Іменем України
30 травня 2018 року
м. Київ
справа №174/658/16-а
адміністративне провадження №К/9901/201/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року (головуючий суддя Данилюк Т.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року (головуючий суддя Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі №174/658/16-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Верхньодніпровське (Кам'янське) об'єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення компенсації за спричинену моральну шкоду, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, здійснити певні дії а саме: зарахувати до стажу роботи в шкідливих умовах за списком №2, увесь час його роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті за період з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року включно та здійснити перерахунок його пенсії за віком з урахуванням стажу його роботи в шкідливих умовах за списком №2 увесь час його роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті в зазначений період з 16 жовтня 1992 року - по 03 липня 1996 року включно, що в перерахунку складає 3 роки 3 місяці та 2 дні та стягнути з відповідача на його користь компенсацію за завдану йому відповідачем моральну шкоду в сумі 5000 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що він працював в Кам'яногірському цукрокомбінаті Іллінецького району Вінницької області на посаді електрогазозварювальника по 5-му розряду у період з 16 жовтня 1992 року по 3 липня 1996 року, проте, відповідачем вказаний стаж не зараховано до пільгового, який дає право на призначення пенсії за Списком№2. Відмовивши у зарахуванні цього періоду, відповідач повідомив, що право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача виникне після досягнення 57 років.
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року, залишеною без змін, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суд встановили, що відповідно до наказу № 445 від 16 жовтня 1992 року по Кам'яногірському цукрокомбінаті, позивача було прийнято на роботу з почасово-преміальною системою оплати праці на посаду електрогазозварювальника по 5-му розряду, на якій працював до 3 липня 1996 року.
У серпні 2016 року, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою з підстав перерахунку пенсії, що йому призначалась, на що отримав письмове повідомлення, що рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають права на призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років від 11 серпня 2016 року №09, йому зараховано до стажу роботи в шкідливих умовах за списком №2 час роботи у спеціалізованій пересувній механізованій колоні тресту «Криворіжсільбуд» та у Кам'яногірському цукрокомбінаті з 24.11.1986 р. по 30.04.1990 р. та з 01.07.1990 р. по 06.06.1991 року, що складає 8 років 6 місяців 26 днів, в зв'язку з чим, він матиме право на призначення пенсії у віці 57 років.
До стажу роботи в шкідливих умовах за списком №2 позивачу не було зараховано увесь період його роботи у Кам'яногірському цукрокомбінаті з 16 жовтня 1992 року - по 3 липня 1996 року включно. Рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11 серпня 2016 р., було визначено, що оскільки наказ про результати проведення атестації робочих місць та перелік атестованих посад Кам'яногірського цукрокомбінату на розгляд комісії не надано, тому комісією прийнято рішення про підтвердження періодів роботи з 24.11.1986 р. по 30.04.1990 р. та з 01.07.1990 р. по 06.06.1991 року, для зарахування до пільгового стажу за списком №2.
Суди визнали такі дії відповідача правомірними, мотивуючи свої рішення тим, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Враховуючи, що згідно копій аркушів трудової книжки ОСОБА_1, він у спірний період працював на посаді електрогазозварника, а не посаді газоелектрозварювальника, яка була атестована наказом по Кам'яногірському цукрокомбінату від 27 травня 1994 р., вказаний наказ на позивача не розповсюджується.
Не погодившись з такими висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що ним було надано усі необхідні документи для підтвердження відповідності посади, яку він обіймав, умовам Списку №2. Судами не прийнято до уваги Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник, яким наведена тарифно-кваліфікаційна характеристика робіт, які він по суті виконував на цукрокомбінаті. Згідно з цією характеристикою, він виконував одну й ту саму роботу, з тими ж самими виробничими характеристиками робіт, які властиві посаді, на яку він приймався та з якої звільнився - газоелектрозварника. Ці обставини з урахуванням проведеної атестації робочого місця, дають право на пільгову пенсію за Списком №2.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Суди помилково зазначили, що Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383. Проте, цим наказом затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383)
Відповідно до п. 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Тобто, враховуючи період, який в межах даних правовідносин є спірним, судами повинен був бути застосований Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, і Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у розділі ХХХІІІ «Загальні професії» яких передбачено професії електрозварника ручного зварювання (23200000-19906), газозварника (23200000-11620).
Єдиною підставою для відмови в задоволенні позову стало те, що позивач працював на посаді електрогазозварника, яка не була атестована наказом по Кам'яногірському цукрокомбінату від 27 травня 1994 р.
Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним, з огляду на те, що він зроблений без обґрунтування обставин, які розмежовують характер виконуваної роботи на посаді «електрогазозварника» та «газоелектрозварника», тобто не досліджено і не визначено кваліфікаційні і виробничі відмінності цих посад.
Колегія суддів вважає, що «електрогазозварник» і «газоелектрозварник» - це різні найменування однієї професії, тому, при документальному підтвердженні їх зайнятості протягом повного робочого дня, особи, які працювали на таких посадах мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, за умови наявності достатнього спеціального стажу.
Крім того, суди встановили, що позивачем при зверненні до відповідача із заявою, наказ про результати проведення атестації робочих місць та перелік атестованих посад Кам'яногірського цукрокомбінату на розгляд комісії не надано.
Проте, при вирішенні позовних вимог, суди визначали наявність чи відсутність підстав для зарахування спірного періоду роботи до стажу, який дає право на пільгову пенсію, на підставі документів, які надані вже під час судового розгляду справи, але не надавалися і не досліджувалися під час прийняття відповідачем Рішення про відмову у призначенні пенсії.
Водночас оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення. При цьому, підставою для відмови в позові може бути лише висновок суду про те, що відповідач при розгляді усіх документів надав їм правильну правову оцінку. У разі відсутності тих чи інших документів у відповідача, суд не позбавлений можливості зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням нових документів, що були надані під час розгляду справи.
Також, судами вказано, що у серпні 2016 року позивач звернувся з заявою до відповідача з підстав перерахунку пенсії, що йому призначалась. Проте, з огляду на позицію сторін у справі, позивач не перебуває на обліку у Пенсійному фонді саме з тих підстав, що у призначенні пенсії йому було відмовлено.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості згідно частини другої статті 341 КАС України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, судами не було встановлено обставин, які можуть мати значення для правильного вирішення справи, не дослідив у повній мірі зібрані у справі докази та встановив обставини, які не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року скасувати.
Справу №174/658/16-а направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду