Справа № 177/1777/17
Провадження № 2/177/207/18
Іменем України
31 травня 2018 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Суботіної С. А.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє від власного імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ОСОБА_4 ради як орган опіки та піклування, Чкаловська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання права на завершення приватизації та отримання правовстановлюючого документа про право власності на землю, -
Позивач звернулася до суду з указаною позовною заявою 29.09.2017.
Представник позивача за довіреністю, уточнивши позовну заяву просив суд визнати за ОСОБА_1 та її малолітньою донькою, в рівних частках за кожною, право на завершення приватизації та отримання правовстановлюючого документа про право власності на землю, на земельну ділянку площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221887700:01:005:0155, розташовану на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову вказував, що 13.08.2016 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_5, єдиними спадкоємцями за законом після його смерті є ОСОБА_1 та їх малолітня донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 Батьки ОСОБА_6 не прийняли спадщину та на неї не претендують. За життя ОСОБА_5, йому як учаснику АТО, на підставі наказу ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2133/27-15-СІ від 22.12.2015 виділено земельну ділянку площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
Проект землеустрою вказаної земельної ділянки затверджено наказом ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6791/15-16-СГ від 17.10.2016, однак за життя ОСОБА_5 не встиг зареєструвати вказаний наказ.
При зверненні позивача до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину на вище вказану земельні ділянку, нотаріус відмовив у вчинені нотаріальної дії, у зв'язку тим, що спадкодавець на момент відкриття спадщини не набув право власності на вказану земельну ділянку та запропоновано звернутися до суду.
Представник позивача за довіреністю до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, уточнену позовну заяву підтримав та просив задовольнити (а.с. 101).
Представник відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - ОСОБА_7 до суду не з'явилася, просила справу розглянути за її відсутності, уточнені позовні вимоги в редакції позовної заяви від 24.05.2018 визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення (а.с. 103).
Представник третьої особи - виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ОСОБА_4 ради як органу опіки та піклування, до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 102).
Представник третьої особи - Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, до суду не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, 13.06.2016 помер ОСОБА_5 (а.с. 9), який був чоловіком ОСОБА_1 (а.с. 8) та батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
За життя ОСОБА_5, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.12.2015, йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Чкаловської сільської ради Дніпропетровської області, орієнтовний розмір якої становить 2,00 га., із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 10).
Розроблений проект землеустрою затверджено наказом ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно з якого ОСОБА_5 надано у власність земельну ділянку площею 2,00 га., в тому числі ріллі 2,00 га., кадастровий номер 1221887700:01:005:0155 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с. 11-14, 56).
За життя ОСОБА_5 не встиг зареєструвати право власності на вказану земельну ділянку, у зв'язку з чим, при зверненні ОСОБА_1 до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину, у власних інтересах та інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2, в силу ст. 242 ЦК України, нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину (а.с. 16) та рекомендовано звернутися до суду.
Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
За ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як слідує з матеріалів спадкової справи ОСОБА_5 заповіту не складав, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на час відкриття спадщини проживали разом з ОСОБА_5, а відповідно є такими, що прийняли спадщину (а.с. 40).
ОСОБА_8, ОСОБА_9 батьки ОСОБА_5, у визначений законом строк до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини не звернулися, відповідно до їх заяв від 29.03.2017 спадщину не прийняли та на неї не претендують (а.с. 37-38, 47-51).
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_2, є єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5, адже ОСОБА_1 прийняла спадщину в силу ч.3 ст. 1268 ЦК України, а малолітня ОСОБА_2 - в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України.
Право ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, яке належало йому на момент відкриття спадщини, не припинилося з його смертю, а тому входить до складу спадщини, яка відкрилася після його смерті.
За заявою ОСОБА_1, скасовано наказ ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-6791/15-16-СГ від 17.10.2016, виданий на ім'я ОСОБА_5 (а.с. 104-105), що не припиняє право спадкоємців на спадкування прав на вказану земельну ділянку, оскільки вони належали спадкодавцю на час відкриття спадщини та не припинилися з його смертю.
Відповідно до ст. 33 ЗК України, земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Згідно з пункту «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку (правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги спадкування законом після смерті ОСОБА_5, в рівних частках, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, набули право на завершення приватизації та отримання правовстановлюючого документа про право власності на землю, щодо земельної ділянки площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221887700:01:005:0155, розташованої на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, 258-265, п. 9 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє від власного імені та як законний представник малолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ОСОБА_4 ради як орган опіки та піклування, Чкаловська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, про визнання права на завершення приватизації та отримання правовстановлюючого документа про право власності на землю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та малолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, в рівних частках за кожною, право на завершення приватизації та отримання правовстановлюючого документу про право власності на землю, щодо земельної ділянки площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1221887700:01:005:0155, розташованої на території Чкаловської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя: