Номер провадження 2/243/1603/2018
Номер справи 243/9841/15-ц
« 01 » червня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, -
Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» звернулося до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідно до укладеного Договору № б/н від 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та ОСОБА_4 Договір, що підтверджується підписом у Заяві.
В порушення зазначених норм закону та умов Договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за Кредитним договором, відповідач станом на 31 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 33003,88 грн., яка складається з наступного:
- 12468,27 грн. - заборгованість за кредитом;
- 17436,86 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 1289,04 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 250,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1559,71 грн. - штраф (процентна складова).
Враховуючи, що відповідач не виконує свого зобов'язання - не повертає кредит та відсотки за користування ним, Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитом у розмірі 33003,88 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 грн.
Представник позивача ОСОБА_5, який діє на підставі Довіреності № 7946-К-О від 08 серпня 2017 року (а.с.92) у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання. 01 червня 2018 року направив на адресу суду Заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Суду надано Відзив в якому представник позивача зазначає наступне.
Відповідно до укладеного Договору № б/н від 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 13000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
При оформленні кредиту Заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст.30 ЦК України), яким підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та ОСОБА_4 складають між ним і ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг.
Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між ОСОБА_4 і Клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо її зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони. Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Тобто, в даному випадку зміст Кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та ОСОБА_4. Таким чином, між ОСОБА_4 та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.
Тарифи - розмір винагороди за послуги ОСОБА_4; є невід'ємною частиною Договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Необхідно відзначити, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 9 років, Позичальник в ОСОБА_2 не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може служити розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.
Щодо ознайомлення з Умовами кредитування.
Позивачем надана до суду копія Анкети-заяви на двох сторінках від 03 грудня 2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання Кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії Анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_3 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в), що “ Я згодна (ен) з тим, що ця Заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (вся) і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...”.
Тобто, сторонами при укладенні Договору були обговорені усі істотні умови.
Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_4 банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях ОСОБА_4 та на офіційному сайті ОСОБА_4.
Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису Відповідача в Умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є не допустимими доказами.
Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч.1 ст.634 ЦК, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських ? послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між ОСОБА_4 та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого ОСОБА_4 договору (умов кредитування).
З Виписки з карткового рахунку прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за Договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).
Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).
Виписка по Картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.
Пунктом 21 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.
Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення..
На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.
Оскільки, ОСОБА_4 надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.
Згідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором.
Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.
Посилання Відповідача на постанову Верховного Суду України по справі № 6-16цс15 вважає недоречною з огляду на наступне.
В зазначеній Постанові Верховного Суду України вказав: "Суд не встановив наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника".
Однак, в даній справі Позивач надав докази, що Відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг та наказ ОСОБА_4 від 23 серпня 2006 року, яким були затвердженні зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.
Крім того, згідно п. 5.3 Кредитного договору встановлено, що ОСОБА_2 має право проводити зміни ОСОБА_4, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформує клієнта шляхом надання виписки по картковому рахунку. При підключенні Держателя до системи ^ INTERNET-banking (Приват24) надання виписок здійснюється через даний комплекс. При і підключенні Клієнта до комплексу Mobile-banking ОСОБА_2 надає можливість доступу до інформації про стан рахунку шляхом використання функції SMS-повідомлень.
Відповідно до п. 6.3. Договору до обов'язків клієнта входить отримувати виписки про стан картрахунку і проведені операції по картрахунку.
Отже Відповідач мав можливість самостійно знайомитися з балансом свого карткового рахунку шляхом отримання інформації через Інтернет. Згідно п. 6.3 Правил надання банківських послуг, отримання виписок карткового рахунку є обов'язком Клієнта. Не отримання виписки або несвоєчасне отримання не звільняє Держателя від виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.1. Правил).
п. 6.4 УІП встановлено, що при незгоді зі змінами Правил та / або ОСОБА_4 Клієнт зобов'язаний надати ОСОБА_4 письмову заяву про розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед ОСОБА_4, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Держателю і його Довіреною особам.
Умови про порядок внесення змін до ОСОБА_4 та Умов та Правил надання банківських послуг були закладені з самого початку, тобто Відповідач перед підписанням кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами (умовами кредитного договору) і в разі незгоди з запропонованими умовами відмовитися від укладення такої угоди, під час підписання договору Відповідача влаштовували умови вищевказаного договору про що свідчить його підпис, а тому заперечення в цій частині являються необґрунтованими.
Щодо проживання Відповідача на території зони АТО.
Оскільки Договір оформлений ще 03 грудня 2008 року, а остання звірка паспортних даних здійснювалася 22 вересня 2010 року, тому при подачі позову до суду у ОСОБА_4 була відсутня достовірна інформація про адресу за якою на час початку проведення антитерористичної операції проживав Відповідач.
Під час комплексного аналізу засад Цивільного процесуального кодексу України, Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” можна зробити наголос на тому, що державною владою встановлено порядок розгляду судових справ та порядок нарахування заборгованості за кредитними договорами відповідачів переселенців із зони АТО, але не роз'яснено порядку отримання інформації про адреси реєстрації та постійного проживання або адреси перебування таких Боржників третіми особами, адже ОСОБА_2 не маючи доступу до інформації про місце перебування, проживання Боржника станом на 14 квітня 2014 рік фактично не мав підтверджуючих документів для прийняття рішення про зупинення нарахувань.
На сьогоднішній день Боржник до ОСОБА_4 з метою списання штрафних санкцій не звертався, хоча ОСОБА_4 і налаштовано прийняття таких заяв як через відділення ОСОБА_4 так і шляхом подачі заяви через сайт ОСОБА_4 http://credithelp.privatbank.ua/.
Просять суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі, після отримання достовірної інформації про адресу реєстрації, проживання/ перебування Боржника, ОСОБА_4 буде виконано вимоги передбачені ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Також, згідно Виписки по рахунку, вбачається, що Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з Умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.
Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує нам, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, Відповідач належним чином свої зобов'язання за Кредитним Договором не виконав.
Суду додатково також було надано: Виписка з карткового рахунку ОСОБА_3 за весь період; Довідка про встановлення кредитного ліміту; Довідка про строк дії картки; Довідка про смс інформування стосовно зміни процентної ставки (а.с.93-107).
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. 01 червня 2018 року надав суду Заяву про розгляд справи без його участі за участі його представника адвоката ОСОБА_6 У наданих суду письмових поясненнях вказав, що жодних кредитних договорів в розумінні цивільного кодексу України він з ОСОБА_1 акціонерним банком ОСОБА_2 «ПриватБанк» не підписував, тоді як відповідно до дійсного змісту норм цивільного права кредитний договір обов'язково має укладатися у письмовій формі (стаття 1055 ЦК).
За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Він не пам'ятає, щоб підписував будь-які документи у ОСОБА_4.
При цьому, Верховний Суд України у Постанові від 11 березня 2015 року (справа № 6-16цс15) взагалі зазначає, що навіть у разі наявності оригіналу анкети-заяви вона сама по собі не може бути кредитним договором, якщо Умови і Правила надання банківських послуг не містять підпису клієнта, оскільки в такому випадку неможливо робити висновок, що саме з цими умовами ознайомили позичальника.
У правовідносинах, що виникли між ним та ОСОБА_4, він дійсно отримав від ОСОБА_4 картку для безготівкових розрахунків, якою користувався, в тому числі знімав з неї грошові кошти і потім повертав їх, і зобов'язаний сплатити річницю між сумою отриманих і повернутих коштів, що свідчить про укладення договору позики, оскільки за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) та договір позики є укладеним з моменту передання грошей (ст. 1046 ЦК).
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, та якщо договором не встановлено строк повернення позики, або цей строк визначений моментом пред'явлення, позика має бути повернута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
ОСОБА_4 вказує, що він отримав кредит під 30% річних, при цьому вказуючи, що тіло кредиту є 12468,27 грн., а відсотки за користування кредитом складають 17436,86 грн., тоді як сума відсотків за рік становитиме за такою кредитною ставкою 3740,48 грн. і він не поновлював картку як раз рік у зв'язку з воєнними діями, тобто сума відсотків є значно меншою ніж у своїх розрахунках вказує ОСОБА_2.
