Справа № 177/1104/17
Провадження № 2/177/140/18
Іменем України
23 травня 2018 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Строгової Г. Г.
за участі: секретаря Маракуца І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Исследователь-Агро», ОСОБА_2, про встановлення юридичного факту добросовісного, безперервного, відкритого користування земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, уточнивши яку зазначив, що 01 грудня 1992 року Садівничим товариством «Исследователь - Агро» його батькам - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано земельну ділянку №36 площею 0,06 гектарів для ведення садівництва. 12 липня 2011 року його батько помер, згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі власником земельної ділянки №36 є ОСОБА_4, яка земельною ділянкою користується по теперішній час.
На межі з земельною ділянкою його батьків за № 36, знаходилася земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5, полмерлій 20.02.2015 року, спадкоємцем після смерті якої є її син відповідач - ОСОБА_2
Позивач з 1996 року користується земельною ділянкою №34, площею 0,06 га, яка юридично належить ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю. На зазначеній земельній ділянці нема ніяких забудов.
На протязі всього часу користування земельною ділянкою він регулярно здійснює членські внески за земельну ділянку та постійно покращує її стан. Так як він тривалий час самостійно обробляв земельну ділянку, то ОСОБА_5 01 серпня 2000 року в присутності свідків передала йому в постійне користування земельну ділянку та правоустановчі документи на неї.
Зазначає, що він постійно користується земельною ділянкою для ведення садівництва, заволодів нею добросовісно, відкрито та безперервно користується нею більше п'ятнадцяти років, у зв'язку з чим просить суд встановити юридичний факт добросовісного, безперервного, відкритого користування земельною ділянкою № 34 Садівничого товариства «Исследователь - Агро» та визнати за ним право власності на земельну ділянку № 36, площею 0,06 га призначену для ведення садівництва, розташовану на території Садівничого товариства «Исследователь - Агро», за набувальною давністю.
Позивач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява, в якій він просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволені. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 106).
Представник відповідача - СТ «Исследователь-Агро» та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 69, 82, 83 84, 85, 98, 99, 104, 105). А отже відповідачі вважаються такими, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 130 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, наданим позивачем в обґрунтування своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних законних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю Серії ДП Кв 000847, виданого головою Кіровської сільської ради народних депутатів 20 березня 1995 року на підставі рішення ХХ сесії ХХІ скликання Кіровської сільської ради народних депутатів від 18 лютого 1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1080, належить земельна ділянка площею 0,06 га, призначена для ведення садівництва, розташована на території Садівничого товариства «Исследователь» НДІБПГ (а.с. 12).
20 лютого 2015 року померла ОСОБА_5, що підтверджується копією актового запису про смерть № 215 від 20 лютого 2015 року (а.с. 51).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя ОСОБА_5 розпорядження з приводу вказаного спадкового майна не здійснила, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадковго реєстру (заповіти/спадкові договори) № 49900266 від 16.11.2017 року (а.с. 67).
Згідно з ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив його, та батьки.
Як вбачається з інформації наданої Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області від 03.11.2017 року, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлої 20 лютого 2015 року в шестимісячний термін звернувся син ОСОБА_2 - відповідач по справі, з заявою про відмову від спадщини звернувся син померлої ОСОБА_6 Свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с. 66).
Згідно довідки наданої головою ОК СТ «Исследователь-Агро» вбачається, що ОСОБА_1 є членом ОК СТ «Исследователь-Агро», що розташоване на території Кіровської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області і володіє земельною ділянкою № 34, площею 0,06 га (а.с. 11).
Як зазначив в позові позивач він з 1996 року користується спірною земельною ділянкою, регулярно здійснює членські внески за земельну ділянку та постійно покращує її стан. Також, зазначив, що оскільки він тривалий час самостійно обробляв земельну ділянку, то ОСОБА_5 у присутності свідків 01 серпня 2000 року передала йому у постійне користування земельну ділянку та правовстановчі документи на неї.
Згідно ст. 119 Земельного кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
При цьому, суд враховує, що набувальна давність визначається як спосіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі. Задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння, про що також наведено у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:
- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;
- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;
- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Під час судового засідання було встановлено, що ОСОБА_1 лише користувався спірною земельною ділянкою, а тому в даному випадку дія норми 344 ЦК України застосуванню не підлягає.
Крім того, доводи позивача про те, що він, постійно відкрито та безперервно користуюся спірною земельною ділянкою більше п'ятнадцяти років, регулярно сплачує членські внески та покращує стан земельної ділянки, суд до уваги брати не може, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття ним права власності на цю земельну ділянку та не є підставою для набуття такого права.
Зважаючи на те, що власник спірного будинку відомий позивачу, про що зазначив позивач в позовній заяві, позивач надав до суду документи, які безспірно підтверджують право власності за життя ОСОБА_5, яка відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 346, ст. 347 ЦК України не відмовилася від права власності на належне їй спірне майно, та її правонаступник також не відмовився від прийняття спадщини, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву, позивач володіє спірним майном з волі його власника. Крім того, після смерті власника спірної земельної ділянки є правонаступник ОСОБА_2 - відповідач по справі, який у встановлений шестимісячний термін звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, тому суд вважає, що правові підстави для встановлення факту добросовісного, безперервного, відкритого користуванні спірною земельною ділянкою позивачем відсутні, а тому відсутні і підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282, 315 ЦПК України, ст. ст. 328, 344, 1261 ЦК України, п. 5,9,11,14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Исследователь-Агро», ОСОБА_2, про встановлення юридичного факту добросовісного, безперервного, відкритого користування земельною ділянкою та визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: