Постанова
Іменем України
23 травня 2018 року
м. Київ
справа № 754/13286/15-ц
провадження № 61-4149 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.
учасники справи:
позивач-публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
відповідач-ОСОБА_6,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва у складі судді Клочко І. В. від 23 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва у складі суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Котули Л. Г., від 29 серпня 2016 року.
Встановив:
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_6 укладено кредитний договір за умовами якого, з урахуванням додаткових угод банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 429 011,85 доларів США шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії з кінцевою датою погашення 15 січня 2028 року, а позичальник зобов'язувався у строк та на умовах, визначених цим кредитним договором, повернути кредит і сплатити проценти.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором та виникненням заборгованості за кредитом кредитор звернувся в суд з даним позовом в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка станом на 07 серпня 2015 року, яка складається із 323 935,90 доларів США, з яких: 285 935,28 доларів США - заборгованість за кредитом (основним боргом), 38 000,62 доларів США - заборгованість за процентами, а також штрафі санкції у розмірі 615 619,15 грн, з яких: 187 777,33 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами, 427 841,82 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом).
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрексімбанк» суму заборгованості за кредитним договором від 23 січня 2008 року № 28808С6 станом на 07 серпня 2015 року в розмірі 323 935,90 доларів США та суму пені в розмірі 200 000,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині заборгованості за кредитним договорам розмірі 323 935,90 доларів США, а вимоги щодо пені за несвоєчасне виконання зобов'язань підлягають частковому задоволенню в сумі 200 000,00 грн з огляду на їх надмірність порівняно з сумою прямих збитків, завданих позивачу.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Укрексімбанк» пені в розмірі 200 000 грн і ухвалено у цій частині нове рішення суду про стягнення з ОСОБА_6 на користь АТ «Укрексімбанк» пені в розмірі 615 619 грн.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що розмір неустойки не перевищує розмір збитків, а тому до стягнення підлягає 615 619 грн пені.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Укрексімбанк» просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_6 і залишити без змін рішення апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Судами встановлено, що виходячи із розрахунку заборгованості розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків складає загальну суму 615 619, 15 грн, а розмір заборгованості за основним боргом становить суму 323 935,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 серпня 2015 із розрахунку 21,484096 грн/1 долар США дорівнює 6 959 469,97 грн.
За таких обставин суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що розмір неустойки не перевищує розмір збитків, а тому правові підстави для застосування частини третьої статті 551 ЦК України відсутні.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що суди помилково дійшли висновку про те, що банк поніс збитки. Однак суд апеляційної інстанції належним чином оцінив наявні в матеріалах справи докази, та дійшов висновку про стягнення збитків, оскільки розмір неустойки не перевищує розмір збитків.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки розмір неустойки не перевищує розмір збитків.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер правовідносин між сторонами у справі та обґрунтовано застосували норми статей 530, 551, 625 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.
Враховуючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2016 року відкрите касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувані з суду першої інстанції, наданий сторонам у справі строк на подачу заперечень на касаційну скаргу та зупинене виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України суд поновлює виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
Постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року у нескасованій частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року залишити без змін.
Поновити виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 березня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2016 року.
Судовий збір за подання касаційних скарг покласти на ОСОБА_6.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А.О. Лесько
В.В. Пророк
І.М. Фаловська
С.П. Штелик