Іменем України
30 травня 2018 року
м. Київ
справа №425/2494/16-а
адміністративне провадження №К/9901/9253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року (головуючий суддя Василенко Л.А., судді: Гайдар О.В., Ханова Р.Ф.) у справі №425/2494/16-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям згідно з постановою КМУ від 02.09.2015 р. №644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", та зобов'язати відповідача провести зазначений перерахунок з 7 липня 2016 року на підставі довідки, виданої ТУ ДСА України в Луганській області №1240/16-вих. від 5 липня 2016 року.
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2016 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії з 1 липня 2016 року.
Постанова суду першої інстанції вмотивована тим, що позивач має право на перерахунок призначеної пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу, з якої призначено пенсію, у зв'язку з чим дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачу пенсії є протиправними. При цьому, суд дійшов висновку про застосування норм ст.37-1 Закону №3723-ХІІ в редакції, діючій на час призначення пенсії позивачу.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про відмову в позові.
Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що з 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців. При цьому, такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати державних службовців, чинне законодавство не містить. Станом на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії законодавство не передбачало можливість її перерахунку.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована незгодою з висновком суду апеляційної інстанцій щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії. Скаржник, з посиланням на положення ст.22 Конституції України, вказує на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позивач зазначає про те, що застосуванню підлягають положення Закону, які діяли на момент призначення пенсії.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України з 28 липня 2008 року як одержувач пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», призначеної у розмірі 82% від суми заробітної плати за посадою старшого судового розпорядника.
5 липня 2016 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області видано довідку №1240/16-вих., згідно із якою позивач працює на посаді старшого судового розпорядника і його заробітна плата з 9 вересня 2015 складає 5876,76 грн.
У липні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії у зв'язку із підвищенням посадових окладів.
Рішенням від 5 серпня 2016 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії через відсутність на те законодавчих підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом №3723-ХІІ. Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.
Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови КМУ №865 від 31 травня 2000 року «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).
В подальшому, постановою №1013, яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ №1013 не містить.
Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", у зв'язку з чим положення Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
Відповідно до ст. 90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Разом з тим, як зазначено вище, у позивача як пенсіонера, який на момент перерахунку пенсії продовжував працювати на посаді, з якої призначено пенсію, право на перерахунок пенсії виникло 9 вересня 2015 року (дата набуття чинності постанови КМУ №644), коли пункту 4 постанови КМУ №865, що визначав підвищення розміру заробітної плати як підставу для перерахунку пенсії державним службовцям, був діючим. У зв'язку з цим, підстави для застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013, якою виключено пункти 4, 5 постанови КМУ №865 відсутні.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення законодавства, які діяли на час виникнення права на перерахунок пенсії, а не на час звернення за перерахунком (реалізації такого права).
Отже, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають норми ст. 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" у взаємозв'язку із положеннями пунктів 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Проте, помилково обґрунтував своє рішення посиланням на ст.ст.22,58 Конституції України в частині застосування постанови КМУ №1013, яка була чинна на час звернення позивача за перерахунком, а не на час виникнення права на перерахунок. Помилково зазначив про безперечність права позивача на перерахунок пенсії і що забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
За змістом ст.22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.
Відповідно до ст.352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті спору, проте невірно застосував норми матеріального права, якими було врегульовано механізм і підстави здійснення перерахунку пенсії, суд касаційної інстанції вважає за необхідне постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині обґрунтування мотивів для задоволення позову.
Керуючись статтями 345, 351, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року у справі №425/2494/16-а скасувати.
Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2016 року у справі №425/2494/16-а змінити в частині обґрунтування висновків суду. В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду