якшити йому покарання, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, застосувавши положення ст.ст.75,76 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції при призначенні покарання не було враховано, що злочин, який він скоїв є злочином середньої тяжкості та не являє собою суспільно-небезпечне діяння.
Крім того, посилається на те, що визначене судом покарання є занадто несправедливим, при призначення покарання судом не було прийнято до уваги обставини, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини у скоєному кримінальному правопорушенні, щире каяття. Вважає, що судом формально перераховані дані про його особу, наявність хворого батька ОСОБА_7 , який страждає хронічними захворюваннями та потребує постійного стороннього догляду та піклування з його боку, але не були прийняти до уваги при призначенні покарання.
Звертає увагу на те, що його виправлення за скоєний злочин, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів можливе і без призначення покарання у вигляді позбавлення волі, а з урахуванням відсутності в його діях суспільної небезпеки та особистісної характеристики доцільним було призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі, застосувавши положення ст.75 КК України.
На зазначену апеляційну скаргу від прокурора Маріупольської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_8 надійшли заперечення, в яких прокурор відстоювала законність та обґрунтованість судового рішення, просила апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив вирок в частині призначеного покарання змінити, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, застосувавши ст.75 КК України; прокурора ОСОБА_5 , яка відстоювала законність і обґрунтованість судового рішення, просила апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого, в її межах, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним рішенням є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого КПК.
Висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які судом були досліджені та правильно оцінені, що фактично учасниками судового провадження не оскаржуються.
Що ж стосується призначеного покарання, то воно обвинуваченому ОСОБА_7 призначене з додержанням вимог ст.ст.50,65 КК України.Згідно з ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Суд при визначенні виду та міри покарання, відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України, врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості; особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 судом встановлено, що він раніше неодноразово судимий, судимість в установленому порядку не знята та не погашена, за місцем мешкання характеризується позитивно, перебуває на обліку Маріупольському міському центрі по профілактиці та боротьбі зі СНІДом з 20.08.2010 року з діагнозом: ВІЧ інфекція, виразовий гепатит В, С, імуносупресія.
До пом'якшуючих обставин суд відніс: повне визнання своєї вини обвинуваченим, щиросердечне розкаяння, до обтяжуючих обставин - рецидив злочинів.
Таким чином, судом при призначенні покарання були враховані обставини, які обтяжують покарання, так і обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, його стан здоров'я, що у сукупності було підставою для призначення покарання в мінімальних межах санкції статті кримінального закону.
Дійсно, обвинуваченим ОСОБА_6 вчинено злочин середньої тяжкості, за який передбачено покарання на строк до 5 років. Але об'єктом зазначеного кримінального правопорушення є суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, а наркоманія є вкрай небезпечним явищем, що негативно впливає на соціальне благополуччя населення, нерідко стає передумовою для вчинення більш тяжких злочинів. Тому злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів становлять підвищену суспільну небезпеку, чим спростовуються доводи, зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що скоєний ним злочин не являє собою суспільне-небезпечне діяння.
Крім того, відповідно досудової доповіді органу пробації обвинувачений ОСОБА_6 показав високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, високий рівень небезпеки для суспільства, що також було враховано судом при призначені покарання.
Враховуючи обставини справи та особу винного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, що на думку колегії суддів є співрозмірним скоєному та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тому доводи обвинуваченого ОСОБА_6 , які наведені в апеляційній скарзі, є неспроможними, спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Підстав для застосування вимог ст.69,75 КК України колегія суддів не вбачає. Колегія суддів звертає увагу і на те, що обвинуваченому ОСОБА_6 неодноразовому призначалося покарання з випробуванням, разом з тим, обвинувачений не довів своє виправлення без реального відбування основного покарання, під час випробування скоював нові злочини.
До апеляційної скарги обвинуваченим ОСОБА_6 додані документи, з яких вбачається, що він проживає сумісно з батьками, має батька ОСОБА_7 , який страждає хронічними захворюваннями, але колегія суддів не може погодитися зі ствердженнями обвинуваченого про те, що його батько потребує постійного стороннього догляду, оскільки такий догляд визначається тільки медичною комісією, зазначені дані суду не надані, та те, що саме такий догляд був наданий обвинувачений, у зв'язку з чим не може визнати зазначену обвинуваченим обставину, як пом'якшуючу покарання.
Порушень органом досудового слідства або судом вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни або скасування вироку, у даному кримінальному провадженні не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Орджонікідзевського районного суду Донецької області від 14 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, засудженим, який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ _____________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3