Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова
21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/65/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Донець Л.О.
суддів: Гуцала М.І. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 (суддя А.О. Чеснокова), повний текст складено 06.03.18 по справі № 816/65/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"
до Офісу великих платників податків ДФС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
05.01.2018 року, Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2017 року №0007261403.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.10.2017 року №0007261403.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: ст.120 ПК України, п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій, про що складений акт від 22.09.2017 року №3219/28-10-134-03/05763814.
Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.39.4.2, п.39.4 ст.39 ПК України в частині неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції, здійснення позивачем з компанією-нерезидентом I.M. “ TRANSTERMINAL-S” S.R.L (Республіка Молдова) за 2015 рік після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій, за ППР №1041406 від 04.07.2016 року, винесеного за актом позапланової документальної виїзної перевірки №724/28-10-01/05763814 від 14.06.2016 року.
За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0007261403 від 13.10.2017 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1 607 760,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Суд першої інстанції під час задоволення позовних вимог, дійшов до висновку про те, що на момент неподання звітності за 2015 рік та сплати штрафних санкцій за правопорушення чинним у той період, податковим законодавством не було передбачено штрафних санкцій за неподання уточненого звіту після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, тому оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню.
У відповідності до п.39.4 ст.39 ПК України (в редакції, чинній з 31.12.2015 року до 01.01.2017 року): платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису; форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п. 120.3 ст. 120 ПК України, встановлена відповідальність за неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Податковим кодексом України, в редакції чинній до 01 січня 2017 року не передбачено строку для подання звіту про контрольовані операції, у разі виявлення факту його неподання (у тому числі із застосуванням штрафу), а також - відповідальності за неподання звіту у такому випадку.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797) змінено права та обов'язки платників податків при звітуванні щодо контрольованих операцій, а саме: пункт підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України викладено у наступній редакції: платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.
Платник податків під час проведення документальних перевірок не має права подавати уточнюючий звіт про контрольовані операції.
Форма та порядок складання звіту про контрольовані операції встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики.".
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII викладено у новій редакції пункт 120.3 статті 120 Податкового кодексу України та доповнено вказану статтю пунктом 120.4, якими, передбачено відповідальність платника податків.
Відповідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року) неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;
1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Згідно з п. 120.4 ст. 120 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017 року), несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції у разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року;
двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, визначеної підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідальність платників податків у вигляді штрафних санкцій за неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), встановлена для таких платників з 01 січня 2017 року.
Отже, на момент неподання звітності за 2015 рік та сплати штрафних санкцій за це правопорушення (чинним, на той період), штрафних санкцій за неподання звітності після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, податковим законодавством передбачено не було.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Оцінка правомірності платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинення платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.
Як вбачається із платіжного доручення №55/7555 від 10.08.2016 року, позивачем сплачено грошове зобов'язання за актом перевірки №724/28-10-14-01/05763814 від 14.06.2016 року.
Податковим органом зауважується про те, що позивач повинен здійснити сплату штрафних санкцій за неподання уточнюючого звіту про контрольовані операції після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафних санкцій, за ППР №1041406 від 04.07.2016 року, винесеного за актом позапланової документальної виїзної перевірки №724/28-10-01/05763814 від 14.06.2016 року.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що обов'язок надавати уточнюючий звіт про контрольовані операції покладений Податковим кодексом з 1 січня 2017 року, тоді як сплата штрафних санкцій відбулась 10.08.2016 року (аркуш справи 43).
В своїй апеляційній скарзі відповідач каже про застосування, під час прийняття оскаржуваного рішення, пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних Положень Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до наведеної вище норми, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).
Колегія суддів зазначає про те, що вказаний пункт Перехідних Положень Податкового кодексу України визначає розмір штрафних санкцій, а не порядок їх застосування.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі № 816/65/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3
Повний текст постанови складено 31.05.2018.