24 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2435/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, ухвалене суддею Скільським І.І. у м. Івано-Франківськ о 10:57, повний текст якого складений 19 лютого 2018 року, у справі № 809/1739/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Віталс-Плюс" до ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
13 грудня 2017 року позивач - Приватне підприємство "Віталс-Плюс" звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, у якому просив скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №027122 від 07.11.2017.
В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що стягнення адміністративно-господарсткого штрафу до суб'єкта господарювання ПП «Віталс-Плюс» в розмірі 1700 грн застосовано за встановлене порушення законодавства про автомобільний транспорт: надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів (не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_2І.), відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний траспорт».
При цьому позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №027122 від 07.11.2017 порушено Порядок здіснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006. Так, всупереч вимог пунктів 21 та 26 даного Порядку позивача не було повідомлено про розгляд відповідачем справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а також позивачем не отримано акту перевірки.
Крім того позивач покликається на те, що встановлені контролюючим органом порушення законодавства про автомобільний транспорт не стосуються ПП «Віталс-Плюс», оскільки відсутність індивідуальної контрольної книжки встановлено у водія ОСОБА_2, який не перебуває у трудових чи будь-яких інших відносинах з ПП «Віталс-Плюс», та господарська діяльність позивача не пов'язана із наданням послуг з перевезення пасажирів та вантажів, що підтверджується зазначеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності. Позивачем лише здійснюються перевезення товару у власних цілях та не надаються послуги з вантажних перевезень іншим господарюючим суб'єктам.
26 грудня 2017 року відповідачем заявлено клопотання, у якому, покликаючись на те, що ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), просив замінити неналежного відповідача у справі на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 11 січня 2018 року, постановленою в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати, у задоволенні заявленого ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області клопотанні відмовлено.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області за №027122 від 07.11.2017.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідачем необґрунтовано, без з»ясування усіх обставин справи винесено постанову №027122 від 07.11.2017, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн за надання послуг з перевезення вантажів без наявності оформлених документів, а саме індивідуальної контрольної книжки водія, що є підставою для її скасування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, покликаючись на Положення про ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, згідно якого ОСОБА_1 є структурним підрозділом апарату Державної служби України з безпеки на транспорті, зазначає, що позивачем невірно визначено належного відповідача у справі, оскільки в розумінні ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області не наділене здатністю мати процесуальні права та обов»язки в адміністративному судочинстві (адміністративною процесуальною правосуб»єктністю).
Водночас згідно з п.1, п. 16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів; є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Щодо правомірності застосування до ПП «Вітал-Плюс» адміністративно-господарського штрафу скаржник зазначає, що 13.10.2017 інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, у відповідності до завдання на перевірку від 12.10.2017 №006930 автодороги Н-09 «Мукачево-Львів» проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки ЗИЛ номерний знак НОМЕР_1 на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення вантажів згідно накладної №У000028105 від 13.10.2017 (постачальник АВ, одержувач ОСОБА_3) автомобільним транспортом. Перевіркою встановлено порушення: відсутність індивідуальної книжки водія, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №002113. Ведення водієм, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, індивідуальної контрольної книжки водія (додаток 3) передбачено п.6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, яким встановлено особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку, вимоги якого поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Також скаржник вважає безпідставними покликання позивача на порушення ОСОБА_1 при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу Порядку №1567, оскільки наданими на розгляд суду першої інстанції доказами підтверджується отримання позивачем копії акту та повідомлення про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.11.2017. Відповідно до пунтів 26, 27 Порядку №1567 ОСОБА_1 розгляд справи проведено без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Крім того, скаржник не погоджується із висновками суду по те, що відповідачем не наведено доказів на підтвердження відношення водія ОСОБА_2 до приватного підприємства «Віталс-Плюс». Вказує, що надання послуг з вантажних перевезень автомобілем, який належить ПП «Віталс-Плюс», водієм ОСОБА_2 підтверджується актом №002113 від 13.10.2017, в якому зазначені документ, що посвідчує особу водія (посвідчення ІВА №135082 від 19.02.2002), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_1, СХО 351746, дані ПП «Віталс-Плюс», номер накладної, номер направлення на перевірку (№006930 від 12.10.2017).