Також відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Оскільки місто Слов'янськ та Слов'янський район відноситься до зони проведення антитерористичної операції, така заборона розповсюджується до останнього часу.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6, який діє на підставі Договору щодо надання правової допомоги про представництво інтересів від 15 березня 2018 року, Ордеру серії ДН № 028205 від 23 березня 2018 року та Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4400 (а.с.42-44), у судове засідання не з'явився. 01 червня 2018 року надав суду Заяву про розгляд справи без його участі. Заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Як встановлено у судовому засідання та вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за Кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифами ОСОБА_4» складає між ним та ОСОБА_4 Договір, що підтверджується підписом у Заяві.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а також визнано відповідачем ОСОБА_3, що 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Відповідно до цієї Анкети-заяви йому була видана кредитна картка «Універсальна», на даний час тип Картки не змінився.
Відповідно Довідки ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» ОСОБА_3 було надано наступні кредитні картки:
- 5577212900837066, дата відкриття - 03 грудня 2008 року, термін дії - 12/11;
- 4149437104170095, дата відкриття - 22 вересня 2010 року, термін дії - 08/14;
- 5577212301790369, дата відкриття - 20 грудня 2011 року , термін дії - 08/15 (а.с.95).
ОСОБА_3 погодився з тим, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, з якими він ознайомився в письмовому вигляді, складають між ним та банком договір. Анкета-заява підписана ОСОБА_3 особисто (а.с.7).
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Враховуючи вказані приписи закону, а також фактичні обставини, суд приходить до переконання, що між сторонами дійсно укладений кредитний договір без номеру, який відповідно до статті 526 ЦПК України має виконуватися належним чином.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Відповідно до вказаного Кредитного договору ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_1 акціонерному товаристві ОСОБА_2 банк «Приватбанк» 03 грудня 2008 року кредит в сумі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
З матеріалів справи вбачається, що станом на день укладання між ОСОБА_1 акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 Кредитного договору базова процентна ставка за кредитом дорівнювала 30,00% на рік.
У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України «Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту». У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України «якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконала.
У зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за Кредитним договором ОСОБА_3 станом на 31 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 33003,88 грн., яка складається з наступного:
- 12468,27 грн. - заборгованість за кредитом;
- 17436,86 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 1289,04 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 250,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1559,71 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України чітко встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг, - при порушенні Позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 120 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.
У порушення зазначених норм закону та умов договору Відповідач зобов'язання за вказаним Договором належним чином не виконала, внаслідок чого повинна сплачувати штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:
- 250,00 грн. - штраф (фіксована частина);
- 1559,71 грн. - штраф (процентна складова).
В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення Проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
За змістом ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
ОСОБА_4 та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Згідно із Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить місто Слов'янськ Донецької області.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 на момент укладання Договору і на даний час, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією Паспорту серії ВА № 082105, виданого Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області 01 червня 1995 року, суд приходить до переконання, що на зазначені договірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VІІ від 02 вересня 2014 року, у зв'язку з чим ОСОБА_2 повинен був не нараховувати або скасувати відповідачу нараховану пеню за період з 14 квітня 2014 року.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Розрахунку за договором, заборгованість з комісії та пені утворилася до 14 квітня 2014 року, складає 00,00 грн.(а.с. 4-6).
Що стосується вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_3 штрафів відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг у сумі 250,00 грн. фіксованої частини та 1559,71 грн. процентної складової, то суд приходить до переконання, що в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ за період з 14 квітня 2014 року, банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2008 року ОСОБА_3 підписав Анкету-заяву на приєднання до Умови та Правила надання банківських послуг в «ПриватБанку» у якій висловила свою згоду, що дана Заява разом з Пам'яткою клієнта та Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та ОСОБА_4 Договір про надання банківських послуг.
У Заяві зазначено, що він ознайомлений з вказаними Умовами і Правилами, а також Тарифами банка, які були надані йому у письмовому вигляді. До цієї Заяви додана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». (а. с. 7).
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).
