Іменем України
29 травня 2018 року
Київ
справа №814/492/16
провадження №К/9901/8909/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стрелець Т.Г.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 814/492/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, третя особа - Національна поліція України, про скасування наказу, поновлення на посаді, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду (прийняту у складі: головуючого судді - Князєва В.С.) від 08 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Милосердного М.М.) від 25 жовтня 2016 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати дії Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо включення до списків поліцейських ГУНП, які підлягають атестуванню та проведення атестації ОСОБА_1 на підставі наказу № 52 від 01.02.2016 року «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ НП України в Миколаївській області», - протиправними;
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 27.02.2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00004068.0023417 від 27.02.2016 року, та рішення апеляційної атестаційної комісії № 3 Південного регіону, оформлене протоколом ОП № 15.00004567.0023417 від 09.03.2016 року, та зазначене в розділі VI «Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної Поліції в Миколаївській області № 44о/с від 17.03.2016 року відповідно до якого ОСОБА_1, був звільнений за п. 5 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (через службову невідповідність) та поновити останнього на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
16.06.2016 року позивач подав до суду заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 позовну заяву в частині вимог щодо визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Миколаївській області щодо включення до списків поліцейських ГУНП, які підлягають атестуванню та проведення атестації ОСОБА_1 на підставі наказу № 52 від 01.02.2016 року «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ НП України в Миколаївській області» та визнання протиправним та скасування рішення (висновок) атестаційної комісії № 7 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 27.02.2016 року, оформлене протоколом ОП № 15.00004068.0023417 від 27.02.2016 року, та рішення апеляційної атестаційної комісії № 3 Південного регіону, оформлене протоколом ОП № 15.00004567.0023417 від 09.03.2016 року, та зазначене в розділі VI «Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: 4 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» - залишено без розгляду.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача були відсутні правові підстави, визначені ч. 2 ст. 57 Закону України "Про національну поліцію", для проведення атестування позивача. Висновки атестаційної комісії щодо службової невідповідності позивача зроблені без врахування критеріїв, зазначених у пункті 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 08 липня 2016 року Миколаївський окружний адміністративний суд вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області № 44о/с від 17.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1.
Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за час вимушеного прогулу з 17.03.2016 року до дати винесення судового рішення у розмірі 7714,00 грн. без відрахування податків та сборів.
Допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Миколаївській області.
Допустити постанову до негайного виконання в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2131,50 грн. без відрахування податків та сборів.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки атестаційної комісії про службову невідповідність позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим суд вбачав усі підстави для задоволення позовних вимог, скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 25 жовтня 2016 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 17 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
8. У касаційній скарзі скаржник просить постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року.
10. 24 січня 2018 року вказана касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
11. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Скаржник зазначає, що атестування позивача проведене в межах повноважень атестаційними комісіями та у спосіб, передбачений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, а тому висновки судів попередніх інстанцій про порушення порядку проведення атестування є безпідставними.
13. Крім того, на обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в мотивувальній частині рішень дійшли висновку про протиправність рішення (висновку) Атестаційної комісії №7 ГУНП в Миколаївській області про службову невідповідність позивача, проте в резолютивній частині рішень зазначений висновок жодним чином не відображений, що, на переконання скаржника, унеможливлює визнання протиправним і скасування наказу ГУНП в Миколаївській області № 44о/с від 17.03.2016 року в частині звільнення позивача, який винесений на виконання такого висновку.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області №3 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 було призначено на службу в поліції на посаду слідчого Ленінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області з присвоєнням йому спеціального звання лейтенант поліції.
15. Наказом ГУ Національної поліції в Миколаївській області №44 о/с від 17 березня 2016 року позивача звільнено зі служби в органах поліції через службову невідповідність.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Конституція України
16.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
17.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
18. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII
18.1. Пункт 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення". Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
18.2. Частина 1 стаття 57. Атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
18.3. Частина 2 стаття 57. Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
18.4. Частини 3-5 статті 57. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.
Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
18.5. Стаття 58. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
19. Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465
19.1. Пункт 3 розділу І. Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
19.2. Пункт 5 розділу I. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.
19.3. Пункт 1 розділу IV. Організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають, зокрема, складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.
19.4. Пункти 10-12 розділу IV. З метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.
За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.
Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.
Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.
19.5. Пункт 15 розділу IV. Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
19.6. Пункт 16 розділу IV. Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
19.7. Пункти 17-20 розділу IV. Атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб. Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Спірним у цій справі в цілому є законність проведення атестації позивача, яка впливає на прийняте відповідачем рішення про його невідповідність займаній посаді, та подальше звільнення зі служби в поліції.
Перелік підстав проведення атестування поліцейських передбачений статтею 57 Закону № 580-VIII є вичерпним і розширенню не підлягає. Аналіз положень наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що атестуванню підлягають лише поліцейські: а)які претендують на вищу посаду; б)щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду; в) щодо яких вирішується питання про звільнення через службову невідповідність. Відповідно, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту першого розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465), слід включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
При цьому, кожна із зазначених у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстав проведення атестування повинна бути пов'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону №580-VIII.
Вирішуючи спір, суди встановили, що атестування позивача було проведено на підставі ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої тестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри. При цьому, наявність підстав для проведення атестування, що передбачені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", відповідачем не доведено.
Колегія суддів зазначає, що мета атестування, закріплена у частині першій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій згаданої статті.
Проведення атестації без необхідних передумов і за відсутності підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону №580-VIII, суперечить вимогам цього закону.
При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка відповідності особи вимогам до поліцейських повинна бути проведена до видання відповідного наказу про прийняття на службу в поліцію.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення на посаду в органах поліції за його згодою.
Нормами пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено можливості переатестації колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, на яку їх вже призначено для подальшого проходження служби в органах поліції.
Враховуючи наведене, Верховний Суд доходить висновку, що проведення атестування позивача здійснено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення.
Щодо висновків атестаційної комісії та посилань скаржника на невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів зазначає наступне.
Для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок, тощо.
Натомість, атестаційний лист позивача не містить негативної інформації стосовно нього; безпосередній керівник характеризує його виключно позитивно, в тому числі за його ділові та особисті риси.
Згідно висновку прямого керівника ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.
За результатами проходження тестування позивач набрав 30 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест), та 38 балів за тестом на загальні здібності та навички.
Разом з цим, атестаційна комісія без наведення будь-яких обґрунтувань та мотивів, а також їх підтвердження належними доказами, дійшла протилежного висновку, а саме щодо невідповідності позивача займаній посаді.
Колегія суддів зауважує, що оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Однак, матеріалами справи не підтверджується та судами не встановлено, яким саме критеріям не відповідав позивач та які обставини в їх сукупності призвели до прийняття рішення про службову невідповідність ОСОБА_1.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що звільнення позивача за наслідками проведеної атестації є незаконним.
21. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що предметом розгляду даної справи є наказ керівника органу поліції про звільнення поліцейського, який є формою виконання відповідного рішення (висновку) атестаційної комісії.
Таким чином, висновок атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами по справі незалежно від того чи є він предметом спору чи ні.
22. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, необхідність поновлення позивача на відповідній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
23. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
24. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №814/492/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх