31 травня 2018 року м. Рівне №817/714/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
доГоловного управління ДФС у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008761403 від 18.12.2017.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у червні 2017 року на суму 120000,00 грн. є протиправним. Так, позивач зазначає, що на момент виписування податкової накладної контрагент ПП «Агро-Експрес-Сервіс» був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а податкова накладна відповідала вимогам Податкового кодексу України. Доводив, що господарські операції з ТОВ «Індустрія метал сервіс» мають реальний характер та підтверджуються первинними бухгалтерським документами. Підсумував, що аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим Податковим кодексом України, адже вони не відображають фактичних обставин справи та не містять чіткого обґрунтування і доказів порушення ПП «Агро-Експрес-Сервіс» податкового законодавства. З огляду на зазначене, висновок перевірки про безпідставність віднесення ПП «Агро-Експрес-Сервіс» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям придбання товарів у ТОВ «Індустрія метал сервіс» не забезпечено належною доказовою базою, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню. За наведеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. До початку судового засідання подав клопотання, згідно якої просив розглядати справу без участі представника позивача.
Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, позов не визнало, подало відзив на позовну заяву. Відповідач вказав, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, пп."а" п.198.1 п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит на суму ПДВ 120000,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у червні 2017 року на суму 120000,00 грн. В ході перевірки встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Індустрія метал сервіс» не має в наявності трудових ресурсів, будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, декларував поставки товарів без відповідного їх придбання. У зв'язку з чим, ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято оскаржуване рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за відповідний період. За наведеного, просив відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог. До початку судового засідання подав клопотання, згідно якого просив розглядати справу без участі представника відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи у письмовому провадженні.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини, що стали підставою для звернення боржника з такою заявою, в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
Приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» зареєстроване Млинівським районним управлінням юстиції 23.03.1999; код ЄДРПОУ: 30132761; взяте на податковий облік 24.03.1999 за № 345, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника на додану вартість від 05.06.2012 № 200048350.
В період з 14.11.2017 по 20.11.2017 на підставі наказу № 1876 від 13.11.2017 та направлення № 1589/17-00-14-03 від 13.11.2017, відповідно до статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, статті 82, статті 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, уповноваженою особою Головного управління ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» (код 30132761) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Індустрія метал сервіс» за червень 2017 року. Її результати оформлені актом № 1349/17-00-14-03/30132761 від 27.11.2017.
Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення п. 185.1 ст. 185, пп."а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит на суму ПДВ 120000,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у червні 2017 року на суму 120000,00 грн.
Головним управлінням ДФС у Рівненській області за № 7927/10/17-00-14-03-07 від 13.12.2017р. за результатами розгляду заперечення на акт перевірки внесено зміни до змісту акту перевірки, проте висновки, викладені в акті перевірки, вирішено залишити без змін.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 18.12.2017 №0008761403, згідно з яким встановлено завищення суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 120000,00 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.01.2018 №874/6/99-99-11-01-01-25 строк розгляду скарги продовжено до 24.02.2018. За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін (Рішення про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 22.02.2018р. за № 6664/6/99-99-11-01-01-25).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив його до суду.
Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.
Як встановлено судом з пояснень представників сторін та з акту перевірки, висновки контролюючого органу зводяться до порушення позивачем приписів Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Індустрія метал сервіс» за червень 2017 року. Ці висновки, в свою чергу, ґрунтуються на тому, що обумовлені господарські операції є нереальними.
При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (у редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 цього Закону (у відповідній редакції). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також згідно зі статтею 1 цього Закону (у відповідній редакції) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин позивача з контрагентами), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2.цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Перевіряючи підстави формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Індустрія метал сервіс» за червень 2017 року суд встановив наступне.
10.05.2017 між ТОВ «Індустрія метал сервіс», як продавцем, та ПП «Агро-Експрес-Сервіс», як покупцем, було укладено Договір поставки №10/05/17-1, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця установку ВВН-2-150 з редуктором РЦО 470-3.25-У2-УХЛ4 в кількості 1 штука, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах даного Договору.
На виконання умов вказаного договору, ТОВ «Індустрія метал сервіс» на підставі видаткової накладної № 149 від 01.06.2017 здійснило поставку установки ВВН-2-150 з редуктором РЦО 470-3.25-У2-УХЛ4 в кількості 1 штука на загальну суму 720000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 120000,00 грн.
На суму ПДВ в ціні поставки ТОВ «Індустрія метал сервіс» виписало для ПП «Агро-Експрес-Сервіс» податкову накладну № 2 від 01.06.2017, яка належним чином зареєстрована Єдиному державному реєстрі податкових накладних за червень 2017 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.
Сума податку на додану вартість за такою податковою накладною позивачем віднесена до складу податкового кредиту за червень 2017 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки.
За отриманий товар ПП «Агро-Експрес-Сервіс» здійснило безготівкову оплату в сумі 720000,00 грн. (заборгованість відсутня), що підтверджується копіями платіжних доручень № 4557 від 01.06.2017, № 5663 від 27.06.2017, № НОМЕР_1 від 17.07.2017.
Згідно з п.3.3 договору №10/05/17-1, постачальник самостійно здійснює доставку товару на адресу покупця: Волинська область, Горохівський район, смт. Мар'янівка, вул. Незалежності, 13, - в строк 14 днів після підписання договору.