Тобто, уклавши на підставі вільного волевиявлення такий договір, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що свідчить про виникнення між позичальником та ОСОБА_4 кредитних правовідносин.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено та не заперечувалося відповідачем ОСОБА_3 у наданому до суду Відзиві на позовну заяву, що він отримував у ОСОБА_1 акціонерному товаристві ОСОБА_2 банк «Приватбанк» грошові кошти, проте, він вважає, що ОСОБА_2 безпідставно вимагає повернення Кредиту та процентів за користування Кредитом через те, що він сплачував грошові кошти у повному обсязі, тому не має заборгованості.
Судом встановлено, що відповідно до ОСОБА_4 банку станом на 03 грудня 2008 року за користування кредитом сторони домовились про сплату ОСОБА_3 процентів у розмірі 30,00% на рік.
Але протягом дії Кредитної картки процентна ставка за користування кредитом змінювалась і становила у період:
- з 03 грудня 2008 року по 31 серпня 2014 року - 30,00% річних;
- з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80 % річних;
- з 1 квітня 2015 року по 31 січня 2015 року - 43.20% річних.
Про це свідчить Розрахунок заборгованості за Договором від 03 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством ОСОБА_2 банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 (а.с.4-6).
Згідно ст. 4 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Відповідно до частини 1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Отже, відповідач має сплатити ОСОБА_4 заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року, однак не з розрахунку 34,80% річних та 43,20% річних, оскільки збільшення процентної ставки в односторонньому порядку банком без згоди позичальника є незаконною, а з розрахунку 30% річних, як це передбачено Кредитним договором.
Судом встановлено, що борг відповідача за кредитом складає 11897,41 грн., прострочення сплати з 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року, дорівнює 365 днів, тому заборгованість за відсотками за цей період складає 3560,89 грн. (11897,41 грн. х 0.082% (на день) х 365 = 3560,89 грн.).
Оскільки відповідач перестав виконувати зобов'язання за кредитним договором з 31 серпня 2014 року, суд приходить до переконання про необхідність стягнення заборгованості процентів за користування кредитом, яка відповідно до розрахунку, станом на 31 серпня 2014 року, накопичувальним підсумком складає 2704,77 грн., яка розрахована виходячи із суми заборгованості за Кредитом за встановленою відсотковою ставками у 30 %.
Отже, відповідач повинен сплатити банку заборгованість по процентам за користування кредитом, яка станом на 31 серпня 2015 року складає 6265,66 грн.
До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що Відповідач перестав виконувати зобов'язання за кредитним договором з 31 серпня 2014 року. з 31 серпня 2014 року до 31 серпня 2015 року процентна ставка по кредиту складала 34,80% та 43,20%, заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за цей час складає 2704,77 грн. З 01 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, згідно розрахунку проведеного судом, складає 3560,89 грн., тому до сплати заборгованість по відсоткам за користування кредитом дорівнює 6265,66 грн. (2704,77 грн. + 3560,89 грн.)
У відповідності до Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за 2 півріччя 2013 року від 01 лютого 2014 року « У разі встановлення в договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення ( Постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13)».
Таким чином з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості за Кредитним договором № б/н від 03 грудня 2008 року станом на 31 серпня 2015 року у розмірі 18163,07 грн., яка складається з наступного:
- 11897,41 грн. - заборгованість за кредитом;
- 6265,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати».
Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2015 року складає 1218,00 грн.
У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року « Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»: «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати».
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1218 грн. 00 коп. (а.с.19).
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у розмірі 18163,07 грн.
Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 55,03% ((18163,07 грн. -задоволені вимоги) / (33003,88 грн. - заявлені позовні вимоги )*100%).
З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 670 грн. 27 коп. (1218 грн. - сплачений судовий збір * 55,03 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача і тому з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» витрати по сплаті ним судового збору, у розмірі 670 грн. 27 коп.
На підставі викладеного та керуючись На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 128, 131, 133, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України, суд--
Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором № б/н від 03 грудня 2008 року, яка станом на 31 серпня 2015 року складає: заборгованість за кредитом - 11897,41 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 6265,66 грн., а всього 18163,07 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят три грн. 07 коп.).
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (р/р № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 670 грн. 27 коп. (шістсот сімдесят грн. 27 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Головуючий:
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_7.