ПП «Вітал-Плюс» не надало доказів щодо передачі в законне використання транспортного засобу ЗИЛ, д.н.з. НОМЕР_1 іншим особам на момент рейдової перевірки, а отже 13.10.2017 транспортний засіб використовувався ПП «Вітал-Плюс». При цьому, на думку скаржника, твердження позивача про те, що водій ОСОБА_2 не перебуває у трудових відносинах з підприємством лише підтверджує факт «неоформлених трудових відносин», використання праці водія ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 13 жовтня 2017 року посадовими особами ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (старшим державним інспектором ВДК ОСОБА_4, старшим державним інспектором ВДК ОСОБА_5Р.) за наслідками проведеної у відповідно до направлення №006930 перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автодорозі Н-09 (Мукачево-Львів) встановлено порушення ПП «Віталс-Плюс» законодавства про автомобільний транспорт, про що складено акт №002113 від 13.10.2017.
Зі змісту акту №002113 від 13.10.2017 слідує, що перевіркою встановлено факт здійснення перевезення ОСОБА_2 - водієм транспортного засобу ЗИЛ 433362, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ПП «Віталс-Плюс», вантажу згідно накладної №У000028105 від 13.10.2017, постачальник - підприємство АВ, одержувач - ОСОБА_3, без наявності індивідуальної контрольної книжки водія, чим порушено ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.30).
На підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №002113 від 13.10.2017, начальником ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області ОСОБА_6 винесено постанову №027122 від 07.11.2017 про застосування до ПП «Віталс-Плюс» адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.8).
Позивач, вважаючи постанову ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №027122 від 07.11.2017 протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне ви рішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Слід зазначити, що пунктами 1 та 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» №592 від 26.06.2015 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті за переліком згідно з Додатком 1, до якого входить ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, та установлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків терититоріальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з п.1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.
Водночас відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Одним із основних завдань в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення №103 є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті.
Відповідно до пп.2, пп.10, пп.29 п.5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення №103).
Згідно з п.16 Положення №103 Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Аналізуючи наведені правові норми та обставни справи колегія суддів приходить до висновку, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) як юридична особа публічного права здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи, ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області в тому числі, однак територіальні органи як структурні підрозділи апарату Укртрансбезпеки не наділені здатністю мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України в редакції, чинній на час звернення до суду з адміністративним позовом, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Отже, вказаними нормами статті встановлено, що заміна первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить виключно до повноважень суду першої інстанції.
Слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 48 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та його перегляду судом апеляційної інстанції, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно з ч.4 цієї статті якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача, не здійснив його заміну, що призвело до істотного порушення норм процесуального законодавства.
При цьому апеляційний суд зауважує, що з огляду на незалучення до участі у справі належного відповідача у відповідності до вимог ст.48 КАС України, оскільки позивачем обрано неправильний спосіб захисту, позовні вимоги саме до ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України не надав належної оцінки даним обставинам та не усунув це порушення, здійснивши заміну відповідача на належного або залучивши відповідний орган в якості другого відповідача (в разі заперечень позивача).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції за приписами статті 52 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача під час апеляційного розгляду справи, адже фактично в такому випадку сторона позбавляється можливості участі і захисту на стадії розгляду в першій інстанції.
Аналогічні правила щодо заміни неналежного відповідача або залучення другого відповідача виключно судом першої інстанції встановлені ст.48 КАС України, чинній на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції та перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.
Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №027122 від 07.11.2017, визначивши відповідачем в адміністративній справі ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, невірно обрав спосіб захисту порушеного права.
Слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості подати позов до належного відповідача з метою захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області задовольнити, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 809/1739/17 - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Віталс-Плюс" до ОСОБА_1 Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_7
судді ОСОБА_8
ОСОБА_9
Постанова складена в повному обсязі 31.05.2018.