Господарська операція по придбанню товару «Агрегату ВВН» за своїм змістом відповідає меті діяльності ПП «Агро-Експрес-Сервіс», оскільки позивач є сільськогосподарським товаровиробником із основними видами діяльності вирощування цукрового буряку та виробництво цукру. ПП «Агро-Експрес-Сервіс» володіє власними виробничими потужностями - цукровим заводом, який знаходиться в смт. Мар'янівка Горохівського району Волинської області. Цукрове виробництво потребує ремонтів та заміни агрегатів та вузлів, в тому числі і раніше вживаних.
Агрегат ВВН2-150 - вакуумний воднокільцевий насос, призначений для відкачування повітря, неагресивних газів, і парогазових сумішей. Насоси ВВН отримали широке розповсюдження в металургії, а також в цукровій, харчовій промисловості країн СНД. Виробником даного агрегату є Публічне акціонерне товариство «Сумське НПО» (раніше - ВАТ «Сумське НПО ім. М.В. Фрунзе», засноване в 1896р.) (http://snpo.ua/ru/sumskoe-npo-izgotovilo-vodokoltsevye-kompressory-dlya-uzbekskoj-kompanii-horazm-shakar/). Оскільки придбаний товар агрегат ВВН є вживаним, а не новим, документи щодо його походження та якості постачальником не надавалися.
Таким чином в контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених документів, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (у відповідній редакції), судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.
Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем придбаних у ТОВ «Індустрія метал сервіс» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідної операції.
Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між ПП «Агро-Експрес-Сервіс» та ТОВ «Індустрія метал сервіс».
При цьому суд критично оцінює висновки акту перевірки відповідача про те, що підставою для висновку контролюючого органу про нереальність господарської операції по придбанню позивачем у ТОВ «Індустрія метал сервіс» товару «Агрегат ВВН-2-150 з редуктором РЦО 470-3,25-У2-УХЛ4» є наявність ознак нереальності здійснення господарських операцій у ТОВ Кронос-ЛТД», у якого по «ланцюгу постачання» даний товар придбало ТОВ «Індустрія метал сервіс».
Зокрема, на думку контролюючого органу, ПП «Агро-Експрес-Сервіс» здійснило безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання ТМЦ у ТОВ «Індустрія метал сервіс», оскільки у ТОВ «Кронос-ЛТД» трудові ресурси складаються із однієї особи, у ТОВ «Кронос-ЛТД» відомості про основні засоби не задекларовані та нерухоме майно не зареєстроване, наявне кримінальне провадження у якому поряд з іншим згадується ТОВ «Кронос-ЛТД», а також відсутність у контролюючого органу даних про придбання ТОВ «Кронос-ЛТД» такого товару у третіх осіб.
Такі висновки контролюючого органу суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки:
- податкове законодавство не ставить в залежність формування податкового кредиту від стану, дій та звітності третіх осіб;
- господарських операцій із ТОВ «Кронос-ЛТД» позивач не здійснював, а тому не може відповідати за дії третьої особи;
- щодо контрагента позивача - ТОВ «Індустрія метал сервіс», та щодо позивача у контролюючого органу відсутні підстави їх діяльність фіктивною;
- відсутність основних засобів та трудових ресурсів не позбавляє права господарюючого суб'єкта на їх залучення в своїй діяльності на договірних умовах;
- належний доказ фіктивності, нереальності операцій - вирок по кримінальній справі щодо посадових осіб контрагентів платника податків, в тому числі й щодо посадових осіб ТОВ «Кронос-ЛТД» у контролюючого органу відсутній.
Вищий адміністративний суд України розглядаючи справу №157/4953/12 зазначив наступне: «Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи» (ухвала ВАСУ від 01.03.2017, номер за ЄДРСР: 65070337).
Аналогічна за змістом правова позиція була висловлена ВАСУ, зокрема, і в ухвалі від 14.12.2016 по справі №826/4140/13-а ВАСУ: «Доводи податкового органу про не підтвердження реальності поставок з огляду на акт перевірки ТОВ «Респект-2000» (контрагент позивача) від 31.08.2012 р. № 305/22-2/34779041, згідно якого не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Респект-2000» до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) первинних документів на підтвердження сформованих ним податкових зобов'язань з ПДВ по операціях продажу товарів(робіт, послуг), не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту».
У листі-узагальненні від 02.06.2011 №742/11/13-11 ВАСУ також зазначив щодо неправомірності обґрунтування позиції щодо безтоварності операцій виключно посиланням на взаємовідносини по ланцюгу постачання: «…відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».
Разом з тим, окремою підставою для висновків перевірки контролюючий орган визначив відсутність товарно-транспортної накладної (залізничної накладної) у Покупця при придбанні товару по франко-складу Покупця.
Такі доводи відповідача відхиляються судом, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортної накладної у підприємства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Такий висновок зробив зокрема Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 21.06.2017 року №К/800/31835/16.
Крім того, суду слід зазначити, що відповідачем проігноровано умови договору, за яким передача товару відбувається за адресою Покупця і в силу договірних умов не могла перевозитися транспортними засобами Покупця.
Суд також звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагентів.
З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарської операції позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.
Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб'єктами господарювання.
Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.
Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" (№3991/03), відповідно до яких, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Суд акцентує увагу на тому, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області № НОМЕР_2 від 18.12.2017, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене вище, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судові витрати у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп. сплачених згідно платіжного доручення № 1991 від 02.03. 2018 року, що наявне в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області № НОМЕР_2 від 18.12.2017.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30132761, с. Ярославичі, Млинівського району, Рівненської області, 35112) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Віденська, 12, м. Рівне, 33023) у розмірі 1800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31 травня 2018 року.
Суддя Зозуля Д.П.