про закриття провадження у справі
25 травня 2018 року м. РівнеСправа №817/777/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідачів: представники ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6",
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6", про визнання бездіяльності протиправною щодо зволікання з процесом продажу частини нежитлової окремо розташованої двоповерхової будівлі соціально-побутового призначення за адресою: вул.Кн.Володимира, 112-А, м.Рівне, за рахунок виручених від продажу коштів якого, планується здійснити придбання у комунальну власність кімнат у приміщенні гуртожитку, що розташований за адресою: вул. Відінська, 10, з метою вирішення соціальних та житлових питань мешканців гуртожитку, зобов'язання вчинення дій щодо включення позивача до списку, який містить перелік осіб чиї кімнати в гуртожитку заплановані до викупу органом місцевого самоврядування та зобов'язання вжиття невідкладних заходів щодо забезпечення належних та придатних умов проживання ОСОБА_1, як інваліда І групи, в тому числі шляхом облаштування кімнати №46, що знаходиться у гуртожитку за адресою вул.Відінська, 10, м.Рівне.
Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Під час підготовчого судового засідання, за клопотанням представника позивача, до участі у справі залучено ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Разом з тим, в ході підготовчого судового засідання представником відповідача 1 заявлено клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки спори, які виникають із житлових відносин підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Представником відповідача 2 підтримано заявлене клопотання.
Позивач та її представник заперечили проти такого клопотання вказуючи на те, що даний спір стосується саме бездіяльності відповідачів, як суб'єктів владних повноважень.
Заслухавши позивача та представників сторін, дослідивши позовну заяву та заявлене клопотання, судом встановлено, що предметом спору є бездіяльність місцевих органів влади, яка призводить до порушення житлових прав позивача, як інваліда І групи, та яка проявляється у не забезпеченні належних та придатних умов її проживання в кімнаті №46 у гуртожитку по вул.Відінській, 10, у м.Рівному.
Відповідно до положень ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, частиною 3 статті 19 КАС України визначено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки заявлені у позові вимоги спрямовані на захист прав, свобод та інтересів позивача у сфері житлових правовідносин та стосуються забезпечення умов її проживання в гуртожитку.
Таким чином, заявлені позовні вимоги мають вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного, оскільки випливають із житлових відносин приватноправового характеру, розгляд яких належить до юрисдикції місцевих загальних судів.
Відповідно до положень статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п.1 ч.1), про що постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (ч.2).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі слід закрити.
При вирішення даного питання, з врахуванням принципу верховенства права, судом застосовуються положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практика Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п.36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п.30 рішення у справі "ОСОБА_6 проти України" від 30.08.2013, заява №49069/11).
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п.33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Поняття "суд, встановлений законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції (п.п.24-25 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/06 і №29465/04).
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Підстави для застосування вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі №817/777/18 закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.
Роз'яснити учасникам справи, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Повне судове рішення складено 30 травня 2018 року.
Суддя Щербаков В.В.