10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Справа № 273/1142/17
іменем України
"30" травня 2018 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Шевчук С.М.
Шидловського В.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Баранівського районного суду Житомирської області від "14" грудня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії , -
суддя в 1-й інстанції - Бєлкіна Д.С.,
час ухвалення постанови - не зазначено,
місце ухвалення постанови - м.Баранівка,
дата складання повного тексту постанови- не зазначено,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та наданні грошової допомоги від 31.08.2017 №248/3/6/3003 та зобов'язати повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.
Постановою Баранівського районного суду Житомирської області від 14.12.2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням того, що ОСОБА_2 має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема відповідач вказує, що позивач звільнявся з із збройних Сил Російської Федерації.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 09.08.1971 року по 23.07.1975 року був курсантом Камянець-Подільського вищого військово-інженерного командного училища; з 24.07.1975 року по 1991 рік проходив військову службу у Збройних Силах СРСР; з 1991 року по 08.06.1998 року - в Збройних силах Російської Федерації. Вказані обставини підтверджуються записами у військовому квитку (а.с.9-10), витягом з послужного списку (а.с.11-13), та не заперечується сторонами.
30.04.1998 року ОСОБА_3 звільнений у запас Збройних Сил Російської Федерації у чині підполковника інженерних військ на підставі висновку про стан здоровя (а.с.7).
Посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Баранівсько-Романівським ОРВК Житомирської області 25.03.2010 року на імя ОСОБА_3 визначено, що останній має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій (а.с.15,75).
Рішенням Військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_2 (військовий госпіталь) від 03.03.1998 року, на підставі Свідоцтва про захворювання від 12.02.1998 року, ОСОБА_3 був визнаний частково придатним до військової служби (а.с.5,6).
Довідкою Житомирської обласної медико-соціально експертної комісії від 22.02.2017 року серії 12 ААА №782102 встановлено пожиттєво другу групу інвалідності з 23.01.2017 року, захворювання отримав в період військової служби (а.с.24)
Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 15.03.2017 року протокол №842 встановлено, що захворювання ОСОБА_4 «ІХС. Стенокардія напруги. ІІ ФК. Атеросклероз аорти коронарних артерій. Атеросклеротичний кардіосклероз. Тріпотання передсердь персистуюча форма. Шлуночкова екстрасистолія. СН ІІ А ст. Систематична артеріальна гіпертензія», що підтверджена медичними документами, захворювання, ТАК, повязані із захистом Батьківщини (а.с.25).
Довідкою Житомирської обласної медико-соціально експертної комісії від 29.05.2017 року серії 12 ААА №782546 встановлено пожиттєво другу групу інвалідності з 15.03.2017 року, Захворювання, ТАК, повязані із захистом Батьківщини (а.с.26)
Посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Баранівським УПСЗН 08.06.2017 року на на імя ОСОБА_3 визначено, що останній є інвалідом 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і інвалідів війни (а.с.27).
20.06.2017 року ОСОБА_3 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою (з додатками) про виплату одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням позивачу другої групи інвалідності з 15.03.2017 року. Захворювання, ТАК, повязані із захистом Батьківщини (а.с.33,34).
Листом начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.08.2017 №248/3/6/3003 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що надійшли документи ОСОБА_3 для виплати одноразової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Виплата одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» здійснюється військовослужбовцям Збройних Сил України, а також особам, на яких поширюється чинність цього закону. Заявник проходив службу в Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалося міжнародних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги (а.с.30).
Листом Баранівського РВК від 22.09.2017 року №5/1202 повернуто ОСОБА_3 документи щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.29).
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, для захисту своїх прав звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі та порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-ХІІ від 20.12.1991 р. ( далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону України України № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно частини 1 статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1- рп/99).
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Частиною 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Порядок № 975) зазначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, виникає з моменту встановлення інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 № 21-563а14.
З матеріалів справи вбачається, що листом начальника управління організаційного та соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 31.08.2017 №248/3/6/3003 повернуто без реалізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву та документи ОСОБА_1 для виплати одноразової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 без прийняття відповідного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідності до п. 13 Порядку № 975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання та порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постанові від 30 січня 2018 року (справа № 806/986/16).
Суд першої інстанції вірно зазначив, що заява та документи для призначення і виплати одноразової допомоги розглядаються саме Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, а рішення про призначення одноразової допомоги приймаються Міністром оборони України.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України не наділений повноваженнями прийняття рішень стосовно призначення одноразової грошової допомоги, а лист від 31.08.2017 №248/3/6/3003 яким повернуто без реалізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву та документи ОСОБА_1 не може розцінюватись як рішення.
Оскільки питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України фактично розглянуто не було, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що для захисту прав позивача, необхідно зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення.
Доводи Міністерства оборони України про те, що законодавство України не передбачає виплати військовослужбовцям інших країн, суд вважає необґрунтованим, з огляду на таке.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).
Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави-учасниці Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року" від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Зазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
У свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби закріплене в статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.
Оскільки, позивач є громадянином України, постійно проживає на території України, його захворювання пов'язане із виконанням ним обов'язків військової служби, він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
У своїх доводах відповідач не звертає увагу, на те, що відповідними міждержавними угодами для збереження права на отримання гарантій та пільг позивач не мав обов'язково переводитись (бути зарахованим) на військову службу в Україну, а йому достатньо було бути переведеним (зарахованим) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав.
Крім того, відповідно до абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003№3 рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 13 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом необхідно розуміти таке, що призводить до потрібних результатів, наслідків, що дають найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву та додані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи, яка настала внаслідок захворювання ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має право на одноразову грошову допомогу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Баранівського районного суду Житомирської області від "14" грудня 2017 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: С.М. Шевчук
В.Б. Шидловський
Повне судове рішення складено "30" травня 2018 р.