печерський районний суд міста києва
Справа № 757/71822/17-к
22 березня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника особи, яка подала клопотання адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Світлозар» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017, -
В провадження слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «КУА «Світлозар» про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017 у справі №757/68290/17-к.
В обґрунтування клопотання зазначено, що на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017 було накладено незаконно та необґрунтовано арешт на грошові кошти, з тих підстав, що у кримінальному провадженні №42017111200000142, ТОВ «КУА «Світлозар» немає жодного статусу у кримінальному провадженні. На банківському рахунку на який накладено арешт, коштів немає, однак даний арешт не дозволяє Товариству здійснювати господарську діяльність та розраховуватись з контрагентами. Таким чином, ТОВ «КУА «Світлозар», просить скасувати арешт накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017
Представник особи, яка подала клопотання, - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання.
Вислухавши доводи представника особи, яка подала клопотання та прокурора, вивчивши клопотання та долучені до нього документи, дослідивши матеріали провадження, приходжу до наступного висновку.
Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється кримінальне провадження № 42017111200000142 від 17.03.2017, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст.364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017 № 757/68290/17-к в рамках зазначеного провадження накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках юридичних осіб, що відкриті у АТ «Таскомбанк» (МФО 339500), адреса: м.Київ, вул. С.Петлюри, 30, а саме: ТОВ «КУА «Світлозар» (ЄДРПОУ 38005398) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, з наданням інформації в друкованому вигляді щодо її виконання та залишку грошових коштів на рахунках вказаних осіб.
Як зазначено в ухвалі слідчого судді від Києва від 15.11.2017 № 757/68290/17-к, слідчим суддею зроблено висновок, що грошові кошти, на які слідчий просив накласти арешт здобутті злочиним шляхом і те, що грошові кошти є предметом кримінального правопрушення.
Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Між тим, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України, та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. При цьому, обов'язок доведення існування зазначених умов КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором та слідчим при даному судовому розгляді не спростовано та не надано даних, які б вказували на обґрунтованість арешту та обмеження прав ТОВ «КУА «Світлозар» на даний час.
Виходячи з вищевикладеного, при даному судовому розгляді не доведено слідчому судді, наявність на даний час підстав для арешту зазначених грошових коштів згідно ст.170 КПК України, як предмету та набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні.
Згідно доводів заявника, які у встановленому законом порядку органом досудового розслідування не спростовані, органом досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні будь-якого злочину.
У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Таким чином, слідчий суддя враховує вимоги ч. 3 ст. 132, ч. 3 ст. 174 КПК України, та виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, та приходить до висновку, що володільцем грошових коштів на підставі наданих в обґрунтування клопотання документів доведено відсутність підстав для арешту грошових коштів, які належать ТОВ «КУА «Світлозар», а тому вважає наявними підстави згідно ст.174 КПК України для його скасування.
Відтак, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-174, 309, 372, 392 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КУА «Світлозар» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2017 у справі №757/68290/17-к, на кошти, які знаходяться на рахунках юридичних осіб, що відкриті у АТ «Таскомбанк» (МФО 339500), адреса: м.Київ. вул. С.Петлюри, 30, а саме: ТОВ «КУА «Світлозар» (ЄДРПОУ 38005398) № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 в частині видатку коштів, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, з наданням інформації в друкованому вигляді щодо її виконання та залишку грошових коштів на рахунках вказаних осіб.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1